https://scontent-b-ams.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/v/t1.0-9/10527703_886905654671101_2760056742126344230_n.jpg?oh=f05d465e41c2fda569adbc509b5a0819&oe=546EB468

Так описує сою подорож в батальйон прикарпатський нардеп Олесь Доній.

“В “Айдарі” багато старих знайомих: кого знаю ще зі “Студентської революції на граніті”(привіт, Євгене!:)), кого з Майдану, кого з українського Криму(Тимуре, вітання!:)), а хто і вже рідної Городенківщини(Андрію, це про тебе :)). З комбатом був знайомий ще в Києві, а з “Батєю” познайомився вже безпосередньо на місці.Хлопці з усієї України.

Багато місцевих.Це я пишу для тих,хто вважає,що за Україну бореться лише Захід і Центр. Ні, там є хлопці і чолов’яги у віці і з Луганщини, і з Донеччини.Російськомовні.Але б’ються рішуче. Один вояк з Луганщини показував, що як оберіг носить з собою лист від незнайомої дівчинки з Тернополя(Ангеліни) з словами підтримки.

Цей оберіг його щоденно підтримує.А на стіні в казармі в Щасті розвішені листи від інших дітей. Хтось вважає такі речі дрібницями, а вони насправді підіймають бойовий дух і створюють відчуття підтримки.Саме для цього я їздив не один , а разом з митцями(“Остання барикада”) і друзями. І Анжеліка Рудницька і Артем Полежака подарували бійцям Айдару хвилини розради. Дякую друзі, за те,що погодилися поїхати. Іване,дякую,ти справжній Сталкер:).Пане В’ячеславе,без Вас “Барикада” б не виступила:). До речі, в Щасті це були перші митці. Перші але не останні.Бо зараз українські митці намагаються прориватися до наших військовиків для їхньої підтрикми.Найбільш безбашені доїжджають і до прифронтової смуги.В Старобільськ пілся нас приїхали наприклад Валерій Гладунець, Тарас Компаніченко з “Хореєй козацькою”(молодці, хлопці!). Щодо Анжеліки Рудницької-це окрема тема. Вона не лише чудовий друг і професійний митець

.Там в батальйоні “Айдар” загинув її дядя. Підірвав себе гранатою,щоб затримати російських гадів. Він прикривав відхід і захистив 10 айдарівців, які зуміли вирватися завдяки йому.Я обіцяв “Баті”,що підготую подання на нього на Героя України… Моторошні історії не переповідатиму. Головне, повірте,що “Айдар”-це герої.Які б’ються заУкраїну.Яким дуже важко.Бо у них вороги -не лише всі російські терористи, але, на жаль, і дехто в українськіх вищих ешелонах влади.Тож айдарівці потребують нашої підтримки.Давайте цю підтримку забезпечимо!

Ще щодо позитиву: Сватове і Старобільськ справили враження абсолютно української патріотичної місцини. Часто вживають українську народну мову(яку постійно несправедливо ганять як “суржик”. Я ж постійно кажу: “краще суржик, аніж російська!”.Але це окрема тема). У патріотичних футболках.З патріотичними стрічками. Старобільськ абсолютно нагадав Гуляйполе.І навіть свій пам’ятник Махнові у них теж є:).Містечко “Щастя” , на жаль,дослідити ми так не змогли,бо це вже була прифронтова смуга.Але підтримку айдарівців місцевими мешканцями Щастя перевірили на собі.

P.S. Все не описати. Називатиму лише тих,хто дозволив себе називати.Фото виставлятиму лише з тими,хто довзолив це робити. Кожного разу я спеціально перепитував. “Айдарівці”-на реальній передовій, і небезпека у їхніх родин теж реальна.Хлопці,повертайтеся живими! І ще обов’язково побачимося”, – написав у ФБ нардеп.