news-image: Криївка у Підгірках: що там був за бій і чим цікаве це місце зараз

Роботи з обстеження і виявлення місця розташування криївки пошуковці вели ще минулого року. Але знайшли її лише у червні цього року. Активіст Роман Данів обстежив гектари лісу поруч із житловим масивом Підгірки та опитав багатьох місцевих жителів, які могли мати бодай якусь інформацію про схрон. Цьогоріч у травні активісти спробували розкопати місце, де міг би бути бункер. Однак, їх очікувала невдача. До другої спроби розкопок волонтери підійшли з деякою пересторогою. Виникали побоювання, що й цього разу можуть помилитися з місцем розташування криївки. Але цього разу пошуки увінчалися успіхом. Про це пишуть Версії з посиланням на  kalushnews.city.

Допоміг віднайти схрон Ігор Петрів. Він син зв’язкової ОУН з псевдо «Незабудка», яка десять років відсиділа у таборах. Чоловік згадав випадок, коли вони з мамою приїхали з Караганди із заслання і пішли у ліс, щоб назгрібати листя. Ігор побачив біля потоку березовий хрест і запитав про нього у мами.

А мама сказала, що то партизани підірвалися у бункері. Але більше нічого не розповідала, бо то радянський час був і боялися говорити, що то наші українські «упівці», — згадує Ігор Петрів.

Він вказав на приблизне місце розташування схрону. Волонтери обстежили його і розпочали розкопки.

Коли дослідники відкопали криївку, від неї мало що залишилося. Через те, що вона була підірвана зсередини, туди потрапляли ґрунтові води і деревина струхлявіла. Схрон був розміром 2 на 1,5 метри у ширину і висотою у 1,2-1,5 метри. Дослідники вважають, що криївка мала технічне призначення. Тут були матеріали для ведення антирадянської агітації й пропаганди. Cховище, очевидно, було розраховане на короткострокове перебування однієї людини, яка займалася агітаційною роботою. Ймовірно, саме тут друкували листівки.

“Шестеро упівців опинилися тут уже після того, як енкаведисти почали зачищувати ліс від повстанців“, — вважає Василь Тимків.

Що зараз можна побачити у криївці

Волонтери вирішили криївку відбудувати, але збільшили її розміри і змінили місце входу. Так зручніше буде заходити туристам у бункер. Працювали на відбудові криївки як калушани, так і мешканці сіл Калущини.

Держлісгосп виділив волонтерам деревину для відбудови стін криївки, підприємці — рубероїд, цвяхи, щебінь привезли, труби. У кузні благодійно викували скоби для кріплення. Міська рада надавала техніку. Студенти ВПУ № 7 виготовили меблі.
Тепер у криївці можна побачити стару друкарську машинку, набої, побутові речі тих часів. За словами одного з пошуковців Володимира Сікори, десь за 500 метрів від знайденої криївки має бути ще одна — більша. Треба її знайти. І тоді й знахідок буде набагато більше.

Криївка не відкрита для відвідин постійно, як звичайний музей. Якщо ви хочете туди потрапити, потрібно домовитися із Олегом Відливаним. Його телефон (066) 901-30-37. Він просить телефонувати йому хоча б за день до екскурсії. Зараз у криївку пускають безкоштовно. Але 24 жовтня відновлений схрон передали на баланс управління культури міської ради, її включать у систему музейно-виставкого центру і тоді вхід буди платним. Вартість квитків поки що невідома.

Як вбили молодих повстанців

Старший науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів розповідає, що точних відомостей про хід бою немає. Але є заключний акт обстеження, який склали ліквідатори криївки. З нього відомо, що брати схрон бійці НКВС прийшли 6 вересня 1945 року о восьмій годині ранку. Місце знаходження криївки їм повідомив один із жителів Підгірок, який був таємним агентом спецслужб. Бійці УПА чинили збройних опір. Їх усіх вбили.

В описі речей, які знайшли в бійців УПА: 3 автомати, 3 гвинтівки, 3 пістолети, 17 гранат, 2 друкарські машинки.

Пошукова група обласного комунального товариства «Пам’ять», очолювана Василем Тимківим, на початку червня 2017 року провела розкопки місця загибелі повстанців. Вони дають певне уявлення про хід бою. У землі знайшли близько 49 набоїв до пістолет-кулемета ППШ, вісім гільз 7,62 калібру — більшість з них на виході із схрону.

Також пошуковці знайшли частини від двох магазинів до ППШ та гільзу 26-міліметрову від сигнального пістолета Шпагіна, так званої “ракетниці”. По всій підлозі криївки були уламки від гранати Ф1 і дві втулки від запалювального механізму цієї ж гранати.

Тобто, або бійці НКВС спершу кинули всередину гранату, або повстанці самі себе підірвали.

Другу версію підверджує Ігор Петрів — син “Незабудки”, зв’язкової. Каже, що між військами НКВС та бійцями УПА тривав запеклий бій, а потім повстанці, опинившись у безвиході, підірвали себе гранатою.

“Мама мені розповідала, що вона прийшла туди, де хлопці себе підірвали, там усе було розкидане: шмаття різне, папери. Загиблих чекісти скидали в одну яму“, — каже Ігор Петрів.

У спогадах Ольги Гросберг, яка була нареченою 22-річного Володимира Калинія (Артема), є такий запис про обставини загибелі повстанців: “У лісі між Калушем і Підгірками „Артем“ проводив вишкіл районних і підрайонних провідників. Їх оточили, казали здатися. Хлопці спалили папери і пострілялися”.

Ким були загиблі хлопці

Біографічні дані про загиблих зібрав старший науковий співробітник краєзнавчого музею Калущини Іван Тимів.

Володимир Калиній (псевдо «Артем»). Загинув у 22 роки. Родом із  села Сваричів Рожнятівського району. До 1939 року навчався в духовній семінарії у Львові. У підпіллі ОУН працював з 1941 року. У 1942-му — повітовий провідник юнацтва ОУН на Калущині. У 1945 році — очільник Калуського надрайонного проводу ОУН, до якого належали Долина й Рожнятів з навколишніми селами. “Артем” мав криївку у селі Кудлатівка. Загинув у Підгірках 6 вересня 1945 року.

Нагороджений срібним бойовим Хрестом від Української головної визвольної ради (УГВР) — органом, який взяв на себе керівництво визвольним рухом у західних областях по закінченні другої світової війни. Похований на цвинтарі в Підгірках.

Володимир Калиній

Іван Лилак (“Олексій”). Загинув у 23 роки. Народився в селі Сівка-Калуська Калуського району. Господарський референт Калуського районного проводу ОУН. На початку вересня 1945 року проходив вишкіл на підрайонного провідника в лісі неподалік села Підгірки. Похований на цвинтарі в селі Сівка-Калуська.

Іван Лилак

Іван Магас (“Черемош”). Загинув у 27 років. Народився тут, у Підгірках. У складі ОУН із 1939 року, а від осені 1943-го — в рядах УПА. Керівник Калуського районного проводу ОУН, командир боївки.  Похований на цвинтарі в Підгірках.

Іван Магас

Степан Магас (“Благий”). Рідний брат Івана Магаса. Коли загинув, йому також було 27 років. У підпіллі ОУН із осені 1943 року. Станичний — із 1945-го. Похований на цвинтарі в Підгірках.

Степан Магас

Данило Когут (“Хмара”). Загинув у 22 роки. У лавах УПА з 1944 року. Стрілець боївки Івана Магаса. Похований на цвинтарі в Підгірках.

Данило Когут

Зеновій Табачук (Вітер). Загинув у 18 років. Народився в селі Томашівцях Калуського району. Навчався у Калуській рільничій школі. Стрілець боївки Івана Магаса (Черемоша). У лавах УПА з 1944 року, за іншими свідченнями — з весни 1945 року.
Похований на цвинтарі в Підгірках.

Зеновій Табачук