Ні для кого не секрет, що з мистецтвом в Івано-Франківську доволі таки сутужна ситуація. І справа навіть не в нестачі митців і талановитих людей. Справа у свідомості мешканців міста, які доволі рідко відвідують галереї, виставки, одним словом, культурні заходи. Скоріш за все, більшість франківчан навіть не підозрює, що щось таке відбувається в місті.

Але незабаром ситуація може кардинально змінитись у позитивний бік і все завдяки ініціативі Тепле місто, яка запропонували проект Арт-резиденції в Івано-Франківську!

Роман Малиновський, координатор проекту, розповідає: “Напевно,  все почалося в серпні місяці, ми міркували над тим, як можна рухати тему актуального візуального мистецтва в Івано-Франківську. Вирішили, що найкращий спосіб – це арт-резиденція. Ми не вигадували колеса, а взяли ту практику, яка вже є поширеною в усьому світі”.

Отож…

Що це таке?

Суть проекту полягає в тому, що певному художнику надаватиметься стипендія і він, перебуваючи в резиденції, матиме вільний простір для творчості. В нашому випадку ми говоримо про те, що арт-резиденція буде запрошувати відомих західних художників, які приїжджатимуть на певний період до Івано-Франківська і створюватимуть певний арт-об’єкт, який залишиться в місті: скульптуру, архітектурний витвір чи живопис. І все це у публічному просторі, себто просто на вулицях. Можливо, вихід мистецтва за межі галереї трохи розрухає “сонних” івано-франківців. 🙂

Художнику, зазвичай, надаються житло, фінанси на прожиття, дорогу, за потреби, майстерню, гроші на виконання роботи, ну і, у випадку, якщо це художник зі статусом, то може також надаватись гонорар за виконану роботу.

Звичайно, виникає питання взаємодії з місцевою владою, адже якщо резидент обере місце на вулицях Івано-Франківська, щоб розмістити свій проект, це потрібно буде узгодити із самоврядуванням. За це відповідатимуть організатори. “Найбільший ворог таких проектів – певні кабінети у великій білій структурі. Ніхто так не буде псувати собі нерви, як ми,” – каже Роман.

Чому саме тут?

Питання цікаве: “Певна країна чи місто з’являються на мапі мистецького світу не лише тоді коли місцеві художники виходять на міжнародний ринок, а й коли художники з міжнародного ринку заходять у місцевий. Коли почав у Києві діяти PinchukArtCentre, про Україну заговорили в світі, тому що Демієн Хьорст приїхав сюди, – розповідає роман. – І раптом з’явився Рinchuk Аrt Рrize, Future Generation Art Prize – нагорода, в якій беруть участь всі світові художники високого рівня, а до журі входять найтоповіші галеристи, які визначають переможців. Ми цю тему хочемо опрацювати в Івано-Франківську, щоб про наше місто, про актуальне мистецтво тут говорили, щоб топові художники приїжджали сюди, щоб їм було цікаво.”

А ось, що на цей рахунок думає Євген – куратор проекту: “Чого тут? Мені здається, ні для кого не секрет, що актуальне мистецтво в Івано-Франківську не те що би… Його якось нема… Про 0,01% того, що відбувається тут, мені здається, говорити недоцільно. І хотілось би для молодих талановитих людей показувати, що є ще щось ззовні. Наші автомобілі зараз виглядають сучасно, а не як 50 років тому. Наші телефони виглядають сучасно, тому що 50 років тому їх не було. А ті роботи, які ми бачимо на місцевих виставках чи в публічному просторі, виглядають просто як ретро. У світі є такі речі, як тренди, актуальність. А ми якось поза тим всім.”

Хлопці також зазначили, що прикладатимуть максимум зусиль, щоби змінити цю ситуацію на краще. А ще обіцяють, що нові мистецькі об’єкти не псуватимуть загальний пейзаж міста, а гармонійно його доповнюватимуть. Саме тому до уваги братиметься досвід схожих європейських міст: маленьких, подібних за структурою, а не мегаполісів, в яких серед хмарочосів класно вписуються сучасні скульптури.

Коли це відбудеться?

Зрозуміло, що все буде не так швидко. Зараз триває така собі підготовча стадія. Організатори кажуть, що активний етап заплановано на весну 2015 року. Перед усім потрібно створити комфортні умови для митців, а тому бажано щоби було трохи тепліше. Митців запрошуватимуть кілька разів на рік.

Перший претендент

На презентації неодноразово прозвучало ім’я відомого польського скульптора Павла Альтхамера. Він – один з найвідоміших художників, які виставляються в найпрестижніших світових музеях та галереях. В 2004 році він отримав премію Ван Гога – одну з найвагоміших. Тому його планується запросити в якості першого резидента. Звичайно, ще не відомо, чи він погодиться, але саме на такий рівень орієнтуються організатори.

“Нам би хотілося, щоб він став резидентом, але маємо розуміти, що його статус передбачає колосальну зайнятість. Ми зацікавлені в тому, щоб він став резидентом, але він так само зацікавлений має бути в тому”, – каже Роман.

Мистецький напрям

Оскільки творча сфера, це прерогатива Євгена, він розповів трохи про те, на який жанр будуть орієнтуватись митці: “Наразі, я думаю, що в арт-резиденції ми будемо працювати з такою гілкою актуального мистецтва, як fine art, не будемо зачіпати ліве мистецтво. Тому що воно завжди максимально контраверсійне. Воно наразі функціонує в якихось більш закритих просторах. Ми, скорше всього, не будемо зачіпати якісь болючі питання. В своїй резиденції у Франківську хочемо зробити, щоб було трохи сучасної краси.”

Громадськість

Варто зауважити. Мистецтво, про яке йдеться, сучасне, актуальне, а отже і дещо контраверсійне. Скоріш за все, не обійдеться без скарг і негативних коментарів. Та будь-яка реакція – це вже непогано!

“Актуальне мистецтво – конфронтаційне, часто суперечливе. І я десь можу собі здогадатися, багато галичан, які ходять кожної неділі до церкви, не будуть розуміти, що це. Але це треба подавати як щось модне, щоб люди знали, що хтось має приїхати у Франкіськ: “Мадонна – нє, Стінг – нє, во – Альтмахер”. Інколи тобі не треба цікавитися мистецтвом, а відчувати, що хтось крутий приїжджає і варто піти подивитись. Зрозумію-не зрозумію, але процес запущено, вже більше людей це побачило. Навіть якщо це не цільова аудиторія. Це недовго, це небагато, це безкоштовно”, – каже Роман.

Освіта

Передбачається також, що за час свого перебування тут, художники зможуть проводити відкриті лекції, майстер класи для студентів і всіх бажаючих, або навіть долучати їх до роботи над проектом. Це хороша можливість для молодих митців не тільки познайомитись з цікавими людьми, стати частиною чогось грандіозного, а й повчитись у відомих майстрів і запастись натхненням та мотивацією.

“Ми маємо проблему в місті – на сьогоднішні виставки ходять одні й ті самі люди. Коли я приходжу туди, то поіменно знаю кожного. Я не бачу зовнішнього зацікавлення, традиції ходити на виставки. Зрештою, в нас є Інститут Мистецтв, де є море студентів, у яких це профільна галузь, а їм байдуже. Перебування резидента тут передбачає дискусії, діалоги і, оскільки це великий формат роботи, то й певну допомогу. Йдеться про волонтерську допомогу, про те, щоб залучати людей, яким цікава ця тема, які вчаться на художників, хочуть попрацювати з цим європейський метром, хоча б кілька тижнів поспілкуватись з людиною. Не тільки познайомитися з його творчістю, гортаючи якесь інтерв’ю чи картинки, а буквально запитати те, що тебе цікавить і він відповість”, – розповідає Роман.

“Якби в Інституті Мистецтв, на художньому факультеті викладали десь з десяток моїх друзів і знайомих, через п’ять років було би круто. Європейська система освіти – абсолютно інша, якщо в нас вчать ремеслу, там вчать думати. Все рухається по спіралі, все повторюється – мода, тренди. Можливо, через років десять володіти якоюсь технікою буде дуже круто, але ще круто вміти думати”, – каже Євген.

Євген Самборський

І наостанок розповімо про Романа і Євгена.

А хто ж такий Євген Самборський і чому саме він? По-перше, у нього вже є досвід: він брав участь у подібних проектах. По-друге, це талановитий івано-франківський художник, який отримав безліч нагород та премій. Тематика його робіт – мистецькі проекти на тему людських взаємин і самоусвідомлення.

Євген закінчив франківську художню школу, потім Інститут Мистецтв. Після того рік викладав у школі мистецтв і чотири з половиною роки займався “післяуніверситетською самоосвітою”. “Ще є одна вища освіта, щоправда, без диплому, тут вже моїми вчителями були друзі, знайомі, колеги”, – розповідає Євген. Після цього він, за рекомендації франківського художника Ростислава Котерліна, потрапив на стипендію Польського міністерства культури для українських молодих художників, що дало йому змогу познайомитись з культурою Польщі та багатьма діячами культури і художниками. Там він брав участь у групових проектах, реалізував перший персональний проект і співпрацював з одним з найвідоміших польських художників – Павлом Альтхамером.

Після  закінчення першої стипендії він повернувся вже не до Франківська, а до Львова, там реалізував другий персональний проект, після чого отримав другу стипендію польського мистецтва і знов поїхав до Польщі. Під час другого перебування на стипендії, Євген реалізував два персональних проекти у Варшаві та в Санкт-Петербурзі. За другий (реалізований в Росії) він отримав гран-прі одного з престижних українських конкурсів – конкурс для молодих українських художників МУХі 2012.

Позаминулого року Євген ініціював і організував мистецьку групу “Оpen group”, з якою отримав першу спеціальну премію Рinchuk Аrt Рrize. А минулого року він потрапив на першу київську резиденцію  Kyiv AIR.

Євген щодо курування Арт-резиденції налаштований серйозно: “Я маю досвід перебування вже на трьох таких резиденціях і міг би курувати такі проекти.”

Що ж, побажаємо хлопцям успіху, адже завдяки їхнім зусиллям Івано-Франківськ може перетворитись на одне з культурних європейських міст.