news-image: Виховання довірою, або Як вберегти своїх дітей від «груп смерті» в інтернеті

Реальне життя ніби перекочувало у віртуальний простір, зайшовши буквально на п’ять хвилин у «Фейсбук» можна дізнатися про все і всіх.

Сучасні діти з доволі раннього віку починають освоювати світ інформаційних технологій і почуваються у Всесвітній павутині, як риба у воді, навіть не підозрюючи про небезпеку, яка може там на них чатувати. Вже кілька років у віртуальному просторі соціальних мереж працюють так звані «групи смерті» «Синій кит», «Тихий дім», «Розбуди мене о 4.20» тощо, в яких доводять дітей до самогубства. інформація про підлітків, котрі дограли цю гру до кінця і заподіяли собі смерть, збурила громадськість та змусила батьків переглянути своє ставлення до інтернету в житті власних дітей, про це пишуть Версії з посиланням на пише газета Галичина.

У розмові з методистом обласного центру практичної психології і соціальної роботи інституту післядипломної педагогічної освіти Оксаною Хомин ми з’ясували, як виховати свідомого користувача інтернету, з якого віку діти можуть заводити акаунти в соціальних мережах та як вберегти своїх дітей від так званих «груп смерті».

– Складно уявити сучасних дітей без комп’ютерів, планшетів, смартфонів та доступу до інтернету. Мені здається, що важливо не забороняти дітям вести акаунти в соціальних мережах, а навчити їх ними користуватися, тобто виховати свідомого інтернет-користувача. Як це правильно зробити і коли варто починати? 

— Ви маєте рацію. Справді, забороняти дітям інтернет не можна, адже за такої умови їм захочеться обійти заборону. Крім того, інтернет — це засіб не лише для ігор, а й для спілкування, навчання. Дуже часто в соціальних мережах діти спілкуються з приводу домашніх завдань, уроків. Треба навчити дітей правильно користуватися інтернетом загалом і соціальними мережами зокрема. З якого віку вчити? Тут також варто говорити про індивідуальний підхід. Сучасні діти починають користуватися інтернетом, зокрема грати у віртуальні ігри, в доволі ранньому віці. В 5-6 років вони вже можуть набрати в пошуковій системі назву гри, зайти туди і грати. Дуже часто діти вмикають відеозаписи ігор, таким чином можуть натрапляти на різні відео, не зовсім для них призначені. Тому батьки повинні стежити за тим, які сайти відвідує дитина, що вона слухає і дивиться. Не варто давати дитині можливість сидіти за комп’ютером у навушниках, адже за такої умови вона може дивитися що завгодно. Бажано встановити на комп’ютер програму «батьківський контроль», яка дозволяє контролювати відвідування окремих сайтів. Звичайно, це працюватиме принаймні доти, доки дитина не навчиться його знімати. Не таємниця, що комп’ютерна грамотність дітей вища, ніж більшості батьків.

Щойно дитина виявляє інтерес до соціальних мереж та починає ними користуватися, як потрібно вчити її це роботи. Однозначно потрібно говорити дитині про те, що є певна небезпека у користуванні інтернетом. «Групи смерті» — це не єдині групи, які становлять небезпеку для дітей. Зокрема, є такі ігри, які мають намір вдарити по кишені батьків, шахраї вивідують у дітей номери банківських карток, рахунків, різноманітні коди доступу, інформацію про те, що сім’я їде на курорт і вдома нікого не буде тощо. інтернет для дитини дуже небезпечний, тому батьки повинні це пояснювати і на власному прикладі показувати, що вони не заходять на сумнівні сайти і не користуються непотрібним контентом. Батьки, які взаємодіють зі своєю дитиною на рівні довіри, створюють таку систему стосунків, що дитина може легко в них щось запитати чи розповісти їм, адже розуміє, що дорослі не будуть моралізувати і повчати, а навпаки, дадуть слушні поради, котрі допоможуть їй в житті.

– З якого віку дітям варто реєструватися в соціальних мережах і чи потрібно взагалі це робити? 

— Як на мене, в соціальних мережах діти повинні реєструватися якнайпізніше, хоча б із 14 років. Однак ми не можемо обмежити доступ дітей до соціальних мереж, адже вони мають мобільні телефони, комп’ютери в школі, вдома, у друзів. Як тільки в соцмережах починають реєструватися друзі, дитина теж це робить, інакше опиняється поза колом спілкування з однолітками.

– Тотальний контроль чи ліберальний метод — який підхід до виховання маленького користувача соціальних мереж працює найкраще?

— Тотальний контроль означає, що дитина буде намагатися його обійти, обманути батьків і користуватися інтернетом у друзів, тихенько з мобільного телефону, дізнається, як витирати історію відвіданих сайтів тощо. Тотальний контроль не дасть жодного позитивного ефекту. Хіба закрити дитину в квартирі, де немає комп’ютера, і не випускати її звідти, насправді інших методів немає. А коли ми говоримо про довіру в спілкуванні батьків і дітей, то тут тотальний контроль недоречний. Ліберальний метод виховання також не є найкращим. Дитина все-таки має розуміти, що у неї є певні ролі, функції і завдання, серед яких — і слухати батьків. Але батьки мають пояснювати, чому їх треба слухати, в доступній для дитини формі, щоб вона це зрозуміла: будь-яка вимога, правило має мати пояснення. Крім того, коли ми говоримо про ліберальні стосунки, то дитина часто сприймає батьків на рівні і вони для неї перестають бути авторитетом. А важливо, щоб батьки були для своїх дітей авторитетом.

– Що спонукає підлітків брати участь в іграх, котрі становлять загрозу їхньому життю? Хто насамперед перебуває в зоні ризику?

— У зоні ризику насамперед перебувають діти, які мають різноманітні проблеми. Це не обов’язково діти з проблемних сімей, це можуть бути діти із доволі забезпечених сімей, зовні благополучних. Але насправді, коли дитині бракує спілкування, якщо її не розуміють, не чують, вона шукає однодумців, соціум, в якому може самоствердитися, де її будуть поважати, розуміти, слухати і чути. і от власне куратори «смертельних ігор» шукають таких підлітків, котрі у своїх постах пишуть щось про сенс життя, що життя складне, не приносить радості і задоволення тощо. Дитина, яка перебуває в депресивному стані, в першу чергу може стати жертвою «груп смерті», тому що вона беззахисна і легко піддається маніпулюванню. Використовуючи психологічні прийоми, куратори «розкручують», доводять дитину до того, щоб вона повністю почала їм довіряти, виконувати їхні завдання, квести. Дитина розпочинає гру, яка інтригує й захоплює її. Для неї це гра, щось несерйозне. Навіть якщо вона розуміє, яким буде останнє завдання, дуже часто думає, що цього не станеться, що вона зможе вчасно зупинитися. Крім того, залякування і погрози на адресу дитини та її близьких також сприяють тому, щоб дитина виконувала наступні завдання.

– Які перші ознаки того, що з дитиною щось не так?

— Діти починають вночі сидіти в інтернеті, якщо батьки це помічають, вони однозначно мають реагувати, тому що це впливатиме і на  навчальні досягнення дитини, і на її психофізіологічний стан. Також це може свідчити про те, що підліток зареєструвався в одній з таких груп і почав виконувати завдання. Тобто якщо дитина не спить вночі, батьки повинні звертати на це увагу в будь-якому разі.

Друга ознака. Дитина перебуває в депресивному стані, вона замикається в собі, перестає з будь-ким спілкуватися, окрім комп’ютера, навіть втрачає своїх друзів. Для таких дітей характерні різкі зміни емоцій, переважання негативних почуттів, часті прояви агресивної поведінки. Крім того, діти, які готуються до суїциду, намагаються, як правило, про це сигналізувати, повідомляти. Дитині погано і вона хоче, щоб їй допомогли, почули і зрозуміли. Вона боїться сказати про це прямо, але якимсь чином намагається натякнути. Тобто час від часу вона озвучує якісь фрази, на кшталт: «життя марне», «нічого хорошого в цьому житті немає і не буде», «я скоро помру» тощо.

Дитина таким чином намагається поінформувати оточення про свої наміри. Крім того, діти дуже часто можуть готуватися до цього: впорядковувати свої справи, кімнату, роздавати друзям і родичам якісь  свої цінні речі. Дуже часто з боку дитини суїцид — це своєрідна помста, мовляв, «ви мене не цінували при житті, то будете плакати за мною після моєї смерті». Діти, коли готуються до суїциду, як правило, романтизують його, думають, що таким чином зможуть привернути до себе увагу. Насправді в підлітковому віці вони ще не можуть адекватно розуміти, що суїцид — остаточний і незворотний, це остання крапка в житті і потім уже нічого не буде, навіть якщо батьки будуть плакати за ними, для них це вже нічого не змінить. У більшості випадків дитячий суїцид — демонстративний, є привертанням уваги і криком про допомогу.

– Які поради можете дати батькам, щоб їхні діти не потрапляли до пасток смертельних ігор? Як вберегти своїх дітей від так званих «груп смерті»?

— Насамперед, мають бути любов, повага і довіра. Якщо дитина довірятиме батькам, то вона не приховуватиме від них, на які сайти заходила. Насправді довіра будується дуже складно і довго, залежить від спілкування батьків і дітей від самого їх народження. В багатьох джерелах говорять про те, що сьогодні батьки приділяють своїм дітям лише 20 хвилин на день. Це приблизна цифра, але здебільшого батьки справді не мають часу для того, щоб просто сісти і поговорити з дитиною про те, що її непокоїть, що цікаво тощо. Коли дитина ставить запитання, батьки деколи не мають часу на нього відповісти, відмахуються. А насправді дорослі також мають ділитися з дитиною сокровенним, розповідати їй про свої проблеми на роботі чи у спілкуванні зі своїми друзями, звичайно, зважаючи на вік дитини.

Знову ж таки завдання батьків — будувати довірливі стосунки з дітьми і для цього вони повинні також довіряти дітям. Якщо є довіра батьків до дітей, тоді діти теж довірятимуть батькам. Крім того, не варто починати розмову із запитань: «Які в тебе проблеми?», «Що в тебе нового в школі?». Від таких запитань дитина закривається. Тому спочатку дорослим варто розповісти про свій день і тоді, можливо, дитина сама розкаже про те, що відбувається в її житті. Ця звичка має формуватися змалечку. Якщо батьки з дитиною не розмовляли таким чином до 14 років, то з 14-ти це починати для дитини буде трохи дивно і встановити довірливі стосунки буде дуже важко або й неможливо. Тобто така взаємодія з дитиною має бути фактично від її народження.

Крім того, батьки мають сприяти тому, щоб дитина мала чим зайнятися, ходила на різноманітні гуртки, причому на ті, які вона сама для себе обрала. Дорослі не повинні нав’язувати дитині власні захоплення і бажання. Діти дуже мало уваги приділяють чомусь поза комп’ютером, але якщо їх щось сильно захоплює, то вони поринають в це з головою. і якщо щось захоплює вашу дитину, старайтеся дати їй можливість цим займатися, щоб вона могла відірватися від комп’ютера і приділяти більше часу своєму захопленню. Крім того, завантаженість дитини сприятиме тому, що вона не матиме часу на ту ж депресію.

– Чимало батьків, керуючись страхом за життя дітей, впадають в крайнощі: забирають раджети чи змушують їх видалити свій акаунт з усіх можливих соцмереж тощо. Чи варто діяти за цією схемою?

— Однозначно не варто. Будь-які заборони породжують протест і думки, як їх обійти. Діти ображаються, а ображаючись не довіряють батькам, починають їх обманювати, це ще більше загострює ситуацію. Не варто радикально впливати на дітей. Ми не можемо відключати інтернет, забирати раджети, які самі їм даруємо, тому що для дітей відбирання подарунку теж є болючим моментом. Крім того, якщо всі навколо є в інтернеті, користуються соцмережами, мають телефони і планшети, а в дитини це все забрали, то насправді це також викликатиме протести. Тим більше — в підлітковому віці, коли діти намагаються сепаруватися, відокремитися від батьків, а батьки раптом починають про них турбуватися та їх контролювати. Знову ж таки діти цього не сприймуть.

– Знаю, що у багатьох сім’ях тема «груп смерті» — табу, про це не говорять, адже батьки переконані, що такі розмови лише провокують цікавість підлітків. Чи справді ігри в замовчування та ігнорування допомагають уникнути чи вирішити проблему?

— Ні, адже в цьому разі замовчування не призведе до хороших результатів. Але чим менше ця інформація поширюється, тим краще. В інтернеті та в засобах масової інформації відбувся дуже сильний піар цих ігор і діти, які про них не знали, дізналися. А якщо дитина про щось дізнається, вона намагається одразу перевірити, чи це насправді так, що там відбувається. Дітям просто стає цікаво, вони починають обговорювати це між собою, колективно заходити в ці групи, по одному реєструватися, розповідати одне одному, що там відбувається, кому які завдання дають тощо. Однозначно, чим менше діти про це знають, тим краще. Але якщо діти про це вже дізналися, і не від батьків, а, наприклад, від однолітків, то дорослі не повинні це замовчувати. З дітьми варто говорити про загрозу, про маніпулювання, про те, що це комусь вигідно. Не таємниця, що більшість відео з суїцидами продають людям з хворою психікою і хтось збагачується на дитячій агресії і смертях. Тому щирі та відверті бесіди між дорослими і дітьми дуже важливі. Але якщо дитина ще не знає про «групи смерті», то інформувати її про це не варто.

– Які основні помилки роблять дорослі, керуючись бажанням захистити дітей від згубного впливу інтернету?

— Хочу наголосити на тому, що інформація, яка поширюється в ЗМІ та інтернеті щодо «смертельних ігор», має бути для дорослих. Коли дорослі постять у соцмережах таку інформацію, то мають робити це для колег, друзів і знайомих, тобто для дорослих, а не для дітей. Батьки мають думати про те, що саме вони постять у своїх соцмережах чи обговорюють із сусідами на кухні, коли дитина може їх чути тощо. Так само і педагоги. Крім того, не варто публічно опитувати дітей про їх участь у схожих іграх, оглядати руки чи немає на них порізів тощо. Адже діти дуже вразливі, і такі дії з боку дорослих, педагогів можуть погіршити ситуацію. Якщо є якісь підозри, то варто з дитиною вирішувати ці питання індивідуально, а не на людях, не принижувати гідність дитини перед її друзями і однокласниками.