Питання бачу ширше — і я маю повне моральне право на розширення цього запитання: чому щоразу Річницю після таких от драйвових і галасливих революцій хочеться назвати Роковинами? І хто у цьому, окрім нас самих, винен? Чому щоразу революційні ідеали зухвало зжирає контрреволюційна доцільність та черговий сплеск економічної кризи?

Чому від виборів до виборів якісний склад Верховної Ради та місцевих рад стає все неякіснішим і підлішим, а виконавча влада все продажнішою і корисливішою?

Боляче аналізувати і шукати відповіді на ці запитання, хоч, погоджуюся — приємно згадувати ті щирі променисті очі простих людей, які відгукуються на черговий заклик чергових балаболів йти забирати владне корито від чергових злодюг, аби згодом укотре шляхом перевиборів передати те корито черговим злодюгам. Нагадаю стару істину про майже невловиму різницю між розпираючою груди гордістю про те, що вас оцінили і банальністю, що вас вкотре використали…

Отже, що маємо, як жартують проктологи, на виході ? А ось вам мій куций перелік “досягнень” Євромайдану у виконанні Бойового Кролика, Пастора, Тягни-Свободи і звісно, шоколадного нашого зайчика:

Криму нема і вже не буде — забудьте! (подякуємо балаболам, які його “прос..али” і використали наш Євромайдан у власних корисливих цілях!);

Донбас теж безславно втратили — як територію, так і прихильність людей, які там живуть (і втратили назавжди!);
Перспективи вступу України до Євросоюзу та членство у НАТО примарніші, аніж будь-коли за новітньої історії ( хоч наше суспільство до єврпейськості дійсно доросло, західняки і центр — то таки точно!);
.
Обнадійливо очікувана мільйонами українців Люстрація надійно дискредитована укрсучполітиками (авторське скорочення “українські сучасні політики”) до нижче нижчої межі, за якою наступає тільки потреба фізичного знищення тих, хто потребував люстрації або тих, кого слід хоча б каструвати, щоби не плодилися (шютка юмора “Люстрація-Кастрація”);
.
Хабарі і світове лідерство по корумпованості нікуди не щезли, як і каста, яка їх потребувала і провокувала (умови для безкарної корупції у наш тривожний військовий час навпаки покращилися!);
.
Американський долар вже по 16-ть гривень і Нацбанк міцно “забив” зі всіма своїми золотовалютними резервами на підтримку національної валюти (заодно олігархи і баблосик несогірший підняли, який на виборах витратили!);

.

З кожним днем збільшується кількість неголених і озлоблених чоловіків у різноманітних військових уніформах із різноманітними шевронами, які достеменно оволоділи жорстоким ремеслом убивати, набули важких психологічних (і не тільки!) травм і значний відсоток яких швидше за все не забажає добровільно віддавати зброю і повертатися до свого мирного фаху (принагідно прошу зрадливих українських клоунів-генералів проаналізувати післявоєнний період у Чечні чи Грузії, а також шалену кількість незареєстрованої нарізної зброї, яка ще десятиліття поспіль буде вбивати і калічити людей);

.

Путін злий як чорт і має надію виключно на війну з Україною, а не на дипломатію (мантра типу “Путін-Хуйло!” чомусь не допомагає порозумінню!);
.
Євросоюз вже звично із попкорном очікує біля телевізорів реаліті-шоу, – так би мовити “югославське дежавю” та вкотре готується “глибоко стурбовуватися глибокою стурбованістю” після неминучого кривавого майбуття в Україні (пригадаймо, як це було під час Голодомору, після анексії частини Грузії чи минулорічного кривавого завершення мирного Євромайдану);
.
США у солодкому передчутті політичної розправи республіканців над безликими демократами, включно із президентськими перегонами (але не сподівайтеся на таку ж радикальність Ромні, якщо його оберуть президентом — “точка сидєнія визначає точку зрєнія!”);
.
Значна частина українців нарешті усвідомила, що у цій “війні кланів і олігархів” – що Сполучені Штати, що “стара проститутка” Євроунія планують жорстоко і багато років боротися із ненависним їм Путіним аж ДО ОСТАННЬОГО УКРАЇНСЬКОГО ПАТРІОТА (написав капслоком для тих, хто досі цього не зрозумів);
.
Аж шкода нашу стражденну діяспору, яка дійсно повірила, що вже цього разу чергова Революція не перетвориться на черговий лохотрон чергових лохотронщиків (діаспорі корисно час від часу мобілізовуватися хоча б у зборі коштів — як то було за часів повені на Дністрі 2008-го року, черговий Майдан чи лікування жертв цих Майданів, але рекомендуємо діяспорним українцям посилити контроль за використанням цих пожертв);
.
Взаємна ненависть і громадянське протистояння у Державі досягли найкритичнішої межі, що реально загрожує громадянською війною за найгіршими і найсумнішими історичними взірцями. І ця триклята пропорція буде зростати паралельно із кількістю загиблих по обидва боки фронту. Ми якось непомітно забули, що чи на українській території, чи у так-званій Новоросії звичайні люди хочуть звичайного життя із мінімальним втручанням у нього політиків і політиканів (вина за поділ на “ватників” і “вишиватників” тут безперечно лежить на телеканалах олігархів!);
.
Про жодне відтермінування відсотків за безславно “профукані” в минулі роки найбільші у світі кредити МВФ чомусь ми від міжнародної фінансової “тусовки” не почули (і не дочекаємося, бо війна — це найуспішніший бізнес, для невоюючої сторони, звісно!);
Ми як спільнота (перш за все суспільство, а вже потім і влада) не розрахувалися із Небесною Сотнею — душі невинно убитих Героїв нам цього не пробачать (бо ж досі не покарані винуватці, замовники вбивства, а галасливим концертом Нищука “на річницю Євромайдану” дітям тата і мамі сина не повернеш!);
.
Із завершенням виборчої вакханалії кудись пощезали 90% цих фейкових показушних волонтерів, які лишень піарилися на військовій темі (честь і хвала тим, які далі займаються цією потрібною, хоч і невдячною справою!);
.
Відсутність радикальних економічних реформ з боку “Куля-в-Лоб” і Президента обгрунтовується чомусь військовою доцільністю (хоч ніяк не збагну, чому неможливо проводити ці нагальні реформи на 96 % української території, не охопленої військовими діями — бо ж інакше можемо взагалі втратити державність!);
.
Понад те: скандальними кадровими призначеннями нам делікатненько і підленько натякають, що радикальних змін та реформ не варто чекати, з владного боку немає навіть елементарного розуміння, що із кожною нашою “революцією” кількість жертв збільшується і ненависть у суспільстві накопичується ( бо ж “кому – война, а кому – мать родна!”);

і на завершення: чи є хтось із моїх читачів такий, що повірив би у те, що буцімто нові та модні зараз депутати не будуть знаходитися під впливом старих і досі мега-впливових олігархів?

 

Не буду завершувати цей вистражданий перелік фактів і питань (до всіх і до себе) аж на такій мінорній ноті. За непорушними законами фізики “мінус” на “мінус” дає “плюс”! І не смертельно, що мої скроні і борода за останній рік геть посивіли — адже так само посивіли більшість моїх друзів і однодумців. Хіба не плюсом є те, що продажні комуно-фашисти і балаболи-свободівці не пройшли до новообраної Верховної Ради? Громадяни чітко дали їм зрозуміти, що весь цей крикливий фарс із захистом чи поваленням ідолів-леніних, мовно-роздільні питання людей наразі не цікавлять. І тому люстрували на виборах цих брехливих крикунів-провокаторів!А хіба не збільшилася частка українців на тій частині, яку контролює українська влада? Дивовижно: територія України зменшилася, а кількість українців збільшилася wink

А хіба можна забути ці променисті очі активістів Євромайдану? А хіба біль втрати близьких і друзів дозволить нам на місцевих наступних перевиборах вкотре скурвитися і продавати свої виборчі голоси?

А хіба не зараз створюється справжня українська Армія і справжнє українське СБУ? А хіба не стала адекватнішою міліція і прокуратура (про урода Махніцького не будемо зараз…)

Звісно, відчуваю тривогу і навіть якусь безпорадність, бо ж не маю впливу, окрім журналістського, але якби мене хто перепитав, то я все-одно би вийшов на наступний Майдан і вітав наступні дострокові перевибори. Бо достеменно знаю, що чим частіше зливати унітаз — тим чистіше повітря і звісно, менше смороду. Адже цей політичний сморід вже задовбав! Я, Руслан Коцаба, не виснажився, я не зневірився, я сповнений надій і перспектив, я не шукаю винних, я не тримаю ні на кого зла і маю купу однодумців! А разом ми сила! Слава Україні!