“Їх арештували за створення підпільної націоналістичної організації. У молодих хлопців були свої погляди на державний устрій, це і не сподобалось НКВДистам. Вони прагнули до суверенної, незалежної України. Спершу брат мені нічого не розповідав, бо я був ще маленьким – дізнався я про все це значно пізніше.

Йому дали 25 років, відбув він лише шість – бо після смерті Сталіна була амністія, але жити на Прикарпатті йому не дозволили. Викрили організацію випадково: був один товариш, Василь, брат якого убив якогось радянського чиновника. Брата арештували, його везли з Галича до Франківська. І у лісі “чекісти”, переодягнуті у повстанців, “звільнили” полоненого та доправили до криївки, координати якої він вказав. Так всіх і викрили”, – розповів Мирослав Пізь, молодший брат Володимира Пізя.

Голова Івано-Франківського товариства політв’язнів і репресованих Марія Вацеба зазначила, що зараз в області є майже 4000 репресованих людей – їх судили та виселяли, починаючи з 1947 року. За її словами, сімдесят років тому почався червоний терор, в ході якого українців, серед яких була еліта нації – члени ОУН УПА, відправляли у Казахстан чи в Сибір.

“В процесі пошуку матеріалів про свого діда Зиновія Карася, теж репресованого Радянським Союзом, я натрапив на книгу спогадів Володимира Пізя. По його справі проходило десять людей, і мій дід був з ним знайомий саме по підпільній діяльності. Але коли його заарештували в 1957 році, в Казахстані, то в архіві НКВД піднімалася справа Пізя, щоб знайти якісь зв’язки. На жаль, самого Володимира вже немає в живих, але його брат Мирослав видав ці спогади. А я допоміг йому презентувати цю книгу”, – зазначив журналіст Володимир Гарматюк.