Протягом двох днів подруга Марта (так Марту Кузьмович називають в організації) знайомилась з місцевими пластунами, передавала досвід їхнім вихователям та поспілкувалась з Версіями.

Що для Вас особисто є Пласт? Ви в Пласті практично ціле життя.

Пласт для мене є дороговказом в житті. Я думаю у всіх аспектах по-пластовому. У нас є точки: пластун є чесний, справедливий, любить уряд. Власне, ці 14 точок Пластового Закону є дороговказом. Я вже не можу відділяти одне від другого. Система наших вишколів і все решта, що ми маємо в Пласті, як виконувати і як планувати – все так я виконую у суспільному світі.

Для Вас Пласт – це більше хобі, захоплення чи це Ваша робота?

Це не є хобі, це є не моя робота, це вже є стиль життя.

Пласту вже більше 100 років. Пласт 2018 року відрізняється від першого Пласту чимось кардинально? Чи в принципі залишились ті самі цінності?

Залишились ті самі цінності, залишилась та сама мета. Очевидно, змінилась передача цієї інформації, адже, зараз зовсім інші діти. Уявіть собі, що на початку ХХ століття не було телебачення, радіо, Інтернету. Зараз ми мусимо знаходити нові шляхи, як дітям передавати ці цінності. Кожні 5 років кожна крайова організація повинна знаходити новий підхід, щоб «вхопити» тих дітей.

Як Ви допомагаєте батькам визначитись, чи варто їм віддавати дитину в Пласт? Що Пласт дає дітям і молоді?

Пласт дає дітям певне оточення, в якому вони можуть проявити своє я. Як діти приходять до Пласту – вони стають членами малої чи більшої організації. Вони можуть у цій організації себе знайти, вони можуть зростати, будувати своє «Я». Вони перебувають у дуже позитивному оточенні, яке допомагає їмзнайти себе, знайти свій кутик і розвивати своє Я.

Як відомо, у Пласті є 4 улади: Улад Пластунів Новаків та Пластунок Новачок (УПН), Улад Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок (УПЮ), Улад Старших Пластунів і Пластунок (УСП), та Улад Пластунів Сеньйорів (УПС). Ви пройшли всі ці етапи?

Так, всі. У 35 років людина переходить до сеньйорату.

Який із етапів Вам запам’ятався найбільше?

Другий етап – юнацький. Це той етап, коли ми стараємось «вхопити» найбільше дітей. Тому, що діти тоді мають 11 років іє досить несміливими, а, виходячи з юнацтва, вже досягають 18-річного віку. Ви собі уявіть, на скільки та дитина в тому періоді міняється – і фізично, і психічно, і шукає своє «Я», свою долю. Тоді вступає до університету, має більші зацікавлення. Це найкращі роки, які можуть бути.

До Пласту Ви вступили на початку 1960-х років. В цей час ця скаутська організація діяла в Америці, в Україні її не було. Як Вам було в тому Пласті, який відірваний від Батьківщини?

Знаєте, я вже народжена в Америці. Я тоїдавнішої Батьківщини не знала. Я тільки знала ту Батьківщину в якій я виховувалась, решту – знала від батьків, від української школи і від пластунів, які приїхали з України і утворили цей Пласт в діаспорі.

Як відрізняється? Знаєте, наші батьки приїхали, і першу річ, яку вони хотіли зробити – це створити у своєму середовищі таку маленьку Україну. Вони хотіли виховати своїх дітей і все мали на думці, що Україна стане вільною, що завалиться Радянська імперія і що, можливо, вони навіть повернуться в Україну.

Мої батьки особисто не були в Пласті, вони лише були причетні до утворення Пласту. В тому маленькому містечку, де ми жили, вони шукали всі можливості, щоб створити Пласт. Мої батьки вважали, що це була дуже хороша організація, де можуть допомогти їм виховати дитину в українському дусі і знати, що це є Україна і знати, що це є твоя Батьківщина. І так я захопилась. А мій брат – ні.

В Івано-Франківську є багато пластових родин, навіть уже династій. А Ваша родина є пластовою?

Чоловікова родина від самого початку. По чоловіковій родині мої внуки – то вже є 5 генерація пластунів. А по моїй – лише я, мої діти та внуки.

Пласт – доволі потужна організація. І вона потребує чималого фінансування. Чи вистачає тільки членських внесків пластунів? Чи правда що український Пласт частково фінансує Америка?

Можу сказати, що так. На початку 1990-х роківу нас були різні збіркові акції, благодійні заходи. В той час був пластун, який збирав у різних організаціях ,між українцями і американцями, гроші, щоб відновити цей Пласт в Україні.

І це правда, що вложилось дуже багато грошей. Але я вам не скажу скільки, хоча я знаю. Знаю, скільки на папері, скільки не на папері. Але, так, ми фінансували майже всі проекти.

Зараз Україна «стала на ноги». Наш Статут не дозволяє, щоб будь-яка організація, яка належить до КУПО (Конференція українських пластових організацій) могла звільнитичастину внесків, які йдуть до каси. Тепер розпочав діяльність новий провід, який є в Україні.

Окрім України найчисленніші організації ПЛАСТУ є в Австралії, Великобританії, Аргентині, Канаді, Німеччині, Польщі, Словаччині, США. Є окремі пластові групи та пластуни-самітники у Бразилії, Латвії, Франції, Казахстані. В яких осередках з цих країн Ви вже побували? За ці дні Ви познайомились з українськими пластунами в їхньому середовищі. Чим вони відрізняються від «іноземних» пластунів?

Вони зовсім не відрізняються. Окрім свого оточення. Я минулого тижня переїхала через Тернопільську область, бо мене туди запросили. Ми їздили по малих осередках. Зустрічали пластунів. Вони такі ж захоплені, як і в будь-якій іншій країні. Я вже була у всіх країнах, де є Пласт – це Україна, Польща, Німеччина, Великобританія, Канада, Америка, Аргентина і Австралія.

Зараз в Європі утворюється дуже багато нових осередків. Це пов’язано з тим, що дуже багато людей виїжджали на заробітки.

У грудні ми мали міжкрайову пластову зустріч. В той час приїхала делегація з України – передавати Віфлеємський вогонь миру. Так, що нас було майже 100 у Відні із 22-ох осередків. Приїхали також з Прибалтики, з Норвегії, з Кіпру та інших країн. Ми говорили про те, як ми, як головний провід, зможемо їм допомогти розвиватись. Бо ми не хочемо закидати цю відповідальність ані Німеччині, ані Великобританії чи країнам, які мають свої внутрішні проблеми. Ми вважаємо, що це є наша відповідальність, допомогти їм створити осередки, щоб вони увійшли у систему КУПО. А для цього повинна бути створена крайова пластова старшина. Але зараз ми будемо переписувати свій статут, для того, щоб вхопити ті осередки, щоб вони відчували, що вони є частиною тієї однієї великої пластової родини і вони теж мають право голосу.

Питання до Вас, як до жінки: Чи не важко носити пластовий однострій? З одного боку він є чіткою вирізняльною ознакою, але з іншого існує думка, що він вбиває жіночність? Чи це насправді так?

Ні. Абсолютно ні. У будь-якій країні ніхто криво не дивиться на мене. Є різні дивні люди на світі, які дивно вбираються. Можливо, ходити в підколінках – не найкраща річ, але так воно є. Я горда свого однострою. Я живу в ньому майже кожного дня останні два тижні і комфортносебе почуваю.

Чи є у Марти Кузьмович ідейний натхненник? Хто для Вас є ідеалом, авторитетом?

Є кілька людей, яких я поважаю ціле своє життя.

Одна із них – це мама мого чоловіка, яка вела Пласт в Америці. Вона така дрібонька, але з нею потрібно рахуватись і вести себе поважно. Вона для мене була така делікатна і помічна. Люди її трохи побоювались, але я – ні.

А найбільший вплив на мене мала коменданткавишколу. Це був дуже суворий вишкіл, я її дуже не любила, дуже боялась. Але на тому вишколівона не раз мені звертала увагу на те, що я повинна вчинити по-іншому, по-іншому мислити, повинна звернути увагу на свою поведінку. Знаєте як це бути 17-літньою дівчиною? Тоді ж не хочеться чути критики. Але якщо навчити 17-ти літню дитину слухати і вчитись думати самостійно – це матиме добрий результат. Адже, наші люди звикли прислухатись до чужих думок. А треба вміти слухати людей і робити власні висновки. І, власне, ця жінка мене навчила, що потрібно слухати людей і треба подивитись глибоко в себе, що я можу змінити, щоб я була кращою особою. Я вийшла з того вишколу – і для мене ця жінка є найближчою товаришкою, хоч вона старша від мене, але я її дуже шаную.

Який день у Вашому пластовому житті став для Вас незабутнім?

Найяскравішим для мене залишається той вишкіл, про який розповіла. Я його завершила і вийшла з нього з поняттям: хто я є, і що я можу змінити себе, і маю віддати Пластові те, що він мені віддав. В нас не було тоді Віфлеємського вогню миру. Ми тоді передавали свічечку. В 1970-х роках ми запалювали свічку на Святий вечір і це було в пам’ять дисидентів.

Скільки зараз пластунів в Америці. Адже, вони повинні знати українську мову і навчатись в українській школі?

В Америці зараз є трохи більше 3 тисяч пластунів. Вимога для всіх пластунів – ходити до української школи. І ми єдина організація, яка вимагає знання української мови. Очевидно, в деяких країнах трохи слабше, в одній країні перейшли на двомовність, але це намагаються виправити. Адже, ті, хто пройшов Пласт без відвідин українських шкіл, подорослішавши, дуже шкодують і просять повернути цю умову.

Ваші побажання від голови Головної Пластової Булави для українських пластунів.

Бажаю українським пластунам більше надіялись на себе. Хочу, щоб вони  зрозуміли, що ми зараз хочемо передати головний провід їм. Ми хочемо, щоб головний осередок був в Україні, а не у віртуальному світі, як зараз є.

Але щоб до того дійти, Україна мусить себе взяти в руки. Розробити свої плани, зробити лад з фінансуванням, з програмою, з виховниками. Я думаю, що вони цілком до цього готові. Адже, у моєму проводі 75% пластунів є з України.

 Довідково:

«Пласт» — національна скаутська організація України, мета якої сприяти всебічному патріотичному самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних та повноцінних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і на провідників українського суспільства.

Понад 100 років Пласт об’єднує молодь та юнацтво, навчаючи їх найважливіших пластових постанов, тренує їхній характер та вчить взаємодопомозі. Пласт буводнією з тих організацій, якідопомоглизакордоннимукраїнцям на початку еміграціївберегтисвоюідентичність, мову та традиції.

У світі є 8 пластовихосередків. Останній у 1994 роцібувстворений в Україні.

На даний час в Івано-Франківську дійсних членів Пласту, які склали пластову присягу, є більше 600. А загалом через міський Пласт пройшло понад 2000 людей і процес триває.

В Івано-Франківській станиці найчисельніший улад – це новаки. Організація діє в 12 осередках в Івано-Франківській окрузі. Найбільшою є Івано-Франківська станиця. Також станиці діють в Коломиї, Надвірній, Рогатині, Білих Ославах, нещодавно нова станиця утворилась в Кутах (Косівський район).