sobaky

О 6:30 в п’ятницю, 5 грудня, Галина Гавінська вийшла з дому, аби встигнути на роботу в дитсадок, де  вона працює вже 30 років. З дому до тролейбусної зупинки «Автоливмаш» – півтора кілометри небезпечної дороги. Біля прохідної колишнього Домобудівного комбінату (ДБК) на неї напала зграя собак. Від страшних укусів чотирилапих жінку порятував сторож підприємства.

«Я роками ходила, пси мене не чіпали, – розповідає потерпіла. – Бродячі собаки давно там ходять, на кожній прохідній їх багато. А тут один вибіг з прохідної ДБК і накинувся на мене. Зразу один, а потім багато. І почали гризти…»

Довго говорити жінка не може, вона – у важкому стані. В лікарні Галині Гавінській  діагностували множинні кусані рани тулуба, рук та ніг. Але вона щаслива, що залишилась жива після собачих пащек.

Біля потерпілої в лікарні перебуває її чоловік Леонід. Він каже, що коли раніше бачив на прохідній з десяток малих щенят, то вимагав, аби сторож телефонував керівництву. Але сторож відповів, що цуценята живуть не на території, а на дорозі.

 

Життя в промзоні

Івано-Франківськ, приміський Хриплин, вулиця Тисменицька, 2. Забутий комунальними службами чотириповерховий цегляний дім, де живе 22 родини. Він розташований  у Хриплинській промзоні. Від тролейбусної зупинки сюди йти повз кілька заводів зо 20 хвилин.

Колись це було відомче житло пожежної частини. Згодом квартири дозволили приватизувати, і нині там, наче на висланні, живуть люди. На шляху до тролейбуса, єдиного тут виду громадського транспорту, їм доводиться долати добрий шмат неосвітленої дороги та оминати заводські прохідні з десятками собак. Тут збиваються у зграї пси, вигнанні з дому жорстокими ґаздами.

А в будинку на околиці мешкають сім’ї з дошкільнятами та школярами, нерідко старші діти самі повертаються додому. «Тут собаки на людей нападали неодноразово. За останніх кілька місяців просто жах – на дітей, людей полюють. Вони сумки кидають, аби увагу псів відволікти, і тікають», – розповідає мешканка тієї ж Тисменицької, 2 Тетяна Бондаренко. Жінка обурюється: домагатися вирішення цієї проблеми відповідальними за те міськими службами тамтешні мешканці вже втомилися.

 

Поганий нюх

Відловом та стерилізацією бродячих собак в Івано-Франківську займається комунальне підприємство «Полігон ТПВ». Його директор Богдан Тимочко каже, що про будинок на Тисменицькій, 2 чув неодноразово, але що робити з ним, на підприємстві не знають.  Мовляв, там справді є багато собак, але заявки від мешканців на вилов до них не надходило. За його словами, раніше кількох собак з двору забрали, а решту – неможливо.

«Ми знаємо той район, він проблемний. Але то собаки, які живуть на території заводів, – твердить Тимочко. – Якщо наша машина туди виїжджає, собаки мають добрий нюх, гицлів відчувають і по прохідних розбігаються. А на прохідній кажуть: «То наші собаки». Плюс існує людський фактор. Там недалеко є дачі, і самі ж люди влітку задля охорони приводять собак, їх підгодовують, назад не забирають, а взимку про них забувають, залишають псів напризволяще».

Директор «Полігону ТПВ» киває в бік міської інспекції з благоустрою та дільничних міліціонерів. Бо вони мають право штрафувати за неналежне утримання собак, можуть приходити на підприємство, писати настанови про те, що собак треба віддати, прив’язати чи утримувати у вольєрі. «Ми на заводську прохідну не маємо права їхати та забирати собак. Це власні собаки. Треба, аби туди йшов дільничний міліціонер або інспектор», – вважає комунальник.

«Дільничний не приходить, тому що до нас далеко добиратися. Вони відмовляються їхати, кажуть, що транспорту немає, і собак вони також бояться», – каже Тетяна Бондаренко. Мешканці віддаленого будинку зверталися до міської влади з проханням виділити маршрутку, яка б їздила туди хоча б кілька разів на день – жодної відповіді. Спершу, правда, чули відмови через те, що там дороги немає, але цього року дорожнє полотно відновили, а громадського транспорту як не було, так і нема.

Жінка показує ще одну медичну довідку, видану іншій сусідці, Ользі Антонюк, про те, що 25 червня ц.р. медики МКЛ №1 зафіксували у неї рвану рану від укусу собаки.

 

Багато покусаних

З початку року лише у лікарні №1 зафіксовано 455 звернень іванофранківців, які потерпіли від укусів тварин. 370 з них потерпіли від укусів собак – як домашніх, так і безпритульних. Найбільша небезпека таких травм у тому, що місця укусів ускладнюються гнійною інфекцією, важко лікуються та погано заживають.

«Протягом кількох перших тижнів найбільший ризик підхопити інфекцію, – пояснює  лікар-терапевт міської лікарні Ярина Кецало. – До її ознак належать біль, гній, почервоніння, лихоманка і сильне запалення рани. Таким чином, ускладнюється загоєння ушкодженої ділянки. Щоб прискорити загоєння, потрібна хірургічна обробка ран».

А ще лікарі нагадують про небезпеку заразитися сказом. Ця хвороба веде до смерті з моменту появи перших симптомів протягом двох тижнів. У першу чергу вражається нервова система. Тому укус за пальці або обличчя, де найбільше нервових закінчень, – у зоні найбільшої небезпеки. Наразі в Івано-Франківську випадків виявлення сказу не зафіксовано.

Але від того «псяча» проблема не меншає. Чи можна в промзонах та на околицях «європейського» Івано-Франківська унеможливити напади бродячих собак на людей? Одними настановами та штрафами цього навряд чи можна досягнути. Потрібна ще й критична маса небайдужості у міській владі та відповідних комунальних службах. А поки її немає, мешканцям Тисменицької, 2 знову доводиться переживати довгу, темну, холодну зиму в небезпечному сусідстві зі зграями голодних, агресивних псів…