Результат пошуку зображень за запитом "франківськ палац потоцьких"

Івано-франківський архітектор, художник, реставратор Ігор Панчишин висунув ідею запросити для облаштування Палацу Потоцьких, який нещодавно перейшов у власність міста, або моста в Пасічну архітектора зі світовим ім’ям.

Про це він написав на своїй сторінці у Facebook .

“От мені здається, що зараз, в час гострої боротьби за уявне майбутнє, за намагання привернути увагу (інвестиції, туризм, амбіції міста, за репутаційні виклики) до себе в час повного нерозуміння свого ресурсу, без притомної стратегії – Станіслав мав би відчайдушно закликати якихось знакових і найвідоміших архітекторів зі світу – їх у світі не більше як тузин. Яких-небудь Гері, Ісодзакі, Роджерса, Лібескінда, Калатраву, Бофіла….і замовити проект, що став би магнітом для всіх туристів зі світу. Отак одним махом. Коли всі потонули у дрібних сварках за комунально-будівельні тендери і перетягування мізерних сум і схем, з безконечними позовами і підозрами, з суперечками над ескізами лавочок і смітників, квітниками і рисунком плитки…

Варто зробити відчайдушний жест і може без всіляких широких конкурсів (от як в Більбао – покликали трьох і серед них вибрали одного) виготовити проект чи того ж моста. Та такого аби світ їхав сюди лише заради того аби поглянути на нього, Чи тієї ж “церкинавалах”. Чи врешті того ж Палацу Потоцьких – хай би навіть був екстра “неконтекстуальним”, але таким, що при населенні в 250 тис у Станіславі відразу щороку їхало 2 млн. туристів. Аби з’явилось щось, що “витіснило” з логотипів міста Ратушу…Наприклад. Завше міста піднімались, коли туди заходив видатний архітектор. Міста посідають місце в історії виключно завдяки видатними спорудами.

Люди відходять, а архітектурні пам’ятки – це їх головний ресурс і сенс, як зрештою кожен видатний твір мистецтва. Дорого? Не дорожче ніж ще двадцять років потроху загнивати в боротьбі за електорат і “закопування” мізерії в землю щороку і врешті залишитись на маргінесі Буковеля (наприклад). Проводити фестивальчики вареничків, медовух, коломийок,бісероплетіння і місок різних учбових закладів….Треба бути реалістами і вимагати неможливого”, – пропонує Ігор Панчишин.