На сміттєзвалище звозять відходи з 18 населених пунктів району. Через постійний сморід, антисанітарію, щурів та змій, які мирно живуть на полігоні, гуцулам увірвався терпець – люди вже кілька разів перекривали дорогу до сміттєзвалища і забороняли завозити туди відходи.

В червні 2018 року закінчується термін договору оренди по експлуатації земельної ділянки, де розташований полігон твердих побутових відходів. Що ж буде далі з полігоном і куди возитимуть сміття зі всього району? Адже, за словами місцевих чиновників специфіка гірської місцевості не дозволяє відкрити полігони в інших населених пунктах району. А в зв’язку з тим, що Україною підписана Асоціація про входження до Європейського Союзу – будівництво і відкриття нових полігонів загалі заборонено, пишуть Версії.

Негайне закриття Бережницького полігону не вирішить проблему

Ярослав Скуматчук, перший заступник голови Верховинської РДА, погоджується, що об’єкт в подальшому, у будь-якому випадку, потрібно буде виводити з експлуатації. Однак наразі це, по-перше, не в силах Верховинського району, по-друге – створить загрозу реального сміттєвого колапсу за рахунок накопичення побутових відходів в населених пунктах району. Для того, щоб тимчасово впоратись із ситуацією, бюджет Верховинщини має схуднути на, не мало не багато – 12 мільйонів гривень. Та ця сума для казни «глибоко» дотаційного регіону є непідйомною, розповідає Ярослав Скуматчук.

 «Своїми силами район не здатен вирішити цю проблему, тому, що у нас взагалі нема таких коштів і нема екологічного фонду. Обласний екологічний фонд не може виділити ті кошти. По проектно-кошторисній документації, яка у нас зроблена і пройдена експертиза, потрібно понад 12 мільйонів гривень – це велика сума, непідйомна для району. Потрібно провести згідно проектно-кошторисної документації рекультивацію полігону твердих побутових відходів. Вивести в подальшому з експлуатації цей об’єкт», – каже заступник голови Верховинської райдержадміністрації.

Довідка

Згідно з даними інформаційної платформи YouControl (https://youcontrol.com.ua) Верховинський комбінат комунальних підприємств – фірма з понад 3 мільйонним статутним капіталом, яка займається збиранням безпечних відходів. Керівник – Олександра Янків. Засновником підприємства є Верховинська районна рада. Дата державної реєстрації: 05.01.1995р.

Та чомусь в той час, коли у Верховині вже не один рік «кричать» про критичну ситуацію зі сміттям, мільйонні кошти на рекультивації полігонів отримують інші райони. Саме таку «особливість» помітив франківський еколог Володимир Красноштанов.

«Ви знаєте, у нас дуже погано працюють комунальники. Я дивлюсь на полігон Снятина, на його розширення, поглиблення, рекультивацію. Вони на це щороку беруть більше мільйона гривень. І чомусь ці гроші йдуть саме в Снятин і знову в Снятин. А чому не туди? (на Верховинщину, – ред.) Значить, в когось відношення до Снятина більш приязне, ніж до Верховини. От чому це і відбувається. Полігон – це складна споруда. Його потрібно проектувати, виїжджати на місце, вибирати ділянку, щоб там була глина чи вистелювати його плівкою. У нас є такий інститут в Івано-Франківську, який проектує полігони. Але я думаю, що там просто місцеве начальство верховинське не хоче цим займатись. Якби хотіли, вони б оббивали пороги, вони би ходили на екологічні комісії, просили би гроші, робили би запити і робили би полігон. А то у нас получається, де дуже густо, там дуже багато грошей… А комусь їх не вистачає», – вважає еколог.

Сміттєсортування – це реально?

Розрядити ситуацію могло б роздільне сортування сміття. Фахівці вважають, що сортування сміття дозволяє значно раціональніше використовувати сміттєзвалища. Показник розумного користування територією при цьому сягає до 50 %. Для прикладу, більшу частину ТПВ складають використана тара та упаковки, тобто полімери, макулатура, чорні та кольорові метали, дерево, склобій – усе це можна використовувати та переробляти. Крім того, після сортування на звалищі зменшується кількість небезпечних відходів, термін розкладання яких займає десятки років.

За словами місцевих чиновників, у 2014 році Верховинським комбінатом комунальних підприємств було започатковано роздільне збирання відходів.

«Комбінат комунальних підприємств напротязі року реалізує на підставі заключених угод з Екологічною Компанією «ВІЗА-ВТОРМА» порядка 70-80 тон розсортованих відходів, – розповідає Ярослав Скуматчук. – Що мається під розсортованими відходами? Це склобій: він сортується на дві-три фракції по кольорах. Це ПЕТ-пляшки, які відсортовуються по кольорах і тюкуються. І це макулатура, яка теж тюкується. Для цього на базі підприємства є прес і є перфоратор. Відповідно, розсортовка у нас відбувається по ряду сіл району, де вже відсортовані відходи по ПЕТ-пляшці і склобою звозяться на базу у підприємство у селище Верховина. Там вони переробляються, тюкуються і відсортовуються».

У 2008 році кілька шкіл району забезпечили контейнерами для роздільного збирання відходів, які були пофарбовані у різні кольори: для скла, для ПЕТ-пляшки і для змішаних відходів, які не піддаються сортуванню.

«На сьогоднішній день за сприянням обласної ради виділено близько 900 тисяч гривень на контейнери: 600 тисяч гривень – для контейнерів для роздільного збирання відходів для селища Верховина і 300 тисяч гривень для трьох населених пунктів: Яблуниця, Довгопілля і Красноїлля. Якщо буде вирішено питання у найближчий час з контейнерними майданчиками – то ці контейнери будуть розвезені і встановлені в чітко визначених місцях. Тож я думаю, що все таки наше населення віднесеться до цього з розумінням і процес піде», – наголосив Ярослав Скуматчук.

Зрушення і справді є, але наразі Верховинський район переробляє і розсортовує, за європейськими мірками, зовсім не багато – близько 10-12% відходів. До речі, виявляється, це досить непоганий результат на фоні цілої Івано-Франківщини.

«В області розсортування відходів є на рівні 5-6%, а деяких районах – 2-3%. Комбінат комунальних підприємств розсортовує ПЕТ-пляшку на два-три кольори. Розсортовує склобій і макулатуру. Насправді, можна розсортовувати як пластик, це відходи грубо кажучи більш габаритні, також можна розсортовувати і колись це робили, ганчір’я, але згодом цей ресурс не став цікавим для заготівельників і це було втрачено», – каже Ярослав Скуматчук.

Якщо це працювало раніше, то чому б відновити потенціал сортування з можливою частковою переробкою зараз?

«Потрібно встановлювати контейнери по населених пунктах для роздільних відходів, встановлювати в перспективі сортувальну лінію. Якщо навіть не для Верховинського району, то хоча б в комплексі для двох-трьох гірських районів. Скажімо, в районі Косова, Вербівців чи в районі Коломиї. І тоді звозити ці відходи, централізовано відсортовувати ресурсноцінний компонент», – з оптимізмом говорить Ярослав Скуматчук.

Встановити сміттєсортуальну лінію для гірських районів та привчати людей самим сортувати непотріб, так, як це роблять в деяких європейських країнах. Саме так, на думку чиновників, можна в довгостроковій перспективі вирішити проблему з відходами в цих населених пунктах.

Однак, наразі, встановлення сміттєсортувальної лінії – це надто дороге задоволення для Верховинщини та інших гірських районів, та й в більшості громад немає достатньої кількості контейнерів для хоч якогось роздільного сортування.

Звичайно, варто займатись вихованням населення щодо раціонального поводження з відходами ще зі школи. Але проблема лежить значно глибше, вважає франківський еколог Володимир Красноштанов.

«Треба розповідати в школах дітям, що не можна викидати сміття, яке можна використати. Адже, скажімо, ржавіння однієї консервної банки в ріці віднімає повністю кисень в одного кубометра води. І це впливає на рибу. Треба також виховувати голів сільських рад, якщо сміття є, то інспекція має приїхати і голову сільської ради за таку неорганізацію роботи по санітарній очистці оштрафувати на 500 гривень. Тоді він буде ходити селом і буде людям розповідати, що за таке поводження зі сміттям є штраф. Це комплексна проблема, яка так просто не вирішиться.  А ставити сортувальну лінію на Верховинщині, по-перше, за які гроші? А потім експлуатувати сортувальну лінію – це електроенергія, це персонал, це купа проблем. Треба на це гроші, значить потрібно піднімати ціну для населення. Скажімо відверто, що не всі верховинці захочуть платити значно вищу ціну за вивезення сміття, ніж зараз», – каже він.

За чистоту доведеться доплачувати

Сортування – це перспектива, а проблема в Бережниці є вже зараз. Громада села виступає проти існування сміттєзвалища. Людям набрид сморід та інші негативні наслідки звалища, які вони відчувають на собі. Адже, крайні подвір’я розташовані метрів за 100 від краю сміттярки. Громаду також обурює санітарний стан довкілля, загроза здоров’ю, зниження туристичної  привабливості краю.

Однак, найбільше хвилює той факт, що за багато років на звалищі не відбулось жодних позитивних зрушень. Йдеться про необхідні заходи для, хоча б, часткової рекультивації території, ізолювання звалища,  запобігання забрудненню навколишніх земельних та водних ресурсів, потенційного залучення інвестора для сміттєсортування на місці. Можливо, якби ці зміни були, люди б й мирились із ситуацією ще якийсь час, вважає місцевий депутат Михайло Зеленчук.

«Я думаю, що якби люди бачили, що дійсно щось робиться, скажімо так, закупили баки для сміття, для сортування – це вже є якийсь крок вперед. Але я думаю, що цього замало і більше говориться, ніж робиться. Якби щось ще робилось, то можливо люди могли б погодитись на продовження договору оренди по експлуатації земельної ділянки, але потрібно бачити наглядно, що щось робиться», – вважає Микола Зеленчук, депутат Верховинської районної ради від села Бережниця.

З необхідністю проведення робіт на полігоні погоджуються і в райдержадміністрації. Однак, де взяти гроші? Кажуть: без допомоги на найвищому рівні, нічого не вийде.

«Потрібно за сприянням депутатів Верховної Ради, за сприянням депутатів обласної ради, керівництва обласної державної адміністрації виділити кошти хоча б в розмірі 2-3 мільйонів на проведення першочергового комплексу робіт по рекультивації, по обвалові цього сміттєзвалища, по облаштуванню нової канави, по затягненні частини сміттєзвалища спеціальною плівкою і пересипання ґрунтом, – акцентує Ярослав Скуматчук. – Якщо люди побачать, що пішло зрушення в частині складування і дотримання елементарної технології, то тоді є можливість продовжити ресурс роботи цього сміттєзвалища хоча б на 5 років».

Що далі?

Якщо влада не візьме ситуацію в свої руки, то вже влітку може зіткнутись з тим, що селяни просто не дозволять завозити відходи на Бережницький полігон.

«В червні місяці можемо зіткнутись з тою ситуацією, що завершується договір оренди і він не буде продовжений органом місцевого самоврядування і люди сіл Бережниця і Криворівня не дозволять завозити жодному автомобілю відходи на цей полігон», – констатує Ярослав Скуматчук.

У разі закриття сміттєзвалища постане питання: а куди ж звозити відходи? Транспортувати в Коломию чи Надвірну (де є відповідні полігони ТПВ) найімовірніше не дозволяють, тому, що там також обмежений ресурс. Та й громади, на прикладі львівського сміття, показали, що у більшості випадків принципово проти прийняття «чужих» відходів і не дозволять розширяти таким чином «свої» полігони.

Є ще альтернатива звезення сміття в полігон біля с. Рибне неподалік обласного центру. Однак, тоді ціна за вивіз сміття для мешканців Верховинщини зросте в рази.

Тож схоже, і громаді і представникам влади доведеться вибирати одне з двох зол: або довести до порядку Бережницьке сміттєзвалище (хоча зробити це без серйозних дотацій з держбюджету неможливо) та тимчасово продовжити термін його експлуатації, або ж закривати об’єкт та переплачувати за послуги з вивезення сміття до інших, більш віддалених полігонів. Яке з цих зол найменше – зараз важко сказати. Та вибір «не за горами»…

P.S:

 «В США на колишніх полігонах побутових відходів розміщають поля для гольфу і грають собі в гольф. І ніщо там не смердить, бо там все нормально заховано. Навіть, Нью-Йорк відправляє на полігон більшу частину своїх відходів, а не переробляє їх. А в нас замість того, щоб створити екологічно-безпечну ситуацію, перетворюємо її на територію екологічного лиха. Своїми руками. Справа в тому, що навіть ще за радянських норм можна було через 40 років після закінчення терміну експлуатації полігону, на ньому будувати житлові будинки. Там вже небезпеки не було жодної. Він вже був екологічно безпечний. І ту територію навіть повторно використовували. А ми маючи дешеву землю,  в лісі – це ж держана земля (держлісфонд) перетворили це на зону екологічного лиха…Значить, хтось наробив екологічних проблем, а тепер, за рахунок екологічних грошей треба ліквідовувати цю екологічну проблему. От в чому суть», – каже еколог Володимир Красноштанов.