Декілька місяців тому у ФБ я прочитала пост українки «Я уезжаю из этой страны». Тоді я була категорично не згідна з автором статті. Автор писала по погану владу, про поганого Гаранта… Вона писала про те, що намагалася змінитися сама і хоч щось змінити навколо себе, але нікому це не було потрібно…
Сьогодні я теж вперше усвідомила, що НЕ хочу жити в цій країні. НЕ-ХО-ЧУ!!! І не тому, що Порошенко з Гройсманом погані… Не тому, що високі ціни і малі зарплати… Це все можна якось пережити. Я не хочу жити в цій крані з ЦИМИ людьми!

Сьогодні близько дев’ятої години ранку їхала на своєму автомобілі на роботу. Славнозвісне перехрестя «Вовчинецька-Деповська»… На під’їзді до перехрестя з боку Хоткевича, Миру зупинилася маршрутка, висадила пасажирів і чемно попросилася в ряд. Я чемно її пропустила. Водій наступної маршрутки (номер 22) навіть не думав проситися. Він зразу проїхав на перехрестя і повернув вліво з правого ряду, «підрізавши» мене. Я посигналила, але він навіть не зреагував. Ніби так воно і має бути. (((
Хоч я і поспішала на роботу, я змінила свій маршрут і поїхала за цією маршруткою. На вокзалі я зупинилася, перекривши виїзд з зупинки цій маршрутці (щоб не втік). Я намагалася пояснити водієві, що він порушив ПДР і створив аварійну ситуацію на дорозі. Але він почав агресивно розказувати мені про зупинку, про висадку пасажирів, про те, що з зупинки він не може заїхати в ряд, бо водії не пропускають. Я сказала, що це неправда, бо перед ним у нього ж на очах я пропустила маршрутку і якби він чемно попросився, його теж би пустили. Тоді він почав наполягати, щоб я дала йому виїхати, бо він везе людей і не має часу тут розбиратися.
Та найбільше мене вразила реакція людей, які їхали в маршрутці. Коли я зайшла у маршрутку, щоб записати телефон перевізника, люди накинулися на мене з криком, щоб я вийшла з автобуса, щоб не заважала водієві працювати, а один дядечко підскочив до мене, вхопив з руку і намагався виштовхати з автобуса (фото цього «героя» додаю). Я намагалася пояснити людям, що вони захищають порушника, що, якщо ми хочемо змінити країну на краще, треба починати з таких от дрібниць, що ні Порошенко, ні Гройсман, ні будь-хто інший нічого не змінить, якщо ми не поміняємося самі… Даремно… Мене не чули… Більше того, вони все агресивніше і агресивніше вимагали, щоб я вийшла з автобуса…
Саме в цей момент я зрозуміла, що більше не хочу тут жити. ТУТ… з ЦИМИ людьми…

Я сфотографувала маршрутку, водія і пасажира, що підняв на мене руку. Я зателефонувала перевізнику – там пообіцяли мені розібратися і завтра дати мені відповідь… Але я не вірю, що цей водій буде покараний. НЕ-ВІ-РЮ…

І я не знаю, як далі міняти цю країну… цих людей… Їм це не потрібно… Їм вигідно жити так, не беручи відповідальності на себе за своє життя і життя країни. Набагато легше нічого не робити самим і хаяти погану владу, погане начальство, поганих когось, але тільки не себе…

А може, справді, забити на все і виїхати в ту ж саму Польщу або Словакію?… чи ще кудись… подалі від цього всього…

Світлина від Уляни Дубініної.

Світлина від Уляни Дубініної.

Світлина від Уляни Дубініної.

Світлина від Уляни Дубініної.