Тарас Виноградник. «Перезавантаження країни» - це не зміна обкладинки, а навпаки – повне оновлення змісту

хтось грав роль президента, а хтось вдало імітував функції міністра. Майдан 2014 року став революцією гідності. Однак, революцію гідності повинна замінити революція свідомості. Саме тоді, коли ми усвідомимо все те, що нам потрібно робити, відпаде необхідність в тому, щоб вдаватися до дій «перезавантаження країни». Всі ті слова, які говорив Петро Порошенко під час інавгурації президента, потрібно викласти на папері і чітко розділити роль між усіма, хто буде відповідальний за практичне втілення цих ідей. Для реалізаці будь-якої програми дій в життя, першочергово, варто зрозуміти хто і що саме буде робити. Цілком очевидно, що багатовекторність програми вимагає від президента та його команди, в цілому, обрання відповідних пріоритетів та чіткої послідовності дій. В теперішніх умовах, в яких перебуває українське суспільство, кредит довіри, який був наданий теперішньому президенту, не буде мати можливості розтягуватись на роки.  Все буде відбуватись значно скоріше. Вже з перших кроків дій нової влади стане всім зрозуміло куди рухається наша держава: або в напрямку миру і стабільності, або в напрямку нових соціальних потрясінь.

«Перезавантаження країни» – це не зміна обкладинки, а навпаки – повне оновлення змісту. Оскільки ми говоримо про людські життя, тут кожна хвилина дорога. Будь-які процеси затягування, чи зволікання є недопустимі. І зокрема, ми це бачимо на прикладі ситуації з військовим батальйоном «Прикарпаття». Проявом свідомості в даному випадку буде виникнення та формулювання питання: а чому туди мають їхати наші хлопці? Саме усвідомлення приходить лишень тоді, коли ми запитуємо самі в себе, а для чого ця жертва і кому вона потрібна? Прикро, але ми живемо в «системі кривих дзеркал». Не всі проблеми та їх вирішення залежать виключно від волі президента, оскільки до подій останніх днів та інавгурації Петра Порошенка Україна не була позбавлена міністерства збройних сил та виконувача обов’язків президента України в особі Турчинова, на якого було покладено обов’язки головнокомандуючого країни.

Отже, як висновок, всім цим діям і саме основне, результатам цих дій українське суспільство повинне дати відповідну оцінку. Наразі нам залишається сподіватись, що Петру Олексійовичу вдасться, в швидкому часі, вирівняти ситуацію і взяти всі відповідні процеси під особистий контроль.