Художник розповідає, що доводилося бувати на багатьох полонинах, проте на цій полонині, назва якої походить від однойменної гори Кукул, він був вперше. Про це пишуть Версії з посиланням на Бліц-інфо.

Знаєте, що мене найбільше вразило? Дитячі малюнки на стіні у хатині, де живуть її господарі. «Бережіть хату!», просить юна художниця, внучка пані Марії.Справа в тому, що позаторік якісь негідники спалили їхнє пристанище. Мусіли відбудовувати. Хатину вони ніколи не закривають на замок, даючи можливість туристам, які подорожують взимку, переночувати в ній, зігрітися. Всі попередні роки жодних проблем не було. І ось ― не вціліла… Втім, туристів вони не винять. Натякають, що, скоріш за все ― конкуренти (неподалік є ще кілька полонин). Тим більше, що того ж дня спалили таку ж хатину у сусідів-полонинників. Але хто його зна, як все було насправді?!“, – пише Роп’яник.

Господарюють на цій полонині троє: пані Марія, її чоловік і пастух. Інколи приходять провідати син з онуками.

“Колись, розповідають, доглядали багато корів, а тепер ― 58. Подоїти треба 32 корівки. Двічі на день. Ну і, звісно, з того молока зробити сир. Роботи ― від самісінького ранку до пізнього вечора. Мають чотириногого охоронця. Онук пані Марії розповів, що торік п’ятьох їхніх собак роздерли вовки. Заставали біля буди лиш ланцюг з ошийником… Мої онуки слухали і дивились на все це із роззявленими ротами. Та й добре. Хай знають, яка це нелегка праця і яке воно, полонинське життя!”, – підсумував Ігор Роп’яник.