Ця урядова організація США діє майже 60 років, нині – у понад 60 країнах (в Україні з 1992-го). Про це пишуть Версії з посиланням на  Фіртку.

Цілями Корпусу Миру є сприяння розвитку громадянського суспільства і дружніх відносин між країнами через поліпшення професійних навичок, лідерського потенціалу в громадах, а також допомогу у вивченні англійської мови та глибшому пізнанні американської культури у світі й відповідно інших культур – американцями.

“Україна, Івано-Франківськ, “Тепле Місто”: я почуваюсь як найвезучіший волонтер Корпусу Миру! Думаю, “Тепле Місто” займається прогресивними напрямами. І цей приклад справді вартий уваги на міжнародному рівні. Як на мене, всі програми “Теплого Міста” дуже цікаві. Вони частково пов’язані з моїм попереднім професійним досвідом, адже, як бачу, в Україні зростає інтерес до фандрейзингу, різних його моделей. Але є також і виклики, мені потрібно ознайомитись з процесами, поспостерігати. Загалом я рада долучитись до організації, в якій з таким ентузіазмом працюють в напрямах урбаністики, розвитку спільноти, впровадження принципів сталої мобільності, вибудовування зв’язків із підприємцями, тобто загалом – над будівництвом громадянського суспільства.

Коли ми в березні 2016 року дізналися про Україну як місце нашого волонтерства, це було хвилююче. Раніше не доводилось мати справ, пов’язаних з Україною. Хоча мій батько і дідусь працювали в Україні та Росії у 1980-90-х. Тож від них я чула багато чого. Готуючись до місії, ми спілкувались з місцевими українцями в Індіанаполісі (їх там чимало): вони розповідали про Україну, пригощали українськими стравами. Я також переглядала Інстаграм (що люди постять, куди їздять і т. д.), Браян читав Вікіпедію.

До Франківська я майже три місяці жила в Чернігові, де проходило навчання від Корпусу Миру. Також із дуже коротким візитом відвідала Київ. В Україні є багато міст, цікавих для мене. Проте це згодом, бо, за правилами Корпусу Миру, впродовж першого місяця “твоя голова спить у твоєму ліжку”: волонтер має перебувати на місці своєї служби, щоб познайомитися з місцевою спільнотою, краще пізнати місто. Щоразу, коли ми вивчаємо нові міста, маємо дізнатись, куди можна піти, де придбати речі, яких потребуєш. Також є мовний бар’єр. Я зараз вивчаю українську; розумію її трохи, але для спілкування цього не досить, тож є куди рости. Все це – виклик, і потрібен час, щоб інтегруватись у нове середовище.

Перше враження про Івано-Франківськ – це гарне місто: тут чимало цікавої архітектури, громадських просторів, де містяни проводять час, відбуваються різні активності. Багато привітних людей, є міцне соціальне ядро. Інколи Франківськ схожий на маленьке село: часто можеш зустріти знайомих. Загалом місто, спільнота привітні. Я розповідаю моїм друзям і рідним, що це приємне і безпечне місце. Я ще не встигла добре ознайомитись зі всім, маю намір дослідити місто ретельніше: це можливість знайти друзів і комфортні місця для себе. Мені до вподоби гуляти міським парком (він якраз на шляху від мого житла до центру Франківська). Також сподобалось, як діти проводять тут дозвілля – разом гуляють, граються на вулиці, вільно, без постійного нагляду дорослих; у моєму рідному місті це не вважається безпечним. Думаю, мені треба ще багато вивчити, зрозуміти про українське суспільство. Намагаюсь читати, ходити на різні події. Мені здається, в Україні для громадянського суспільства є чимало можливостей для росту, спільних ініціатив, побудови взаємодії між людьми і міцних зв’язків у спільноті”, – розповіла дівчина.