Дружина зниклого прикарпатця розповіла про останню телефонну розмову з чоловіком і байдужість поліції

Світлана розповідає, що чоловік знайшов водія, який мав доставити його в Польщу, по відомому сервісу “Бла-бла-кар”. “Він мав зустріти його на ЖД вокзалі у Львові” — розповідає прикарпатка, про це пишуть Версії з посиланням на 0342 UA.

“Спочатку він поїхав до Коломиї, адже думав, що львівський автобус їхатиме звідти. Оскільки того дня не було маршрутів до Львова, то він поїхав до Івано-Франківська, звідки вже дістався на львівський ЖД вокзал. Весь цей час я тримала з ним зв’язок, але на серці чомусь було тривожно. О 16:30 того дня (6 лютого — прим. авт) його мав забрати водій, але чомусь запізнювався. Чоловік казав, що говорив з ним і він пояснював, що ремонтує машину. О 18:30 з чоловіком востаннє розмовляла наша дочка. Він розповідав їй, що чекатиме ще трохи водія, якщо його не буде, то їхатиме назад додому. Ще казав, що той водій все ж не зремонтував свою автівку і пришле на заміну іншого шофера. О 18:40 я знову набрала чоловіка, але телефон він уже не взяв”, — розповідає дружина зниклого Світлана.

Після того дзвінка жінка почала “обривати” слухавку, але у відповідь чула лише гудки. Підняла на ноги всіх родичів, які також почали телефонувати Степану. Комусь з рідних вдалося додзвонитися, але голосу Степана вони не почули.

Хтось російською сказав: “Чё надо” і скинув розмову. Потім знову гудки і мовчання. Вночі на номери наших рідних з телефону чоловіка тричі телефонували і мовчали кілька секунд. Телефон був увімкнений аж до ранку, доки не пропав з зони зв’язку”, — тремтячим голосом розповідає Світлана.

Жінка пояснює, що через якийсь час телефон знову увімкнули. “Я почула жіночий голос. Телефон підняла львів’янка, яка працює прибиральницею на Стрийському ринку у Львові. Саме там у снігу на наступний день вона і знайшла телефон Степана” — продовжує Світлана.

Жінка у відчаї зателефонувала до Львова, поїхала туди, але там їй сказали, що заяву про зникнення вона має реєструвати за місцем проживання, тобто у Косові. Так вона і зробила.

“8 лютого я написала заяву, розповіла поліціянтам все як було, у деталях. Мені пообіцяли, що наступного дня направлять матеріали у Львів. Ймовірно, на вокзалі були камери відеоспостереження, якісь свідки, хтось мав бачити мого чоловіка. Крім того, я  знаю чітко час, коли він зник зі зв’язку. Це все можна встановити” — розповідає жінка.

Світлана Томенко каже, що 10 лютого зателефонувала у львівський карний розшук, аби дізнатися, як просувається справа зникнення її чоловіка, але там їй відповіли, що ніяка заява від косівського карного розшуку до них не надходила. Потім були два дні вихідних.

“З понеділка я знову не отримала ніякого результату і вже була в паніці і у відчаї. Я зателефонувала до прокурора області і розповіла йому все, як було. Він зв’язався з косівським відділом поліції, але там йому відповіли, що я не писала ніякої заяви. Я була шокована, не знала куди бігти і що робити. Я ж була з двома своїми родичами, були свідки того, що я писала і десятки раз потім телефонувала. Коли підняли їх там на вуха (у косівському відділі поліції — прим. авт), то тоді вони мою заяву знайшли. Ви уявляєте, її відправили до Львова аж 13 лютого, через тиждень після зникнення мого чоловіка. І лише 14 числа мене викликали на допит у Львів” — обурюється безпорядком у поліціянтів жінка.

У Світлани залишилося двоє дітей: 18-річна донька і 10-річний син, Степан був годувальником родини. Працьовитим і не питущим. “Останні 4 роки він узагалі не вживав алкоголь” — каже жінка. На роботу до Польщі їхав до знайомого, який підтверджує, що до нього чоловік так і не доїхав.

Від моменту зникнення прикарпатця минуло 10 днів, а в поліції досі не можуть нічого відповісти його дружині, яка вже не просто у відчаї, а у безвиході. За цей час немає інформації про те, чи дістали правоохоронці відео з камер спостереження, які, ймовірніше за все, є на ЖД вокзалі у Львові; чи опитали свідків; продавців, які там щодня торгують; немає інформації навіть про те, чи перетинав Степан Томенко кордон.

Водій, який мав підібрати Степана у Львові поїхав без нього, адже коли доїхав до вокзалу, чоловік уже від нього слухавки не брав.

У цій історії є ще один момент, за який мали б одразу зачепитися правоохоронці — це польська банківська карточка зниклого, з якої 10 лютого, тобто через 3 дні після зникнення чоловіка, знімали кошти. Як каже Світлана, ця карточка прив’язана до мобільного їхньої доньки. “10 лютого на її номер телефону надійшли дві смс. Перша про те, що гроші з рахунку знято, а друга — про залишок”, — додає жінка.

Щоправда, як пояснює, грошей на картці було зовсім мало — усього 72 злотих. Тому зняли лише 300 грн.

Ми зателефонували до начальника карного розшуку Косова Петра Петровича. Поліціянт відповів, що заяву жінка зареєструвала таки 8 лютого, але зі Львова відповідь їм поки не прийшла. Каже, що вони проводять всі заходи по встановленню особи, але поки його місцезнаходження невідоме.

Поки правоохоронці “встановлюють”, жінка сподівається, що її коханий повернеться додому живим. Але, як каже сама, надія лише на Бога, бо сторожам закону після усього не вірить.

Ми ж вкотре нагадуємо прикмети чоловіка:

trznoelchni_148717200389

40-річний Степан Томенко був одягнений в чорну куртку, коричневий в’язаний светр, чорні штани та чорні замшеві кросівки. При собі мав дорожню сумку, яку носив через плече.

Усім, хто має якусь інформацією, прохання звертатися за номером: (096) 975-19-28 (Світлана).