Адже європейська традиція передбачала, що міста із магдебурзьким правом, повинні мати  квадратову площу довкола ратуші та іменуватися вона мала площею Ринок.

Сама площа по периметру щільно забудовувалась будинками. Висота будинків не повинна була перевищувати два (пізніше три) поверхи, а ширина мала бути в межах трьох–чотирьох вікон.

Площа Ринок в Станіславові відповідала всім європейським вимогам. До недавнього часу. Наразі в простір навколо площі Ринок брутально втиснуто кілька сучасних будинків, котрі ні за архітектурним стилем, ні за поверховістю не вписуються в стару європейську традицію та порушують гармонійність самої площі Ринок, котра тепер виглядає перекособоченою.

Старих будинків навколо площі Ринок збереглося не так вже й багато, адже, скажімо, майже всі будинки вздовж вулиці Галицької 9-29 – це відтворення старих, знесених будинків. Робота по ньому тривала 15-17 років. Це пояснюється й тим, що будівлі стояли два роки пусткою, що, звичайно, призводило до часткового, а то й повного руйнування. Тому з часом процес реставрації перетворився в процес відбудови. Втім – це єдиний великий комплексний проект, який в Івано-Франківську завершився нормально.

На щастя, поки що на площі Ринок зберігся два квартали старовинних будинків, які розділяє найкоротша вулиця Івано-Франківська – вулиця Труша, і котрі тягнуться від катедри до вулиці Вітовського.

Будинок за адресою площа Ринок, 6 цікавий тим, що тут у 1884-му році була відкрита так звана «Руська читальня». В календарі «Просвіти» того року читаємо: “Руська читальня” – з такою назвою відкрили станіславівські русини 9 листопада 1884 року товариство, а   мета   його   –   як   у   “Руських   бесід”.  Головний  засновник Г.Окуненський згадує: “За порадою професорів Є.Желехівського та Л.Заклинського я взявся за створення “Бесіди”. Я (…) наймив приміщення в Ринку, як ішлося попри магістрат до окружного суду в камениці на другому поверсі».

Читальні масово почали відкриватися в Галичині з 1876 року, на основі відповідного закону Австрійської держави (найчастіше під назвою «Руська читальня»). Перша читальня була заснована в місті Коломиї у 1848 році під час революції 1848—49 років в Австрійській імперії.

Особливо розвинулася мережа читалень у 1890-х роках, коли наймасовіші галицькі культурно-просвітні товариства «Просвіта» і «Общество им. Качковского» згідно із затвердженими владою статутами перетворилися на триступеневі організації (централя — філія — читальня).

Згідно із щорічними звітами, у 1910 році «Просвіта» налічувала 2355 читалень, а «Общество им. Качковского» — 1225.

Але повернемося на площу Ринок, 6 в Івано-Франківську. Охоронна дошка, котра колись висіла на фасаді будинку, дещо неточно сповіщала, що це будинок «Руської бесіди» і могло здатися, що то колишній власний будинок товариства. Насправді це був приватний будинок власником якого був Якуб Райшер, який і здав приміщення для товариства. Втім, це не заперечує того факту, що саме в цьому будинку було дано початок станиславівській «Бесіді», саме тут через два місяці відбувся установчий з’їзд “Товариства руських женщин”, організований Н.Кобринською, і саме тут, на з’їзді, перед жінками виступав Іван Франко, який у статті «Перші загальні збори Руського жіночого товариства в Станіславі (газета «Діло», 11 грудня 1884 р.) подав докладний звіт про роботу першого в Галичині жіночого товариства.

Вже наступного (1885) року читальня «Бесіди» перебралася в будинок за адресою – вулиця Бельведерська, 5. На жаль цей будинок «не дожив» до нашого часу, на відміну від будинку на площі Ринок, 6.

Будинок №6 на площі Ринок –  невеликий двоповерховий будинок в північній частині площі збудований в 1871 році є пам’яткою місцевого значення. Фасадом виходить на площу Ринок, а одним крилом на вже згадану вулицю Труша. На фасаді шість вікон (разом з балконом), на вулицю Труша виходить вісім вікон. Також є торцевий балкон на другому поверсі.

Будинок цегляний, фундамент і цоколь цегляний стрічковий, дах має два схили, оббиті бляхою. Будинок має два крила, які утворюють невеличкий внутрішній дворик. У внутрішному дворі по всьому периметру другого поверху колись проходив балкон. На жаль, на даний час, частина балкону, котра з’єднувала два крила, обвалилася, тож здійснити прогулянку по периметру зараз можуть лише любителі екстріму.

Не зважаючи на доглянутий фасад (не без участі піцерії, котра знаходиться на першому поверсі закладу), прихована частина будинку не надто милує око тих, кому випадає нагода потрапити у внутрішній двір кам’яниці. Обвалена до цегли штукатурка, тріщини в стінах, перекошені напівзруйновані балкони. Словом, всі ознаки старих будівель Івано-Франківська притаманні й цій двохповерховій кам’яниці в самому центрі міста.

На жаль, як не прикро, старовинні (і навіть історичні) будівлі в Івано-Франківську поступово руйнуються і, здається, нікому немає до того діла. Хоча законодавча база пророблена достатньо добре. Втім, до законодавства, схоже, всім байдуже. Різноманітні комунальні служби жваво укладають з мешканцями договори на послуги, але навряд чи з мешканцями бодай одного з історичних будинків Івано-Франківська укладено  бодай один охоронний договір, як це передбачено законодавством.

Отак і виходить у нас, як з будинком на площі Ринок – з фасаду наче все гарно, а зайдеш ззаду і бачиш, що все не так, як тобі хочуть показати.