Двадцятиметрові гори сміття несуть помітну загрозу екологічній ситуації. Тож в Івано-Франківську всерйоз задумались над вирішенням проблеми утилізації твердих побутових відходів.

Коли після трагедії в Грибовичах сусідній Львів опинився на межі екологічної катастрофи через сміттєву блокаду, влада Франківська вирішила не чекати, коли прийде біда, а діяти на випередження. Тому у місті переймають європейський досвід і маленькими кроками Прикарпаття рухається у напрямку будівництва сучасного сміттєпереробного заводу.

Франківський «Полігон»

Сміттєзвалище розташоване за 15 кілометрів від Франківська поблизу села Рибне. Саме сюди ось уже 25 років щодня звозять тонни побутових відходів. За цей час на площі в 13 гектарів виросли справжні сміттєві гори, висотою з п’ятиповерхівки.

«КП «Полігон» засноване в 1992 році. В 2012 році міська рада поновила договір оренди ще на 15 років – до лютого 2027 року, – розповів Версіям директор підприємства Юрій Мороз. – Всього в оренді 20,8 га. З них 5,8 га займає дорога, 2 га – побутові приміщення, два фільтратники та вагова станція. Під тілом полігону знаходиться 13,06 га».

Щодня на «Полігон» звозять до 250 тонн побутових відходів. Сюди везуть сміття з Івано-Франківська, всього Тисменицького району, а також з Яремчанської зони – з Яремче, Татарова, Поляниціта Буковелю.Зараз сміттєзвалище у Рибному заповнене на 75-80%. І саме ці офіційні цифри викликають найбільше занепокоєння.

Тож, щоб не загрузнути у сміттєвому клондайку у Франківську потроху переймають європейський досвід і починають «працювати» зі сміттям.

Цьогоріч на «Полігоні» планують втілити одразу три грандіозних проекти: провести фільтратопровід, запустити біогазову установку та поставити сортувальну лінію.

Стаціонарний фільтратопровід

Проектну документацію стаціонарного фільтратопроводу розробили ще 2012 року, і на той час його кошторисна вартість була 5,3 млн. гривень.

Проте конкурс на його будівництво оголосили лише в травні 2016 року, тож після перерахунків його вартість збільшилась до 8,2 млн. гривень.

«На цей проект були виділені кошти з екологічного фонду обласної ради – майже 6 мільйонів гривень», – повідомив заступник директора «Полігону» Василь Попович.

Роботи по будівництву фільтратопроводу виконує франківська фірма «Роса-ІФ».

Наразі, цей проект уже на завершальному етапі. Тривають роботи по прокладанню труб вздовж об’їзної траси до Ямниці. Залишилась тільки врізка в міську каналізацію.

«З будівництвом стаціонарного фільтратопроводу для цілорічного відкачування ми зможемо вивільнити великий фільтратник для захоронення відходів», – відмітив Юрій Мороз.

 Біогазова установка

Дегазація «Полігону» стала топ-проблемою останніх років. Франківці посадовці довго шукали інвестора, який би взявся за цей проект. Навіть підготували презентацію на ІІ Міжнародному форумі партнерських міст, який проходив на Прикарпатті на початку жовтня 2016 року.

Однак, «партнери» не зацікавились ідеєю, і тоді влада міста «переорієнтувалась» на вітчизняні компанії.

На початку 2017 року був оголошений відкритий інвестиційний конкурс на виконання дегазаційних робіт на полігоні твердих побутових відходів поблизу села Рибного. Заявки подали дві фірми – «ЛНК»(з головним офісом у Києві) та «КліарЕнерджі» (Чернігівська область).

Члени комісії оглянули об’єкти, які збудували фірми-учасники конкурсу, та після детального вивчення документів переможцем оголосили чернігівську компанію «КліарЕнерджі».

Заступниця директора фірми-переможця Наталія Корельська розповіла журналістам, що їхня компанія вже два роки працює на енергоринку країни.

А минулоріч побудувала найбільшу в Україні станцію, що працює на біомасі. На франківський проект в компанії готові витрати близько 50 мільйонів.

«Це буде будівництво комплексної інженерної споруди для збирання біогазута прокладання електромережі до полігону», – зазначила після повідомлення результатів конкурсу Наталія Корельська.

Керівництво «КліарЕнерджі» обіцяло запустити біогазову установку вже 1 травня 2017 року. І ці терміни виглядали цілком реальними, бо спеціалісти компанії майже одразу після підписання контракту приступили до роботи.

«На сьогоднішній день вони пробурили по тілу полігону 28 свердловин, глибиною 12 метрів кожна. Потім розрили полігон і всі свердловини з’єднали трубами. Ми провели трубопровід десь приблизно 5 км і вивели його на край полігону, – розповів Юрій Мороз. – Найскладніша робота закінчена».

Біогазова установка вже була замовлена та готова до транспортування у Рибне. Для інженерної споруди навіть розчистили територію.

Однак втрутилась Феміда, і рішенням суду заборонили виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів.

ТзОВ «ЛНК» подало позов до КП «Полігон» про визнання недійсним рішення конкурсної комісії.

Справу розглядав Господарський суд Івано-Франківської області. На першому засіданні заявник привів аргументи, що дотримання законодавства при проведенні конкурсу носить спірний характер. Адвокат компанії «ЛКН» подав окрему заяву про забезпечення позову, в якій вказав, що з укладення договору між КП «Полігон ТПВ» та ТОВ «КліарЕнерджі» сторони по договору можуть вчинити дії по його реалізації, що в подальшому може ускладнити роботи по дегазації полігону та спричинити інші, непередбачувані наслідки, які серйозно зашкодять навколишньому середовищу. Суд ухвалив задоволити заяву про забезпечення позову та заборонити виконання комплексу робіт по дегазації полігону твердих побутових відходів.

В КП «Полігон» підготували апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду. ЇЇ розглянуть 11 квітня у Львівському апеляційному господарському суді.

Та поки триває судова тяганина, на комунальному підприємстві не сидять склавши руки. Оскільки разом з біогазовою установкою на «Полігоні» планували провести лінію електропередач, керівництво установи зараз займається підготовкою відповідної документації.

«Фактично, поки роботи на самому полігоні призупинені, ми займаємось підготовкою всіх документів щодо проведення лінії електропередач. Для цього потрібно мінімум 4-5 розпоряджень губернатора, а також заключити додаткову угоду з Тисменицькою райдержадміністрацією. Також на території «Полігону» потрібно виділити 6 соток землі,щоб поставити трансформатор і когенераційну установку, яка перероблятиме газ на електроенергію, – розповів Юрій Мороз. – Ця паперова робота не стосується ні фірми «КліарЕнерджі», ні фірми «ЛНК». Навіть якщо прийде якийсь третій інвестор, ці документи все одно будуть потрібні. І тільки на завершальному етапі, коли вже остаточно з’ясується, яка компанія займатиметься дегазацією сміттєзвалища, ми маємо підписати угоду про передачу в оренду цих 6 соток землі».

Також в суботу 25 березня відбулися громадські слухання в Рибненській сільській раді, яка є фактичним власником землі під сміттєзвалищем. Селяни не заперечили проти встановлення біогазової установки та проведення електролінії до «Полігону».

«Біогазова установка – це 100% інвестиційний проект», – відмітив Юрій Мороз.

Тому у Франківську дуже зацікавлені, щоб проект був реалізований, навіть якщо в перспективі планується і більш масштабна ініціатива – сміттєпереробний завод.

«Нам багато докоряли, – зізнався очільник комунального підприємства. – Але я хочу щоб ви зрозуміли: цей агрегат мобільний, як і сміттєсортувальна лінія. Ми її встановлюємо за тиждень, і демонтувати її можна також за тиждень та перевезти в інше місце. Біогазова установка – це також своєрідний невеликий «морфлотовський» контейнер. Ясно, що труби вони не заберуть, але цей агрегат можна забрати. При тому, що біогаз заводу заважати не буде».

Сортувальна лінія та подрібнювач

Лінія первинного сортування та подрібнюючий шредер – ще один грандіозний проект, який може бути втілений на франківському «Полігоні» вже цьогоріч.

«Вартість цих двох агрегатів – біля 12 мільйонів гривень, – повідомив Юрій Мороз. – З екологічного фонду області виділили 6 мільйонів гривень. Однак за «екологічні» гроші ми можемо купити тільки екологічний агрегат. Шредер цим критеріям не відповідає. Тому за кошти з обласного бюджету ми плануємо придбати сортувальну лінію».

На ІІ пленарному засіданні ХIІІ сесії Івано-Франківської обласної ради депутати підтримали рішення «Про фінансування природоохоронних заходів з обласного фонду охорони навколишньогоприродного середовища за рахунок планових надходжень у 2017 році» та виділили на «екопотреби» 80 мільйонів гривень, в тому числі і 6 мільйонів, за які планують купити сортувальну лінію. Зараз готують документація для оголошення тендеру на її придбання та розчищають територію для її встановлення.

В статутному капіталі «Полігону» є ще 6 мільйонів гривень, за ці кошти планують купити подрібнюючий шредер.

«Цією установкою ми плануємо подрібнювати меблі, гілля, колеса і т.п. А потім це передавати «Теплокомуненерго» чи іншій організації, щоб там спалювати. Щоб воно не захоронювалось, а приносило користь людям», – уточнив директор «Полігону».

Сміттєпереробний завод

У Франківській мерії вже давно виношують ідею будівництва сміттєпереробного заводу. Міський голова Руслан Марцінків навіть доручив посадовцям опрацювати можливість оголошення відкритого конкурсу на залучення інвестора, адже грошей з бюджету на таку масштабну ініціативу не вистачить.

Працюють над цим питання і в місцевій ОДА. Заступники губернатора вже неодноразово зустрічались з представниками іноземних компаній, які мають досвід утилізації та переробки сміття. Зокрема, за останній рік прикарпатські чиновники обговорювали це питання з потенційними інвесторами – ізраїльською компанією «NegevEcology», хорватською «Tehnix» та чеською «SkyPower». Готові в цьому напрямку працювати з Прикарпаттям і голландці. Минулого тижня до Франківська приїжджав РікКлайнйанс, представник міністерства екології та інфраструктури Королівства Нідерланди, щоб обговорити стратегію поводження з побутовими відходами.

Окрім «Полігону» в Рибному також розглядали можливості будівництва заводу з переробки побутових відходів на Коломийщині, Надвірнянщині та в Городенці. Проте, в результаті вирішили не змінювати локацію і таки будувати завод біля Франківська.

«Вся Івано-Франківська область виробляє сміття стільки, як одне місто Львів. Тому нам 2-3 заводів не треба, вони просто не будуть забезпечені сировиною», – впевнений директор «Полігону».

Наразі, проблема не лише з пошуком інвестора, але й з землею.

«Щоб завод побудувати, треба 2-3 гектари землі. На «Полігоні» вільної землі немає, а навколо – територія військового лісгоспу, – розповів Юрій Мороз. – Я вже написав листа в Міністерство оборони, щоб почати процедуру відведення землі. Але ця процедура дуже складна, особливо тепер, коли йде війна».

Можливий вихід вбачають у впровадженні реформи децентралізації. Коли буде створена Івано-Франківська ОТГ, тоді з’явиться більше можливостей для реалізації проекту.

«Є Загвіздя, є Підлісся. Вже тоді можна не сунутись у військовий лісгосп, адже поруч є державний, і там процедура значно простіша, – зауважив посадовець. – Хоча у нас віддавна заведено: «Кожен виступає за колгосп, лише не в нашому селі».

Однак, навіть якщо знайдуть інвестора, немає гарантії, що проект буде успішним.

«Завод дуже потрібний, я двома руками «за», – відмітив директор «Полігону». – Але треба врахувати, що закордоном 1 тонна утилізації відходів коштує 18 євро, а це 540 гривень. Цю суму оплачують в основному виробники сировини, яку утилізують, а решту доплачує держава. У нас бюджет не може доплачувати».

Тому очільник КП наполягає, щоб перед реалізацією такого грандіозного проекту врахували досвід інших українських міст, де такі заводи вже збудували.

«В Україні зараз є декілька заводів. З них тільки один працює на 20% потужності – це київська «Енергія», – зауважив Юрій Мороз. – Чому? Та тому що собівартість спалювання твердих побутових відходів дуже велика. І ніхто не хоче туди везти. Навіть з Києва туди не возять. Тому поки не вирішиться питання, хто буде компенсувати цю собівартість, завод не побудують».

Втім, якщо така інновація таки з’явиться у Франківську, це буде тільки всім на користь.

«Зараз є багато сучасних технологій, які дозволяють не тільки свіже сміття спалювати і переробляти, але і відходи, які вже енну кількість років захоронені, – продовжив очільник «Полігону». – Тому, якщо такий завод поставити, то за 5-7 років ми всі стихійні смітники і сміттєзвалища можемо забрати і звільнити цю всю землю. Тоді на цих 13 гектарах можна поставити теплиці, адже завод буде спалювати сміття і віддавати тепло. Але це далека перспектива».

На будівництві сучасного сміттєсортувального заводу наполягає керівник ТОВ «ІнвестФінансКомпані» Олександра Тарновська.

«Повинен бути завод з повним циклом переробки, тобто безвідходне виробництво. Сама сортувальна лінія чи біогазова установка проблему не вирішить. Треба комплексно вирішувати ці всі питання», – зауважила Олександра Тарновська.

Зараз в «ІнвестФінансКомпані» працюють на проектом зведення новогосміттєпереробного заводу на Городенківщині, який за німецькою технологією здійснюватиме безвідходне виробництво дизельного пального.

Європейський досвід

Якщо ж у Франківську таки наважаться побудувати сміттєпереробний завод, цікаво, як він може працювати і що переробляти?Версії проаналізували досвід європейських країн, щоб скласти уявлення, яким може бути майбутнє франківського сміття.

Європейські, а особливо скандинавські, технології дозволяють переробляти до 95% відсотків відходів та вторсировини і тільки 5% доводиться утилізувати.

У Швеції переробляється 99% сміття. Країна є одним зі світових лідерів, девикористовують технологію «енергія-зі-сміття». Тут близько 2,5 мільйонів тонн сміття щороку спалюється для вироблення електрики або тепла.

У Бельгії навчились робити калькуляцію забруднення, розробивши інноваціюEcolizer, яка дозволяє оцінювати виробничі чи споживчі ідеї на самому початку. А тонни відходів тут щороку переробляються на енергію, добрива чи нові сировинні матеріали. Все завдяки тому, що бельгійці дотримуються правил фасування. Для первинної обробки підходить уся органіка. Для вторинної: пластик, метал, паперові пакети для молока та інших напоїв, будь-який папір і картон, скляні вироби. Всього – чотири контейнери.

ЯК СОРТУЮТЬ В БЕЛЬГІЇ

Європейці вже давно сортують сміття. Наприклад, у Бельгії щороку тонни відходів переробляються на нові сировинні матеріали. Це завдяки тому, що бельгійці дотримуються правил фасування. Для первинної обробки підходить уся органіка. Для вторинної: пластик, метал, паперові пакети для молока та інших напоїв, будь-який папір і картон, скляні вироби. Всього – чотири контейнери.Чому це ВАЖЛИВО робити і НАМ?Процес сортування сміття попереджає ГЛОБАЛЬНУ ЕКОЛОГІЧНУ ПРОБЛЕМ

Posted by Поводження з відходами on Wednesday, March 29, 2017

В столиці Австрії сміттєспалювальний завод став теплоелектростанцією і водночас мистецьким об’єктом. В цій європейській країні активно застосовують біотехнологію, що дозволяє розщеплювати пластик. Тут відбувається «колообіг пластику»: відхід від одного продукту використовується для створення іншого.

А кожен німець без вагань відповість, куди викинути пакет з-під соку, стару газету чи шкірку від банана. Для них сортування сміття вже давно стало звичною справою.

В Британії жити без відходів допомагають бактерії. Тут навчились за допомогою «анаеробного розщеплення» харчові залишки перетворювати на енергію.

Та, навіть, утилізація та рекультивація по-європейськи кардинально відрізняється від захоронення по-українськи. Ось для прикладу так рекультивуються звалища у Америці та Європі.

Posted by Поводження з відходами on Thursday, March 16, 2017

Українців теж запрошують долучитись до екологічних ініціатив. Нещодавно презентували новий мультиплікаційний ролик, перекладений українською, для перегляду з дітьми «Врятуй наш світ!» – про маленькі речі, які допоможуть покращити наше життя і врятувати довкілля.

Плата за сміття

Село Рибне, що межує з сміттєзвалищем, щорічно отримує «компенсацію» з міського бюджету. В цьому році суму на потреби соціально-економічного характеру збільшили до 550 тисяч гривень. Мер Руслан Марцінків та сільський голова Василь Ісаків навіть підписали відповідну угоду «Про зміну і доповнення до договору про співпрацю у сфері забезпечення санітарно-екологічних умов на відповідних територіях і соціально-економічного розвитку села Рибне».

Як зауважив сам війт, ці кошти становлять основу бюджету Рибненської сільської ради.

«Ми змогли побудувати новий фельдшерський пункт, ремонтуємо дороги, біля стадіону облаштували новий дитячий майданчик. В цьому році плануємо зробити ремонт клубу, бо там сніг зсунув димохід та побив шифер, всередині грибок пошкодив підлогу, також треба повністю міняти», – розповів Василь Ісаків.

Від крайньої хати невеликого населеного пункту, де зараз мешкає бизько 300 чоловік, до сміттєзвалища – 2,5 кілометри. Місцеві не дуже скаржаться на таке сусідство, бо розуміють, що за рахунок оренди цієї землі вони і живуть. Взимку, в сильні морози, іноді заносить неприємний запах, але це буває нечасто. В основному, в Рибному не відчувається типовий сморід смітника, оскільки село від полігону твердих побутових відходів відділене лісом.

Крім того в Рибному сподіваються, що найближчим часом на «Полігоні» таки побудують сміттєпереробний завод.

«Там вже 20-метрові гори сміття, тому завод дуже потрібен. До нас вже приїжджали і німці, і британці, і австрійці. Але наші чомусь звертались до азербайджанців та хорватів, які не мають досвіду в цьому питанні, – зауважив Василь Ісаків. –Нам не треба «коптилок», які будуть день і ніч диміти. Нам треба нормальний сучасний європейський завод. От серед Відня такий стоїть, і нікому не заважає».

Також сільський голова відмітив, що за останні роки вдалося налагодити співпрацю, як з керівництвом «Полігону», так і з владою Франківська.

«Більше десятка років тому «Полігоном» керував колишній працівник НКВД. Тоді навіть мови про співпрацю не було. Адже в роки війни тут був плацдарм УПА, тому в 1951 році Рибне було знищене до тла, а місцеві жителі виселені. Він нам відкрито казав: «Я вас не добив тоді, то зроблю це зараз», – поділився спогадами Василь Ісаків. – В радянські часи Рибне також було «бандерівське», безперспективне. Тому за 40 років, поки ми були в складі Павлівської сільської ради, жодної копійки не отримали. Зараз ми потрохи відновлюємо село. В 1992 році утворили свою сільську раду і тепер самі ґаздуємо».

Санітари сміттєвої зони

Набагато ближче до сміттєзвалища облаштувався циганський табір. Нестерпний сморід, від якого можна втратити свідомість, не відлякує ромів. Вони тут мешкають в халупах, прикритих клейонкою та покривалами, працюють та здобувають харчі, як у переносному, так і у буквальному смислі цього слова.

Циганський табір, керований своїми віковими законами та принципами ієрархії, живе на міському сміттєзвалищі вже майже десяток років. Прибули вони влітку 2009 і одразу розбили поселення. Перед тим, правда, їхні представники приїжджали на розвідку. До того, за законами жанру, «володарями сміття» були франківські бомжі, але циганам вдалося їх витіснити за межі «Полігону». Тепер безпритульні з’являються тут нечасто – не витримують конкуренції та бояться «помсти».

Невелике циганське поселення знаходиться одразу поруч з фільтратниками, тож спозаранку роми виходять на зміну – сортувати сміття.

«Я з ними стосунків ніяких не маю. Це не мої працівники, – відхрещується від ромів Юрій Мороз. – Це територія Тисменицького району, а не міста Івано-Франківська. Ні наша поліція, ні «Муніципальна варта» – ніхто до них відношення жодного не має. Має відношення Тисменицький районний відділ поліції. Вони приїжджають та перевіряють у них паспортний режим. Дивляться, чи немає порушень».

Втім директор «Полігону» не приховує, що роми таки займаються сортуванням побутових відходів і цим заробляють собі на життя.

«У нас є заключені договори з двома компаніями – «Віза-Вторма» та ПП «Надрага». Ці люди відсортовують сміття, а вони нам платять кошти за відсортовану вторинну сировину. Приїжджає машина, вони її загружають, проїжджають через вагу, вага фіксує тонаж і в кінці місяця згідно товаро-транспортних накладних виставляємо цим фірмам рахунки на оплату. І вони нам платять кошти. Скільки за свою роботу отримують роми, я не знаю, – розповідає Юрій Мороз. – Краще, хай і вони щось роблять, заробляють собі гроші, приносять користь якусь державі, аніж мають ходити обкрадати когось, або жебракувати. У них такий стиль життя. Ви їм побудуйте велику хорошу хату, вони все одно будуть жити в «кібітках». Це психологія людей, їхній менталітет. Видно у крові закладено».

Журналісти Версій спробували поспілкуватись з ромами, які живуть поруч зі сміттєзвалищем, але вони навідріз відмовились. Мовляв, якщо не хочете, щоб вас прокляли до сьомого коліна – не лізьте. Проте нам вдалося зафіксувати, як вони трудяться серед цих сміттєвих гір. Активна робота тут кипить постійно. В основному, порпаються у свіжопривезеному непотребі чоловіки. Тут же збоку складені повні мішки здобутого «добра».

Як розповіли працівники «Полігону», кожна сім’я працює сама на себе. Їх не лякає ні сморід, ні небезпека. Вони збирають окремо скло, папір та пластик.

«В договорі з «Віза-Вторма» та ПП «Надрага» прописано, що не ми відповідаємо за техніку безпеки, а ті люди, які їм гроші платять», – повідомив директор «Полігону».

От так і живуть роми на міському сміттєзвалищі, тримаючи свій табір та свій бізнес у глибокій таємниці, щодня ризикуючи здоров’ям, а іноді й життям, заради «циганського золота», яке для франківців є нічим іншим, як звичайний побутовий непотріб.

Хто винен і що робити?

Аби не зробити крок у сміттєву прірву, на порозі якої перебуває Франківськ, Версії спробували розібратись та проаналізувати, як же місто опинилось на цій критичній межі. Зазвичай, коли виникають будь-які проблеми, люди одразу починають шукати відповіді на питання: «Хто винен і що робити?».

«Хто винен?». Не варто звинувачувати у виникненні цієї ситуації тільки мера, чиновників чи підрядні компанії.

Насправді винні всі і ніхто водночас. Уявлення франківців про «гори сміття» обмежується переповненими урнами та контейнерами. Весь цей час ми живемо ніби в іншій системі координат і не уявляємо про паралельну реальність на «Полігоні».

Те, що ми викидаємо в пакети для сміття, нікуди не дівається. Його просто звозять в одне місце, де все накопичується, збирається і врешті справді виростають «сміттєві висотки».

Тож напевно варто починати з себе – вчитися культурі поводження з побутовими відходами. Це і буде частина відповіді на питання «Що робити?». А далі – переймати європейський досвід і починати «працювати» зі сміттям. І у Франківську уже зробили перші кроки у цьому напрямку.