«Жити за принципом «Хай попрацює ще день-два» не можна», - Гунчик про вчителів-пенсіонерів

Однак таке нововведення сподобалося далеко не всім керівникам. Деякі з них заявляють про політичний тиск, – пишуть Версії з посиланням на Галицький кореспондент.

Час йти

Міський голова обласного центру переконаний, що керівники, які досягли пенсійного віку, не думають про розвиток закладів і не впроваджують інновації. Відтак на останній сесії планували заслухати звіти директорів школи-гімназії №3, ЗОШ №10, школи-садка І ступеня ім. Софії Русової та ДНЗ №6 «Колобок». Однак директори шкіл №10 та №3 не з’явилися на сесію. Це неабияк обурило владу. Але якщо головний освітянин міста Ігор Смаль став на захист директора 10-ї школи, то на школу-гімназію №3, навпаки, «наїхали». Директор департаменту освіти та науки повідомив, що учні цього закладу мають дуже низькі результати, а секретар міськради Оксана Савчук додала, що директорка дуже негативно відгукується про міську владу. Тож депутати навіть заговорили про те, щоб змінити статут закладу та ліквідувати гімназійні класи.

Пан Смаль розповідає, що в освітянській сфері близько 20% працівників – пенсіонери. А серед керівників їх близько третини. Наприклад, вже на пенсії директори шкіл №7, №6, №10, №13, школи-садка ім. Софії Русової, школи-гімназії №3 та Микитинецької школи. До цього наближаються директори шкіл №5, №11, №1, природничо-математичного ліцею та Вовчинецької школи.

«Ситуація, як на мене, не зовсім правильна. Здобутки керівників, які родом з далекого-далекого Радянського Союзу і були в комуністичній партії, вже в минулому. З тих звітів, які вони подавали на сесії, можна зробити висновок, що понад п’ять років ніхто не робив нічого нового. Виняток тільки директор школи №10, яка постійно у п’ятірці лідерів. Йому 76 років, і він, мабуть, найстарший. Всі інші директори нічого не роблять і просто доживають віку», – переконаний Смаль.

Як приклад, він наводить Блаженнішого Любомира Гузара, який показав, як треба вчасно йти, та передав владу молодому Святославу Шевчуку. Також головний освітянин рекомендує всім директорам пенсійного віку подивитися мультфільм «Тачки-3». Мовляв, це хоч і дитячий мультик, але його пронизує ідея, як вчасно піти. «Там є фраза, що цей час виходу підкажуть молоді. У нас це депутати міськради, секретар та міський голова, які намагаються підказати керівникам, що прийшов час йти. Чим більше такий директор продовжує своє життя в школі, тим більше втрачає авторитет. Коли керівника водять під руки, він погано бачить і чує, плутає на лінійці сценарій, то батьки переглядаються, діти сміються, а вчителі опускають очі в землю…», – наголошує начальник департаменту освіти.

Натяки та наслідки

Разом з тим Ігор Смаль зазначає, що деякі керівники навчальних закладів вже врешті-решт зрозуміли натяки і є перші наслідки тієї сесії міськради, де вони починали звітувати. Так, директори школи-гімназії №3 та школи №12 написали заяви на звільнення. Головний освітянин міста висловлює сподівання, що на цьому процес не зупиниться.

За його словами, звітувати на сесіях будуть не тільки керівники поважного віку, а загалом всі. Просто поки що вирішили почати з них. Він пояснює, що всі вже звикли до звітів керівників комунальних підприємств, але школи і садки також є комунальними закладами і мають звітувати. Просто аж тепер депутати повертаються обличчям до освіти, а почати вирішили саме з тих закладів, де є значні проблеми.

Наприклад, продовжує Смаль, за своїм статусом школа-гімназія №3 має бути передовим закладом та демонструвати високу якість знань, але цього немає. Натомість школа є постійним аутсайдером та за останніх кілька років не дала жодного учасника олімпіад 4-го рівня.

«Назва «школа-гімназія» – це намагання поєднати непоєднуване, бо для школи і гімназії різні програми. Тому, коли в одній школі один клас гімназійний, тобто елітний, а інші – прості, то навіть для мене не зрозуміло, як вчителі розподіляють між собою класи. Тобто в самій школі відбувається поділ на «білих» і «чорних». Це має бути або школа, або гімназія. Про те, що падає престиж закладу, свідчить те, що, маючи можливість набрати два гімназійні класи, набрали тільки один», – підкреслює головний освітянин.

Також він повідомив, що в департаменті освіти та мерії незадоволені роботою керівника школи-садка ім. Софії Русової Марії Ільків. Головна проблема в тому, що керівник, порушуючи всі інструкції і рішення виконкому, набирає різновікові групи. До того ж, пані Марія всі зауваження переводить у площину особистого та не сприймає критики. «У мене таке враження, що навіть на сесії вона так і не зрозуміла, про що її просять, що говорять, і залишилася при своїй думці. А ситуація з різновіковими групами дозволяє керівнику в обхід черги набирати дітей. Пані Марія живе в минулому і намагається переконати всіх, що ті усні розпорядження людей, яких немає вже на цьому світі, є для неї авторитетними», – додає пан Смаль.

Претензії є і до директорки 13-ї школи Ольги Драпак. За словами Смаля, про школу ходить багато недобрих чуток. Втім він і сам бачить, що школа перебуває в занедбаному стані як зовні, так і внутрішньо. Окрім того, визнає, що є недопрацювання керівництва у роботі з важкими підлітками.

Директор департаменту зазначає, що законодавство настільки захищає вчителів-пенсіонерів, що звільнити їх майже нереально. Для цього мають бути підстави – дві догани, але і їх можна скасувати в суді. Тому в департаменті освіти та науки чекають 11 липня – дня, коли Верховна Рада прийме новий закон про освіту. Згідно з ним, всі керівники мають перейти на контрактну форму.

«Зі старшими керівниками ми не будемо змушені підписувати контракти. Можна не підписувати, якщо є навіть не догани, а просто зауваження до їхньої роботи», – додає він.

Політичний тиск

Екс-директорка школи-гімназії №3 Любов Іванців розповідає, що працює в галузі освіти вже 48 років, з яких 42 – на керівній посаді та 31 – у цій школі. Вона стверджує, що консультувалася з юристами, і такі звіти керівників освітніх закладів на сесії є незаконними. Відтак вона запрошувала керівництво міської освіти на звіт перед батьками та колективом у серпні, аби вони почули їхні думки.

Любов Костянтинівна обурена тим, що Ігор Смаль розсекретив, чому ці школи мають звітувати. Мовляв, коли ж запитала його про це, то він відповів, що йому так сказали. Така відповідь обурила її. «Як це, сказали? А він тоді хто? Для чого це робити в кінці навчального року, коли йдуть екзамени, ЗНО, підготовка до ремонту, вступ у гімназійний клас? Тоді Смаль почав посилати комісії до нас, щоб десь віднайти те, за що можна покарати. Але я 48 років пропрацювала і не мала жодної догани», – зазначила вона.

Пані Іванців каже, що раніше приїжджала міністерська перевірка, і, згідно з атестацією, у неї високий рівень управлінської майстерності. А коли почалися місцеві перевірки, то вона сказала комісії, що ніхто з них не має відповідної освіти та не працював у школі. «Їх заїло, що я так їх оцінила. Перевірка не знайшла ні одної помилки. Що ще треба? Чого в такий важкий час придиратися і мордувати людей?» – обурюється вона.

За словами екс-директорки, раніше вона говорила Смалю про те, що питання освіти мають вирішуватися комплексно, і це мають робити фахівці, а не депутати, серед яких є тільки декілька освітян. «То що, цим я їх образила? Та ніхто ні разу навіть в школі не був. А він все переказав Марцінківу і Савчук», – додає вона.

Любов Іванців стверджує, що директор департаменту освіти та науки відговорював її від звітування на сесії і казав, аби вона подавала заяву на звільнення. Втім вона все одно вирішила йти, але оскільки є гіпертоніком, то напередодні сесії у неї якраз піднявся тиск. Після того, як медики його занадто збили, вона пішла на лікарняний, та й лікарі не радили їй йти на сесію, щоб не хвилюватися.

Що ж до якості навчання, то Любов Костянтинівна зауважує, що їхній заклад – більше школа, ніж гімназія. Каже, що ще колись влада вирішила створити там гімназійні класи, бо це дозволяла матеріально-технічна база. Вона додає, що є дуже багато охочих йти на навчання до них. Тому зараз батьки обурені тим, що влада хоче ліквідувати гімназійні класи.

«Коли батьки почули, що в учнів низькі результати, то були здивовані. Кажуть, що 45 хвилин чекали на лінійці, поки роздавали грамоти… Так, нема такого результату, як в гімназії №1, і не буде, бо це школа. У нас школа має гуманітарний нахил. Наших дітей забирають в ліцеї навіть без екзаменів. Не можна оцінювати всі школи однаково, по шаблону», – зауважує педагог.

Зрештою, Любов Іванців таки написала заяву на звільнення. Пояснює це тим, що не витримала того тиску, який чинила на неї влада. Щоправда, у школі залишиться та буде викладати світову літературу.

«Вони поставили собі за мету забрати пенсіонерів і поставити своїх. Я вважаю, що це політичне замовлення і тиск. Я не хочу з ними мати нічого спільного. Смалю це сказала зробити його політична сила, і він це зробив. По роботі вони мене усунути не могли, тому пішли таким шляхом. Ще й понаговорювали всякого дурного. Можна було б це зробити по-людськи. Але «Свободі» вже дуже не терпілося», – зітхає колишня директорка.

Любов Костянтинівна пригадує, що як тільки вона подала Смалю заяву, то він одразу відніс її у відділ кадрів, і там моментально видали наказ. «Тільки того й чекали. Якщо влада й надалі піде таким методом, то доведе ті школи до краю. Так, як довели до ручки департамент. Люди сміються, що мені того року давали грамоти, а цього року вже наганяють, бо я, начебто, не справляюся з роботою», – додає вона.

Посади для своїх

На думку голови асоціації піклувальних рад міста Петра Хмельовського, дуже великою проблемою є квотне представництво в органах влади. Тобто коли до влади приходить партія, то призначає «своїх», незалежно від того, чи мають вони здатність керувати. Те саме відбувається і з директорами шкіл.

«Для того, щоб управляти електоратом, влада старається призначати своїх директорів, які будуть забезпечувати їй на виборах голоси. Але їх би мала обирати громада», – зазначає голова асоціації.

Разом з тим він вважає, що директори, які вже довгий час займають посади та є пенсіонерами, не можуть запроваджувати в школі інновації та доживають віку. Оскільки звільнити їх просто так не можна згідно з законодавством, то влада вдається до нагнітання ситуації навколо школи та керівника. Якщо ж він не витримує, то звільняється сам.

«Зараз буде прийматися новий закон про освіту, і там буде передбачено два терміни на посаді і виборність керівників. Тобто вони будуть призначатися не політичною партією чи олігархічною групою, а наглядовою радою школи або ДНЗ. Це дуже правильний підхід», – резюмує пан Хмельовський.

Наталя КОЗАК