news-image: Що іванофранківці думають про мобілізацію
 Тому вимушений указ, який підписав Президент України, про 4-ту хвилю часткової мобілізації в багатьох громадян викликав різні емоції.

 Журналісти провела вуличне опитування в Івано-Франківську, щоб дізнатись, як люди ставляться до чергової мобілізації і чи вважають її потрібною, оскільки вона торкається ледь не кожної сім’ї.

Тетяна, 19 років, студентка: 
Я ще молода, в законах не розбираюсь, ними фактично не цікавлюсь. Тому не можу судити щодо законності цієї мобілізації. Завдяки ЗМІ я добре знаю, що нашим хлопцям, захисникам, потрібна заміна, оскільки вони там уже доволі довго. Їм потрібна допомога і ця мобілізація є також необхідною.

Пані Парасковія, вчителька: Що казати: війна є війна. І потрібно захищатись. Наш ворог є досить сильний, потрібно вистояти. Нашу націю довгий час намагалися знищити різні агресори, але ми завжди підводилися з колін, як підсніжники з-під снігу. Так буде і тепер.
Михайло, 20 років, студент: Я вважаю, що це потрібний крок у зміцненні боєздатності країни. Навіть якщо зараз знову припинять вогонь, то ця хвиля мобілізованих буде вчитись керувати новою технікою і буде хорошим резервом, «джокером», який можна застосувати в разі ще одного наступу. і якби повістка прийшла мені, я б не відмовився, а особливо якби не був студентом на державній формі навчання.
Юлія, 23 роки, професію відмовилася назвати: Нехай воювати ідуть ті, хто хоче, а не добровільно-примусово, за повістками.
Олександр, 23 роки: Мобілізація сама по собі, як один з етапів формування армії, — потрібна. Оскільки в Україні армія не те що не здатна виконувати свою функцію, вона продовжує виконувати зовсім іншу функцію — поширювати корупцію. Проблема мобілізації полягає в потребі реформування української армії загалом, враховуючи той факт, що у багатьох бажання захищати Батьківщину є, а відповідних навичок немає. Тому мобілізація — це найбільш оптимальний крок. Проте в подальшому було би доцільним створення професійної армії на контрактній основі, з відповідною зарплатою. Служба в армії має стати престижною.
Софія: У зв’язку із ситуацією на сході, як би це не звучало, але здається, що немає іншого виходу, ніж чергова мобілізація. Адже кожного дня ми отримуємо звістки лише про вбитих та поранених, а успіху нашої сторони годі й чекати. Тому варто робити все можливе для того, щоб зберегти нашу цілісність, а не «зливати» частину Донбасу, як Крим. Такою є ціна війни.

Василь Дмитрович Козак: 
У нашій ситуації мобілізація потрібна, оскільки є необхідність захищати державу. Проте вона повинна бути справедливою, потрібна ротація, потрібні воїни — підготовлені люди, а не молодь «зелена». Батьківщину потрібно захищати!
Роман Марчак: Доволі некоректне запитання, особливо щодо людей, які нині воюють на Донбасі. Як би там не було, людині властиво виснажуватись як морально, так і фізично. З другого боку, з кожною новою хвилею мобілізації якість бійців буде все гіршою та гіршою. Та й указ уже підписаний, і тут ми не вправі роздумувати над тим — потрібно це чи ні. Коли війна почалась, то її потрібно завершити, а не викидати білий прапор у самому її розпалі. Але в перші хвилі пішли добровольці, які були морально готові до бойових дій. Зараз багато із бійців, якщо не бояться вбивати і бути вбитими, то мають скептичне ставлення до ситуації на Донбасі: типу це не відкрита війна, а конфлікт між бізнес-кланами. Я особисто належу до тієї групи, яка готова піти на передову, але не підпадає під мобілізацію. Також виникають певні конфлікти з рідними. Однак підтримую мобілізацію, але хотілось би двох речей: щоб керівництво країни оголосило чіткий план дій на Донбасі, а також, щоб у бій відправляли тих, хто пройшов психологічний тест, хто готовий до бою!

Ольга Поливич: Мобілізація потрібна, оскільки потрібно змінити тих наших хлопців, які уже довгий час там, їм потрібно допомогти. Потрібна ротація. Це все, що я можу сказати.

Р. Кучинський: На мою думку, дивлячись на нинішню ситуацію, мобілізація, звісно потрібна, проте вона повинна проходити прозоро, певною мірою десь показово. Насамперед не потрібно забувати, що мають служити усі, — від простого селянина до дитини депутата. Тобто влада повинна показати, що мобілізація є загальною, а не низинною. Наприклад, син певного депутата також іде на службу. Звісно інформація про батальйон, в якому він служитиме, не повинна бути відкритою, але це повинно бути чітко показано, що син іде, а батько відпускає. Тоді з’явиться більша довіра людей, підвищиться патріотичний дух. Це покаже, що наша країна єдина. Чітка позиція влади покаже, що ідуть служити всі, після чого люди і самі підуть за повістками без протестів.