news-image: Голова облради Олександр Сич поділився спогадами родичів про Голодомор

 

 

 

 

Голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич на своїй сторінці у соцмережі Facebook поділився спогадами своїх рідних про події 33-го на Поліссі.

“Старий польський кордон проходив на околиці села Дерть. Від нього до нашого хутора було зовсім недалеко. Тим більше, кругом такі ліси, непрохідні хащі, болота. Й, вони, продираючись крізь них, ішли та йшли – кожного дня. Всі такі худющі, голодні і знеможені! Ними аж кишіло – на току, в хлівах, на горищі хати. Батько казав варити у величезних казанах – тих, що готували для худоби – все, що було. Кидали туди картоплю, буряк, квасолю, брукву, куски старого сала. Багато в печах пекли хліба. Побувши днь-два, вони йшли далі. А на їх місце приходили нові. Дехто залишився. Он і в нас за наймичку осталася одна. То лиш назва така – наймичка. Бо разом робили на полі, чи коло худоби. І разом за стіл сідали, одне й те саме їли. І всім однаково батько з базару щось привозив – як нам з твоєю матір’ю і тіткою Дюшкою, так і їй. Так і осталася в нашому селі. Завжди добрим словом згадувала як вона сама, допоки жива була, так тепер і її діти та внуки”, – так згадувала про страшний 33-й тітка Настя під час моїх останніх відвідин малої поліської батьківщини. Ось так мої рідні з польського боку бачили той страшний голодомор, який лютував у підсовєтській Україні. Й так мій дід Лопух, як прозивали його по вуличному, чим міг, тим і допомагав людям у їхніх біді. Не кажу, що керувався якоюсь ідеологією, бо був неграмотний, хоч і твердо стояв на ногах як господар. Он сьогодні я прикинув з розповідей рідних, що він мав у власності мав десь біля 30-ти га поля та стільки ж лісу. Допомагав просто по-людському, по-українському і керуючись християнськими заповідями”, – написав Олександр Сич