Місцезнаходження криївки було відоме, мабуть, кожному у Гринькові, оскільки розташована вона недалеко від села. Братство УПА разом з Осмолодським лісгоспом вирішило її відновити. Увесь серпень йшла клопітка робота. Відкриття планується на 1 жовтня цього року. Про це пишуть Версії з посиланням на upa-pereginsk.if.ua.

Восени 1947 року в урочищі «Плаїк» поблизу села Гриньків Рожнятівського району в бункері перебували десять повстанців. Вони готувалися зимувати там.

Там були повтанці з села Ясеня: Гелетій Леон Миколайович – «Тиса», Юрів Василь Леонович – «Грім», його сестраЮрів Параска, Богославець Гаврило Михайлович, Гаврилів Федір Михайлович; з села Небилів: Осадчук Ярослав«Хмара» (1923 р.н.) – охоронець референта пропаганди крайового проводу «Захід-Карпати» та інші, прізвища та псевдо яких невідомі, інформують

Спогадами про трагічні події поділилися Дмитро Халус та його дружина з села Гриньків.

Повстанці не думали, що хтось може їх зрадити. Та зрадник з с.Ясень показав місце, де знаходиться бункер. Раненько 5 листопада 1947 р. енкаведисти з усіх боків обступили те місце і стали кричати: «Бандити, здавайтеся».  Через запасний вихід з бункера Юрів Василь «Грім» вистрілив і вбив одного енкаведиста. У той час повстанці вибігли з бункера і один з них кинув гранату, від якої загинув і сам повстанець і  енкаведист. Осадчук Ярослав  «Хмара» побіг до річки Лімниці. Вже хотів її переходити, але на іншому боці побачив енкаведистів. Щоб не попасти ворогам живим у руки, він підірвав себе гранатою. Загинув біля теперішньої могили Січовим Стрільцям. Юрів Параска тікала  в напрямку с.Гриньків, та ворожа куля її наздогнала. Вона впала на городі між деревами за сто метів від місця загибелі Ярослава. Ярослав і Параска зустрічалися і хотіли одружитися.

Хоч як повстанці відбивалися, дев’ятеро з них було вбито в цьому нерівному бою. Зміг врятуватися лише  Гелетій Леон. Поранений, він ледве добрався до лісосіки і впав непритомний. Лісоруби перенесли його в надійне місце, прикрили смерековим гіллям, а ввечері допомогли перебратися на хутір Бабське до своїх родичів. Там йому перев’язали рану і через кілька днів він пішов у с. Завій і ще три роки воював проти загарбників. Гелетій Леон «Тиса» разом зі своїм товаришем загинули в 1950 р. в лісі коло с.Сливки.

Енкаведисти привезли вбитих повстанців до Перегінська. Серед них було вісім чоловіків і одна дівчина. Вбиті лежали на території колишньої тюрми НКВС.

Для впізнання вбитих повстанців людей зганяли з багатьох сіл – Гринькова, Ясеня, Вільхівки, Перегінська. Вбиті повстанці лежали у Перегінську два дні. На третій день тіла вбитих були викрадені. Знайшлися сміливці, які підпоїли вартових і вночі, коли ті лягли відпочити, вивезли вбитих на двох возах. Щоб колеса по дорозі не стукотіли, їх обмотали ганчір’ям і повісмом. Вбитих повстанців привезли на горішній цвинтар у Перегінську і поховали в Братській могилі.