Скасування торік у грудні дії мораторію, що призупиняв будівництво міні-ГЕС на гірських річках Івано-Франківщини приватні підприємці і компанії, які вже розпочали спорудження малих гідроелектростанцій, або ж, образно кажучи, бачать себе у цьому бізнесі в найближчій перспективі, розцінили як сигнал до активного відновлення робіт.
А як ставляться до забудови гірських річок дериваційними і греблевими гідроелектростанціями науковці і фахівці Національного природного парку «Верховинський»? Про їхню позицію, а також і особисте ставлення до реалізації таких проектів «Галичині» розповів начальник відділу рекреації та пропаганди екологічної освіти НПП «Верховинський» Дмитро Стефлюк.

Як представник НПП «Верховинський» можу прямо сказати, що спорудження малих гідроелектростанцій на річках Чорному і Білому Черемошах та їхніх притоках може негативно впливати на природу і в майбутньому призвести до погіршення екологічно безпечного стану довкілля. Це не лише моя особиста думка. Такі застереження висловлюють і більшість науковців та експертів. До того ж маємо наочне підтвердження — бачимо, як з кожним роком міліють водні ресурси річок та потоків Верховинщини, наскільки поменшало видів риб і зменшилася їхня кількість. У зв’язку з цим у 1997 році й було ухвалено рішення про надання річці Чорному Черемошу статусу  гідрологічного заказника місцевого значення. Основним завданням відділу рекреації та пропаганди екологічної освіти НПП «Верховинський» і є, власне,  проведення еколого–освітньої роботи, спрямованої на збереження водних ресурсів, утримання у чистоті берегів, недопущення забруднення води різноманітними промисловими та побутовими відходами, поширення в громадах бережливого ставлення до ріки, її приток та потоків і струмків, які впадають у Чорний Черемош. Що ж стосується будівництва ГЕС, то до таких проектів мали б прискіпливо ставитись депутати сільських рад, які наділені повноваженнями від імені територіальних громад дозволяти або ж, навпаки, не давати дозволу на спорудження промислових гідроспоруд на гірських річках. А на самій території НПП «Верховинський» їх будувати взагалі не можна.

Люди старшого покоління пам’ятають про те, що в 70-х роках минулого століття проводили науково–дослідні роботи, в ході яких вивчалася можливість побудови Карпатської ГЕС. Нагадаю, йшлося тоді про те, аби значну територію, охопивши, до речі, і села — від с. Розтоків на Косівщині й аж до Криворівні на Верховинщині затопити, створивши штучне озеро — водосховище, або ж, як тоді його називали, Карпатське море. Проте геологічні дослідження, які проводили досвідчені фахівці, засвідчили, що реалізація такого проекту в Карпатах неможлива. Ще тоді науковці довели, що реалізація цього задуму завдала б непоправної шкоди природі. і подальші проектно-пошукові роботи було остаточно припинено.
Чому згадав про цей випадок? Насамперед тому, що хочу підкреслити таке: проекти, які передбачають серйозне втручання в довкілля, в екосистеми навіть окремих гірських рік, неодмінно мають здійснюватися під особливим контролем держави.
Крім цього, маємо вирішити питання про те, чи має право одна окремо взята сільська громада віддавати у користування басейни річок та їхніх приток суб’єктам підприємницької діяльності. Наприклад, громади с. Дземброні або с. Голошини вирішили дати дозвіл на спорудження міні-ГЕС на території своїх сіл. А нижче за течією річки є інші сільські громади, чию думку при цьому не враховано. Якщо підходити об’єктивно, то, на моє переконання, логічно було б, щоб такі рішення ухвалювала як мінімум районна рада, яка представляє інтереси всіх громад. А ухвали сільських рад із таких стратегічних і дуже часто суперечливих питань могли б мати рекомендаційний характер.
Упродовж двох останніх років громадські організації, окремі науковці і просто небайдужі до матінки природи люди провели велику роботу, щоб переконати сільські громади дуже виважено і без поспіху, без отого бездумного захвату, що панував на початку, підходити до оцінки проектів спорудження промислових гідроспоруд на наших малих річках. Однак минуло зовсім небагато часу і ми знову чуємо заяви про те, що коли проектні інститути чи «спеціалісти»-екологи дали дозвіл та запевняють нас, що, мовляв, такі об’єкти жодної небезпеки не становлять, то потрібно дозволити будівництво міні–ГЕС. Хоча, цілком можливо, що ті, хто давав дозволи й робив публічні запевнення, що, мовляв, все гаразд, і не проводили безпосередньо на місці ррунтовних, в повному обсязі досліджень.
Думаю, що якраз у цьому нині і полягає основна наша проблема. Ми вже не можемо довіряти «спеціалістам» тих інституцій, які без фахового вивчення і прикладних досліджень, без врахування думки громад і незалежних експертів-екологів «візують» дозволи на спорудження таких об’єктів. До речі, торік депутати Верховинської районної ради спільно з керівництвом райдержадміністрації і громадською радою пропонували підприємцям, які планують отримати згоду на спорудження міні–ГЕС на наших річках, ознайомити представників сільських громад і депутатів місцевих рад з успішним європейським досвідом будівництва й експлуатації малих гідроелектростанцій та застосованими на них системами захисту риб і довкілля загалом. На жаль, цього так і не було зроблено. Все звелося до єдиної поїздки на Закарпаття, у Перечинський район. Зрозуміло, що неможливість побачити, як це робиться у країнах, де всі — і громади, і влада, і бізнес — надзвичайно відповідально ставляться до збереження природних екосистем, особливо в гірській місцевості, і порівняти з тим, як це підприємці передбачають робити у нас, лишень додає запитань і посилює сумніви, що й без цього існують.
До речі, саме так і сталося, коли стало відомо про те, що Європейський банк реконструкції і розвитку погодився фінансувати спорудження низки міні-ГЕС на Прикарпатті, зокрема у с. Голошині. Чимало людей, які дотепер не переймалися цим, насторожилися і почали задумуватися над запитанням про те, чим власне обумовлене таке активне бажання збудувати певну кількістьміні-гідроелектростанцій і при цьому уникнути контакту з громадою, небажання вислухати її позицію? А також і над тим, чи будівництво цих ГЕС посилить енергопотенціал України і наскільки? Чи їх спорудження в Карпатах дозволить, наприклад, вивести з експлуатації бодай частину блоків на наших атомних станціях? Чи стане електроенергія дешевшою для місцевих людей?
Зізнаюся, донедавна я і сам вважав, що введення у дію міні-ГЕС на Верховинщині дозволить істотно поліпшити якість напруги в енергомережах району. Проте спеціалісти пояснили, що одне з другим прямо не пов’язане. Так само верховинців у ході дискусій переконують, що будуть створені нові робочі місця. Справді, коли вводиться в дію міні-ГЕС, то з’являються два-три нові місця. Але чи вирішать вони проблему безробіття для району, навіть окремо взятого села? Відповідей на ось ці, ключові для громад Верховинщини, запитання, а також і аргументованих висновків науковців і експертів, яким можна було б беззастережно довіряти, немає. То що ж криється за проектами будівництва малих ГЕС? Виходить, лишень інтерес використати дешевий природний ресурс і цим самим свідомо чи несвідомо завдати непоправної шкоди природному середовищу Карпат. Отож, незважаючи на те, хто, як і коли вирішував будувати, або ж давав дозвіл це робити, якщо ще є можливість зупинити цей процес і не дати руйнувати природу, нею не слід нехтувати. Моя особиста думка така, що «продавати» для нищення такий життєво важливий для України і загалом для Європи природний ресурс, як Українські Карпати, недопустимо.
Тим, хто займається цими питаннями, раджу звернутися до Карпатської конвенції, яку підписали вісім європейських держав. Згідно з нею Україна взяла на себе зобов’язання активно вести природоохоронну діяльність і до 2020 року довести обсяг заповідних територій у наших Карпатах до 20 відсотків їх загальної площі. А якщо так поставлено завдання, то, очевидно, спільнота восьми країн бачить цінність Карпат не в нарощуванні обсягів виробництва електроенергії шляхом спорудження гідроелектростанцій на чистих річках нашої і сусідніх областей, а в їх збереженні як «легенів» Європи. Необхідно оберігати водний баланс, який тане щороку, а не нищити його. Може статися так, що вже в недалекому майбутньому ці ГЕСи  стануть лише пам’ятниками необдуманій людській діяльності.
Якщо серйозно говорити про перспективи економічного і соціального розвитку Верховинщини, то їх і громади, і депутати районної та сільських рад, виконавча влада району бачать насамперед у розвиткові туристичної інфраструктури з тим, щоб туризм став однією із провідних галузей і для соціальної підтримки населення та збільшення кількості робочих місць, і для наповнення бюджету. В цьому плані показовим є досвід наших сусідів з Польщі, де гірські річки разом з місцевими громадами «заробляють» гроші в інший спосіб — там розвинуто сплавляння  річками на різноманітних водоплавних засобах. З таким підходом можна працевлаштувати не десяток осіб, а значно більше місцевих людей. Зрештою, цей досвід, хоча й у меншому масштабі, вже є і в нас, — коли туристи групами, особливо у весняний період, сплавляються водами Черемошів, а спортсмени проводять різноманітні змагання з водного туризму. Сплави і змагання приносять певний дохід місцевим жителям, які забезпечують гостей приміщеннями для проживання, продають їм м’ясо–молочні продукти, місцеві вироби прикладного мистецтва та надають необхідні послуги. У цьому контексті якраз і можна розглядати питання будівництва окремих водорегулювальних і захисних гідроспоруд.
Думаю, що настав час депутатам Верховинської районної ради ініціювати, можливо, під егідою Асоціації органів місцевого самоврядування регіону Гуцульщини, звернення до Верховної Ради з пропозиціями внести зміни до законодавчих актів України з тим, аби питання використання водних ресурсів гірських річок та їхніх приток не могла б одноосібно вирішувати окремо взята громада. У тому, що їх слід ухвалити якнайшвидше, переконує приклад того, як вирішувалося питання про відновлення роботи Яблуницької ГЕС на Черемоші, що, нагадаю, протікає на межі Верховинського і Путильського районів Буковини, та до яких наслідків це призвело. Рішення ухвалювали  органи місцевого самоврядування Путильського районів. Проте його наслідки «відгукнулися» як на буковинській, так і на прикарпатській стороні. Відновлення роботи гідроелектростанції призвело до пересихання частини русла річки Білого Черемошу та до висихання колодязів у господарствах горян. Це, так би мовити, перший надзвичайно тривожний дзвінок. Нині дефіцит прісної води в нашому гірському регіоні, що традиційно вважався благополучним у плані водозабезпечення, стає дедалі гострішим. Очевидно, що спеціалісти й екологи, надаючи чи погоджуючи дозволи на проектування і відбудову ГЕС, не оцінили всі можливі ризики та їх масштабність. і є необхідність на державному рівні переглянути окремі екологічні  норми і стандарти щодо використання природних ресурсів, особливо водних у гірських умовах.
Щоправда, не всі сільські громади поверхово підходять до питань використання потенціалу наших рік і потоків. Наприклад, п’ять років тому на сесії Верхньоясенівської сільської ради розглядали звернення однієї з компаній щодо будівництва міні-ГЕС у селі, але депутати її представникам відмовили. Причиною стало те, що забудовник планував дещо змінити русло Чорного Черемошу, а Верхній Ясенів, як і більшість сіл району, є дуже вразливим до змін русла річки — це може обернутися значними руйнуваннями та матеріальними збитками під час повеней.
З точки зору природоохоронної організації, яку я представляю, гідроелектростанції такого типу на високогірних річках та їхніх притоках передусім через різке зниження в останні роки дебету водного ресурсу будувати недоцільно. У цьому, на мою думку, є розуміння і підтримка райдержадміністрації та районної ради. Свої висновки з приводу намірів масового спорудження міні-ГЕС на річках Верховинщини зробила і постійна комісія Івано–Франківської обласної ради, яка звернула увагу на необхідність дотримання норм чинного законодавства України при прийнятті рішень, пов’язаних з їх будівництвом. Це мають враховувати сільські голови і депутати, аби в майбутньому не приймати поспішні рішення, які лише збурюють громади та додають нових проблем.
Насамкінець слід відзначити, що на засіданні координаційної ради з питань будівництва об’єктів малої гідроенергетики та протипаводкового захисту при ОДА, яке відбулося 2 квітня під головуванням першого заступника голови облдержадміністрації Василя Плавюка, ухвалено рішення рекомендувати  Держархбудконтролю відкликати дозвіл на будівництво Дзембронівської малої ГЕС. Підставою для цього визнано грубе відхилення від проекту, яке допустили в процесі будівництва станції. Щодо її подальшої долі, то якісь позитивні рішення можливі лише після отримання схвалення від сільської громади.
Цей приклад вселяє надію на те, що в майбутньому нові проекти будівництва промислових гідроспоруд не залишаться поза відповідальною увагою органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, державного контролю, експертів і громадськості.