Назва походила від відомої грузинської страви, що дослівно перекладається — печеня. Про те, як цей шедевр кавказької кухні потрапив до Франківська, є цікава історія. Про це пишуть Версії з посиланням на Репортер.

У 1964 році в готелі поселився кремезний бородань кавказької зовнішності. Тоді на другому поверсі містився ресторан «Спартак», а внизу — більш дешеве безіменне кафе. Гість часто там обідав, а одного разу попросив офіціанта принести йому чанахи. Але на кухні про цю страву чули вперше. Заінтригований кухар підійшов до гостя та поцікавився, що ж воно таке. Той продиктував приблизний рецепт, який дещо відрізнявся від записів у кулінарних книгах. Класичні кавказькі чанахи готують із картоплі, квасолі, спецій та баранини. Втім, замість баранини гість порадив яловичину — вона краще розварюється і надає страві достатню клейкість. Кухар усе занотував і пообіцяв приготувати грузинську екзотику назавтра.

Наступного дня бородань вже пробував чанахи по-франківські. Залишився задоволеним. Страва швидко здобула популярність і стала фішкою закладу. До того ж, шеф-кухар розробив власний рецепт соусу, який тримався у таємниці і не мінявся аж до закриття кафе. Зараз там тривають ремонтні роботи, після яких «Чанахи» перетворяться на просторий хол оновленого готелю.

А тепер про головне. Тим бороданем був кінорежисер Сергій Параджанов, який знімав у Карпатах знамениті «Тіні забутих предків». І хоча він походив з вірменської родини, але народився і виріс в Тбілісі, тож добре знав грузинську кухню.