У Івано-Франківську зареєстровано 559 пам’яток архітектури місцевого і п’ять – національного значення. При цьому понад 100 обудівель перебувають у “важкому” стані.

Саме така інформація свого часу була оприлюднена в звіті «Про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Івано-Франківська за І півріччя 2017 року».

Здавалося б – є пам’ятки, потрібно їх зберігати, ремонтувати, реставрувати. І так – місцева влада організовала допорогову закупівлю робіт з розробки робочого проекту ремонтно-реставраційних робіт для різних потреб.

Окремо розроблялись проекти реставрації фасадів на вулиці Шевченка, 22,24,30,44.

Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини оголосив про проведення допорогової закупівлі для робіт будинку №44 13 жовтня 2017 року. Кінцевий термін подання пропозицій пройшов 23 жовтня. За цей період надійшла лиш одна пропозиція від ТОВ «Планетабуд». При початковій вартості робіт у 756 139 грн, фірма запропонувала ціну 751 598,40 грн.

Але у тендерного комітету виникли зауваження до учасника торгів. Згідно протоколу оприлюдненого на сайті електронних закупівель Рrozorro, товариство «Планетабуд» не подало копії ліцензії на здійснення робіт з реставрації пам’яток культурної спадщини, а також не надало інформації про залучення чи не залучення до виконання робіт субпідрядників. Тому тенденрний комітет постановив дискваліфікувати учасника через його невідповідність. А оскільки інші пропозиції були відсутні, торги довелося відмінити.

На ремонт фасадів будинків №22 та №24 на вулиці Шевченка Івано-Франківський міськвиконком планував виділити по 314 тисяч гривень, було заплановано  відреставрувати цегельне мурування, відновити штукатурку, покрити підвіконня оцинкованою сталлю, замінити ринви та пофарбувати фасад.

Інформацію про це Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради опублікував в оголошенні про тендер на сайті публічних закупівель Prozorro.

Аукціон мав розпочатися 25 жовтня, кінцевий термін подання тендерних пропозицій  передбачався 27 жовтня.

Втім, планам Департаменту не судилося бути втіленими в життя, бо жодна підрядна організація не подала заявку на тендер. То ж пам’ятка архітектури (1900 року побудови) й надалі лишатиметься без ремонту.

Така сама історія трапилася з реставрацією фасадів будинків по вулиці Леся Курбаса, 5, 7, 9. Ці будівлі також відносяться до пам’яток архітектури місцевого значення. Очікувана вартість робіт складала 941 696 гривень. Втім торги так і не відбулися. Теж через відсутність пропозицій.

Звичайно, тут можна було б покритикувати міську владу Івано-Франківська, пройтися дошкульним слівцем по Департаменту містобудування, архітектури та культурної спадщини Івано-Франківської міської ради за неналежну організацію процесу, але чи так вже винна влада міста, а чи варто причини відсутності пропозицій з реставрації фасадів будинків шукати глибше. Можливо в Івано-Франківську зокрема й в Україні загалом, вже немає кому працювати? Можливо причини у відсутності гідної оплати праці?

Франківський адвокат Сергій Маруда, коментуючи ситуацію з реставрацією будинку за адресою Шевченка, 44, акцентував саме на дефіциті фахівців в Україні. Це стосується і будівельно-реставраційної галузі.

Все більше фахівців з України виїжджають працювати за кордон. Особливо цей процес пожвавився після введення безвізового режиму й після того, як Польша надала можливість українцям влаштовуватись на роботу за звичайною (а не робочою) візою.

Ринок праці Польщі постійно змінюється. Якщо раніше українці були задіяні переважно на низькокваліфікованих роботах, то вже в 2016 році частка експертних посад для іноземців зросла на 43%. В 2017 році можна говорити про ще більші цифри. Все більше польських компаній готові наймати українців. І чи повертатимуться фахівці в Україну, якщо в тій же Польщі (не найбагатшій країні Євросоюзу) українець-заробітчанин за місяць може заробити українську річну (а в окремих випадках і дворічну) заробітну плату.

Лариса Лісогор, заввідділу Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук, зазначає, що українським роботодавцям важко пропонувати працівникам заробітну плату, яка б конкурувала із закордонними: «Наші зварювальники, яких не вистачає і за яких є конкуренція, затребувані і в наших сусідів. Є так звані «блакитні карти» – Чехія, Угорщина, Польща намагатимуться заповнити свій дефіцит за рахунок наших працівників», – пояснює пані Лісогор.

На думку соціолога, заввідділу Інституту соціології, Олександра Вишняка, найефективніший вихід для роботодавців – піднімати заробітні плати. «Конкуренція підніме вартість робочої сили, яка зараз в Україні катастрофічно низька».

Але тут виникає питання, чи готові самі роботодавці платити українцям гідну зарплату. Адже в державі були створені всі умови задля катастрофічного здешевлення робочої сили. Звикнувши платити працівникові 100 євро на місяць, водночас вимагаючи від нього якісної праці, навряд чи роботодавець так швидко погодиться піднімати зарплату своєму працівникові. Адже більшість роботодавців зупинилися на мінімальній зарплаті в 3200 гривень. За останніми даними мінімальну зарплату в Україні отримує близько 80% працюючого населення. Тому, швидше за все, роботодавець буде шукати тих, хто погодиться працювати за копійки, ніж підніматиме заробітну плату. А працівника, який виманатиме підняття оплати праці, роботодавець просто позбудеться. Тому треба звикати до того, що певний час така ситуація матиме місце. Зростатиме частка українців-заробітчан, звужуватиметься коло фахових працівників.

Але з часом роботодавцям все ж доведеться докладати значно більше зусиль, ніж раніше, щоб знайти хорошого фахівця, переконана спеціаліст експертно-аналітичного центру порталу Head Hunter Україна Катерина Криворученко. Ринок праці в Україні поступово перестане бути ринком праці роботодавця й трансформується в ринок праці «пошукача». Якщо ще можна буде когось знайти. Адже в Іваано-Франківську, як бачимо, вже важко знайти тих, хто готовий ремонтувати фасади історичних будівель.

Начальник відділу охорони культурної спадщини Івано-Франківська Володимир Ідак погоджується, що основною причиною відсутності пропозицій щодо проведення ремонтно-реставраційних робіт, є відсутність в нашому місті відповідних фахівців і фірм, які б займалися саме реставраційними роботами та вміли працювати з правовими документами в цій галузі.

«Дуже бракує кваліфікованих кадрів, які б вміли працювати насамперед з фасадною ліпниною, з листовим залізом. Ми плануємо наразі залучати спеціалістів зі Львова, які мають досвід подібних робіт. І, звичайно, в планах є створення такої реставраційної майстерні в Івано-Франківську. Будемо залучати кадри й платити їм відповідну зарплату. Меншу, ніж в Польщі, але не настільки, щоб залишати родини та їхати на заробітки за кордон», – ділиться планами Володимир Ідак.

Втім, не зважаючи не відсутність пропозицій на минулих тендерах, Департамент містобудування, архітектури та культурної спадщини не опустив рук. За словами очільника Департаменту Ореста Кошика, наразі оголошено новий тендер на ремонтно-реставраційні роботи і місто сподівається, що фахівці зголосяться.