З чого починалося твоє ІТ-життя?

Коли поступив на навчання в університет нафти і газу, то одразу було бажання бути ближче до комп’ютерів. Я пішов на спеціальність автоматика й управління. Навчаючись в університеті мав підробітки в ІТ-компаніях, які почали з’являтися на початку 90-х років.

Тобто, спрямованість в тебе була конкретна?

Так. Під час навчання я завжди вивчав більше, ніж вимагала програма. Якщо давали вивчити одну мову програмування, то я вивчав ще чотири мови.

По завершенні університету, я пішов працювати в калуську компанію «Бескид» програмістом. Там я пропрацював близько восьми років, виріс від програміста до заступника технічного директора. Набрався досвіду, словом.

І виникла ідея створити свою ІТ-компанію?

Я пішов з «Безкиду», намагався щось своє створювати, воно не одразу і не все виходило, були проблеми. Певний час мене реально утримувала дружина, а не я сім’ю. Але були давні знайомства, з тих часів, коли я працював на «Бескиді». Тоді в Калуш приїздили американці з міста Літтл Рок (просто подивитись на Калуш). З ними приїздила й Емі Генґлер. Вона вийшла на мене й запропонувала зробити один проект. Проект вдався й вона захотіла продовжити співпрацю. Ми зустрілися в Києві, провели бесіду, проговорили все й дійшли висновку, що потрібно відкривати компанію в Україні. Марка Softjourn, Inc. вже була зареєстрована в Штатах і ми вирішила відкрити в Україні філію, але так ґрунтовно – з юристами, з бухгалтерами. З її боку інвестиції були у вигляді чотирьох комп’ютерів, з мого боку – стіл і табуретки. Отак і починалось – з чотирьох комп’ютерів і табуреток.

Це був 2005-й рік, коли ми так почали. Зняли приміщення в п’ятдесять квадратів… І з того часу компанія без жодних додаткових інвестицій, без жодних кредитів доросла до того, що є зараз.

А що є зараз?

На сьогоднішній день моя компанія входить в сотню найкращих компаній світу в своїй галузі. Ми відзначені в Силіконовій долині, як одна з найкращих приватних компаній в цій галузі. На даний час нас працює майже двісті співробітників, офіси в Івано-Франківську, у Вроцлаві (Польща) і в Силіконовій долині (Каліфорнія, США).

Чим відрізняються ІТ-компанії в провінції від ІТ-компаній у великих містах?

Це Франківськ – провінція? Ну, добре… Чим відрізняється? Певно тим, що люди якось не так рухаються між компаніями. Якщо взяти Львів, Київ, то програмісти досить швидко міняють компанії. Тут теж наче перетікають, але більш-менш стабільність є.

Які особливості ведення ІТ-бізнесу в малих містах?

Нема людей. Це найбільша особливість. Якщо в Києві їх відносно легко знайти, у Львові відносно легко знайти, то в Івано-Франківську – це боротьба за кожного. В Києві-Львові, скажімо, є ресурсна база. В Києві є політех, у Львові є політех… В Івано-Франківську немає нічого. От і особливість в тому, що нема звідки людей брати.

У що, крім ІТ, варто інвестувати кошти? Яка порада від ІТ-керівника?

Цікаве питання. Я перш за все кажу, що інвестувати потрібно в себе, в знання. Я, наприклад, коли починав компанію, добрався до менеджменту й зрозумів, що все що викладалося, все що в книжках писалося – то все можна забути. Я почав заново вчитися. Я провчився в багатьох бізнес-школах і, як правило, закордонних, бо наша освіта не дає навичок управління.

Направду, будь-який бізнес, котрий щось створює (не купи-продай), він завжди буде приносити якийсь кошт.

Як швидко застарівають технології в ІТ-сфері?

Достатньо швидко. Я пам’ятаю випадки, коли якась технологія з’явилась, знайти спеціалістів неможливо, вартість таких спеціалістів захмарна… Через два роки таких спеціалістів було достатньо, ще два роки і технологія стала нікому не потрібна. Тобто, залежно яка технологія, але чотири-п’ять років і вже все.

Чому Ваші клієнти обирають українську компанію, а не індусів чи Китай?

Насправді – це важке питання. Хотілося б мати чітку відповідь – чому. Як правило, це якісь культурні зв’язки, або вже попеклись на Індії (бо там культура інакша). А Україна (як не як) є Європа…

Великі клієнти спочатку обирають континент, потім країну, а потім вже компанію в цій країні. На сьогоднішній день Україна програє дуже сильно. Коли обирають Європу, то в першу чергу думають про Польщу, а не про Україну.

Але чому все ж іноді обирають Україну? Швидше за все є якісь люди з України, котрі якось там рекомендують. Але, насправді, біда, бо Україна мало представлена в світі.

Твою компанію це зачіпає?

Ми зараз, як компанія глобально позиціонуємо себе, бо в нас є офіси по всьому світу, тому нас не можна називати українською компанією. Softjourn не асоціюється з Україною. Ми асоціюємося зі спеціалістами. І, в зв’язку з цим, нам простіше грати. Бо якщо компанія суто українська, то слід визнати, що є проблеми з іміджем України. На жаль.

В чому проблеми? В спеціалістах, чи в проблемах держави, як такої?

Держави, як такої. Спеціалісти в нас напрочуд хороші. У них хороша репутація в світі, не зважаючи на те, що наша вища освіта сильно просіла. Але оте розуміння, що українські спеціалісти класні – воно є і я думаю, що ще певний час воно буде. А от Україна, як держава, вона не є надійна.

Що відштовхує світ?

Почнемо з того, що в тих же Штатах, Україна, фактично, пропала з новин. А якщо вона з’являється в новинах, то це або війна, або корупція. І їх не так відштовхує війна (бо в Ізраїлі також є війна), бо вони мають розуміння, що Україна створила досить потужну армію, щоб захистити їхні інтереси. Ми навчились позиціонувати себе, як досить безпечні. А от корупція їх дуже сильно відштовхує. Те що Україна найбідніша країна в Європі – це також відштовхує.

Все, що потрібно робити – це працювати над іміджем України.

 Компанії ж це робити не повинні?

Чому ж. Компанії об’єднуються. Зараз в Україні непогано йде об’єднання ІТ-компаній, котрі будуть їхати в Даллас і показувати себе. Але це все ж приватні ініціативи, котрі не зможуть змінити глобального ставлення. Але, тим не менш, ми боремося.

Який прогноз розвитку ІТ-сфери в Івано-Франківську?

Щодо Івано-Франківська, то в мене дуже оптимістичне бачення. Нам все ж вдалося об’єднати ті компанії, котрі є в місті. Це було важко, ми пройшли через те, що ми конкуруємо за людей… Але, тим не  менше, ми щотижня маємо розмови, думаємо як змінити місто. В планах зустріч з міським головою. Ми будемо пробувати нав’язати йому наше бачення. Не знаю, чи вийде, але…

В чому полягає оте ваше бачення, яке ви хочете нав’язати міському голові?

Розвиток Івано-Франківська як розумного міста. Щоб ми могли допомогти місту. Ми ж можемо продукувати рішення. Чому місто не може цим скористатися, чому воно не звертається до нас?

Взагалі не звертається?

Звертається трохи не з тим, чого б хотілося. Там нема спеціалістів. Ми сказали – ОК, давайте ми сформуємо своє бачення й підемо до них з цим своїм баченням. Чи спрацює, побачимо.

А детальніше?

Я просуваю таку ідею – якщо ми хочемо, щоб місто мало не лише ІТ, а взагалі бізнес, то потрібно допомагати малим бізнесам. Потрібно, щоб місто робило замовлення не для своїх, не для великих компаній, а зробити цілий пул тендерів, де б були молоді підприємці, компанії, котрі створені молодими людьми… Ми знаємо, як це робити. Це тендер в якому ставляться умови для молодих компаній (не своїх). Це ідеалістичне бачення, але американці саме так і роблять. І не обов’язково мова повинна йти про мільйонні контракти. Можна говорити про десятки тисяч гривень. Але, тим не менш, людина вже отримає першу копійку та почне працювати. Чим більше в нас буде таких бізнесів, тим кращою буде еко-система. А еко-ситема, сама по собі, буде створювати можливості для росту – так звані соціальні ліфти. У нас пропозиція, щоб вивести на ринок молодих ІТ-ішників, які лише починають. Ми просто прослідкуємо за якістю. Ми будемо оцінювати їх, будемо допомагати їм. Ми хочемо, щоб вони заробили кошти, а не ми. Бо нам, насправді, ці кошти не є настільки важливими, щоб змінити нашу доходну частину. А молодим воно допоміжне.

Не характерна позиція для України…

В зв’язку з тим, що ми працюємо на тих ринках, ми бачимо як там робиться. Ми можемо те все реалізовувати тут. Ми через все це пройшли, ми це відчуваємо. Наші клієнти (крім двох) всі закордонні. Це Європа, Америка, Японія, Азія. Ми бачимо всі культури, ми працюємо дуже глобально.

А чим, власне, займається ІТ-компанія?

Ми є спеціалісти в двох галузях. Це тікетинг – є компанії, котрі створюють події та продають квиточки, а ми автоматизовуємо їхні процеси. Окрім того ми створили мобільний додаток по купівлі квитків. Перевірка квитків на вході – ми створили… Але це маленький проект.

Друге – це фінансова сфера. Будь яка карткова операція (зняття готівки в банкоматі, оплата продуктів)  – все йде в центральну систему. Оця центральна система обслуговується нашими людьми.

Чи є бажання інвестувати не лише в ІТ-сферу, а, скажімо, в мистецтво?

Питання інвестицій в мистецтво останніми місяцями дуже часто піднімається. Я переконаний, що мистецтво (в будь-якій сфері) – це основа для креативного суспільства. Якщо ми хочемо рухатись вперед – точково спочатку має бути мистецтво, а навколо нього будуватися різні бізнеси. Люди безбашенні, крейзануті, котрі створюють речі, які пересічна людина не може створити – вони повинні бути базою креативного міста, креативного суспільства. Сподіваюся так і буде.