Насправді неважливо чи набере згадана петиція необхідні 250 голосів. Бо навряд чи нинішня міська влада Івано-Франківська піде на заборону християнської молитви в школах. Адже, за словами очільника міста Руслана Марцінківа, Івано-Франківськ – місто християнське.

Так молитись чи не молитись в школі, яка згідно статті 35 Конституції України відділена від церкви?

Насправді, якби в Україні дотримувалися законів, то такого б питання не виникало. А Конституція, як не крути, а таки Основний Закон держави і в ній чітко (чорним по білому) написано «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова».

Після цього, здавалося б, про що ще дискутувати. Але ж ні, дискутують. При цьому прибічники молитов у школі чомусь згадують гоніння на греко-католицьку церкву, яку чинили комуністи. У відповідь, противники молитов пригадують церкві спалених на вогнищах єретиків. Зрештою, обидві сторони відходять від суті питання, піддаються есмоціям та переходять на особистості. І якщо противникам шкільних щоденних молитв такий гандж ще можна пробачити, то прибічникам молитов навряд чи, адже Христос вчив всіх любити й, чи не в першу чергу, своїх ворогів.

Для прикладу можна навести кілька цитат з цих дискусій. Гадаю в цьому не буде жодних порушень, адже всі ці вислови були опубліковані публічно в соціальній мережі Facebook, в різних  спільнотах (прізвища дописувачів вказувати не будемо).

Хто є хто читач розбереться сам, з огляду на зміст (орфографію текстів збережено):

«Добре памятаю, як на паску стояли комуняки у вулиці, що веде до церкви і дивилися, котрі діти до церкви йдуть. Нащадків комуняк ще багато на жаль але думаю що здоровий глузд переможе».

«Я памятаю часи коли цeрка робила хрeстові походи і вбивала людeй».

«я вважаю, що віра в бога це свідомий вибір кожної людини і заставляти в обов’язковому порядку робити це в школі – гірше ніж при совку, коли примушували вчити з’їзди партій, вступати в комсомол, тощо!»

«Богоборці, ви безстрашні? Головне, щоб не забагато вас було, бо тоді лиш на себе накличете біду. А, якщо БІЛЬШІСТЬ під’юдите, то потім, щоб усі не розгрібали війни-голодомори-гулаги і т. д.»

«Ісус приняв Хрещення в зрілому віці. Нав’язувати релігію несвідомим дітям не варто. Кожен має право вибору, і мусить зробити його свідомо».

«Зараз потрібно осоливо МОЛИТИСЯ і зрозуміти що саме МОЛИТВА виховає Ваших дітей і збереже їх для Вас і що саме Молитва буде Вашою Радістю на старість коли Ваші діти напоумлені через молитву і Божі науки будуть підтримувати Вашу старість як справжні діти Ваші».

«Заборонити – це одне, а запропонувати врахувати що є діти віруючих інших чи то конфесій, чи то віросповідання – це інше! Якщо атеїстів не влаштовує молитва перед уроками (що- ж поганого в молитві?! Звертанні до Бога, чи подяка погові?!) то нехай домовляться з викладачами що їхня дитина не йтиме на цю молитву, от і вся проблема!»

«Так, є діти різних конфесій і віросповідань і це потрібно враховувати. Скільки триває молитва, раптом якихось 5-7 хв, то дитина, яка не хоче молитися нехай просто не йде. Яка в цьому проблема. А батьки нехай дома поясніть чому їй не потрібно цього робити! А я за те, щоб моя дитина молилася!!! В християнській державі забороняти молитися дітям у школі!»

«…ми християнська країна. наш закон має бути Біблія. і кожен день, і будь-яка спрва має розпочинатись найперше з Віри, Біблії і молитви».

«Хто має бажання молитись до кого хоче – буде молитись самостійно, а не в певній годин іі в певному приміщенні.

ст.35 Конституції України, в тлумаченні не тільки надає право кожному громадянину право вибору віросповідання, а і ніхто не може примушувати до певних процесів певної релігії та вступу в релігійні організації….»

На цьому, власне, цитування можна вже завершувати. Але на чому б хотілося загострити увагу. Всі хто виступає проти молитов в школі, зверталися до свободи віросповідання,  наголошували на свободі вибору кожної окремо взятої людини, згадували про наявність в тих же школах дітей інших віросповідань.

Натомість прихильники молитви перед уроками були категоричні – «хто не з нами, той проти нас». Так, одна вірна християнка запропонувала «неправильним» дітям йти геть, доки «правильні» діти будуть молитися. Навряд чи ця пані розуміє просту річ – розділяти дітей на «правильних»  і «неправильних» – це перетворювати останніх на чужих з усіма наслідками (з дитячими психологічними травмами в тому числі). Та навряд чи це турбує тих, хто (припускаю) щонеділі ходить до церкви, адже дала пораду одна з них «ну то не пускайте своіх дітей на молитву. Хай за той час за школою покурять і пиво вип’ють». Ось так добра самаритянка закликає до релігійної сегрегації в українських школах, які (нагадаємо ще раз) Законом відділені від церкви й Україна ніяка не християнська, а світська держава.

Припустимо, що люди, котрі затіяли дискусію в соцмережах далекі від юриспруденції та від розуміння релігії.

А що з цього приводу думають люди компетентні? Щоб з’ясувати це ми звернулися з питанням, чи потрібна молитва в українських школах до диякона Свято-Юріївської громади Української Православної Церкви – КП Романа Коляди та до юриста Володимира Чорноуса.

 Роман Коляда: «Вкрай непросте для мене запитання. Як не дивно. Я б сказав так, за наявності консенсусу в межах класу, молитва це чудово. Якщо молитва відбуватиметься через примус – вона не принесе користі.

Обов’язковим може бути гімн. Як компромісний варіант – співати “Боже великий єдиний”.

На загал, я проти будь-якого примусу, бо він приводить до протилежних наслідків».

Володимир Чорноус: Україна, на відміну від Ірану чи Саудівської Аравії, є світською, а не теократичною державою. Тому у статті 35 Конституції України чітко визначено: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова». Це та інші положення відповідають змістові ст.18 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 9 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованих Україною.

Щодо відокремлення школи від церкви слід мати на увазі, що в коментованому приписі термін «школа» має широкий зміст: йдеться про будь-які державні навчальні та виховні заклади, починаючи з дошкільних дитячих установ і закінчуючи вищими навчальними закладами. Ця позиція нині послідовно реалізована в чинному Законі України «Про освіту».

Крім того, у місцевих школах вчаться діти різних національностей, релігій і конфесій. А згідно статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», не допускається будь-яке примушування до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Тому, як на мене, ідея запровадження щоденної молитви перед уроками є сумнівною з юридичної точки зору. Тим більше, що у порядних християнських родинах діти і так щоранку моляться разом із батьками.

Зрештою, чи всі рішення нашої міської ради, прийняті після публічної передсесійної молитви, є законними та доброчесними? Так само я маю сумніви, що діти після цього стануть ревніше вчитись і менше лаятись, курити чи тікати з уроків. Тим не менш, така молитва є цілком виправданою у приватних школах – наприклад, у Католицькій школі святого Василія Великого, де вона є невід’ємною частиною освітньо-виховного процесу.