Обрати собі професію випускникам шкіл важко, хтось іде вчитись в конкретний університет, хтось втілює в життя мрії батьків, а хтось просто має знайомих у ВНЗ і за допомогою товстого відкритого гаманця без зайвих трудностей стає студентом. Не один зустрічав такий метод вступу як «заплатив – отримав державне місце», поширеним явищем є і цілком здорові пільговики, які, не маючи достатніх знань, але маючи в батьківському арсеналі чималий капітал, накладають на себе ярлик неповноцінності.

ЗНО звичайно трішки допомогло вирішити проблему з корупцією при вступі до ВНЗ, але назовсім викорінити цю систему не змогло. Хто може дати гроші «кому потрібно», той дасть і поступить ще до початку вступної кампанії.

Запровадження з 2008 року механізму зовнішнього незалежного оцінювання, що стало обов’язковим при вступі до ВНЗ для всіх абітурієнтів з 2009 року, значно знизило рівень хабарництва саме при вступі. На жаль, корупційні дії було перенесено безпосередньо на навчальний процес.

Можливо, після Майдану все зміниться і цього року пройде чесно та справедливо, та щоб подолати перевірену часом і мільйонами рук схему збагачення потрібен час. Малоймовірно, що за такий короткий термін корупціонери та хабарники зникнуть з лиця України.

Виклики, які спричиняє корупція, не є унікальними для нашої держави. Корупція як явище має місце в усіх країнах, включаючи й країни з міцними демократіями та одними з найрозвинутіших економік світу. Різниця полягає у масштабах та наслідках.

Порівняно з іншими європейськими країнами в Україні корупція  існує в кожній установі, це стало своєрідним способом виживання. Влада укладає різні законодавчі акти, закони про заборону корупції та це зовсім недіючі методи боротьби з нею. Ще однією причиною поширення корупції є те, що тільки третина людей оцінює корупцію при вступі до ВНЗ як злочин.

От і маємо тенденцію, коли дійсно обдаровані діти через низьке матеріальне забезпечення не мають змоги втілити свій талант в життя.