martsinkiv_ruslan
Тому снігу тут не буде. Буде рік на посаді: досягнення, проблеми, плани. У розмові мер виглядав щиро. Чи правду сказав — судити читачам. Про це пишуть Версії з посиланням на Репортер.

— Пане Руслане, пройшов рік, давайте ви спершу похвалитесь, а потім я почіпляюсь. Ну, благоустрій видно добре…

— 320 об’єктів, зокрема 58 дворів, з них повністю вдалося зробити 42 — заасфальтувати, покласти бруківку, де треба — освітлення. Парки, сквери, тротуари — роботи ще багато. Може, не все вдалося, але ми підійшли системно.

Щодо доріг хотілося б кращі темпи, хоч тут є об’єктивні причини. Є проблема з сипучими матеріалами, більше навіть з вагонами Укрзалізниці. Є гроші, є матеріали, а вагонів нема, ми по місяцю чекаємо, щоб вивезти!

В результаті трохи затягнули з дорогами, які я б хотів, щоб зробили швидше — Княгинин, Підгірянки, інші. Крім того, багато доріг залежні від комунікацій. Або дощівка, або труба, або мережі. Вони тобі обіцяють за два тижні, а роблять два місяці. Я ж не маю прямого впливу на газконтору чи інших. І ми не можемо асфальтувати раніше.

І ще не всі навчилися швидко рухатись. Зараз поміняємо начальника управління капітального будівництва Володимира Ковальчука

— І тут буде свободівець?

— Ні. Буде Роман Галіпчак, він не свободівець. (Галіпчак — засновник ПП «ГалКомБуд», яке виграло кілька тендерів на ремонт і будівництво закладів освіти у Франківську. Балотувався до Тисменицької райради від «Народного контролю», але депутатом не став. — Ред.) Просто треба швидше. У нас грандіозне завдання — побудувати місто. І для цього потрібна людина, яка буде цим жити. На жаль, багато людей звикли працювати, ну, не так, як міський голова — і в суботу, і в неділю, і з ранку до вечора. Цю машину ще треба завести.

— Скільки доріг підрядники переробляли після ремонту, за гарантією, власним коштом?

— Тут не в тому справа. Ремонтують. Але ми не маємо стільки грошей, щоб робити дороги по 1000-1200 грн за квадратний метр, тож робимо за собівартістю 240-250 грн. За вінницькою технологією. Вона полягає в тому, що людям треба дати максимальний проїзд. Тобто беремо за основу те, що є, забиваємо ями бетоном, зверху стелемо асфальт. Так робили у Вінниці.

— І воно потім тримає п’ять років гарантії?

— Так, але має проблему. Наприклад, на Новгородській ми змусили переробляти. Основна проблема в тому, що за радянських часів сипали гальку, а вона через 20 років стає піском. Плюс порожнини, особливо в центрі міста. Наприклад, на Галицькій є порожнина, яка постійно провалюється, а я постійно змушую бетонувати. Так, ми змушуємо підрядників переробляти — хто б це не був.

— А скільки їх — «Івано-ФранківськАвтоДор», ПБС — все?

— Ще є підприємець Лучко, він робить менше і працював ще за Анушкевичуса. Багато кажуть, що «Івано-ФранківськАвтоДор» погано робить, але ПБС вулицю Тичини теж погано зробив?

— Не знаю. Добре, робимо за вінницькою технологією, засипаємо ями, проходить п’ять років, воно псується — ми далі забиваємо і нашаровуємо? Воно ж колись узагалі все розсиплеться?

— Ні, ми зараз вже почали більш ґрунтовно, наприклад, Княгинин, Підгірянки, Військову… Проблеми є. Та якщо порівняти дороги п’ять років тому і зараз? Все ж таки ми дали проїзд, і якщо є якісь ґанджі, то не багато.

Зараз на об’єктах працюють 1800 людей — і комунальників, і підрядників. Ще кілька років тому таких об’ємів не було. Є такі ситуації, що ми підрядників не можемо знайти, бо там немає особливого заробітку. От, на Галицькій, 118 один підрядник був, потім другий… Тому іноді навіть насаджуємо: от, ти робиш оці два об’єкти, але цей — також. Я не можу засуджувати підприємця, є роботи прибуткові, а є не дуже. Наприклад, пандуси або пониження — це робота не надто прибуткова, але дуже потрібна для міста. Це ж не те, що ти став кілька метрів у ширину і поклав 300 метрів бруківки.

— До речі, бруківку не свободівські заводи виробляють, що її так активно стелять за гроші з бюджету міста?

— Ні, бруківка різна: снятинська, «Магік», «Гарант»… Бруківка береться скрізь. Наприклад, останні об’єкти: вулиця Шевченка — львівська бруківка («Магік»), у дворі поруч — «Гарант», біля пожежного депо — снятинська.

— Яким об’єктом пишаєтесь найбільше?

— Оглядовий майданчик на ратуші. Може, для когось це дурничка, але тут, здається, ми влучили в точку. Далі треба, щоб ратуша була така — інтерактивна. Зараз подаємо проект до ЄС. Щоб так зайшов у ратушу, а там — носоріг…

— Дуже добре, а функціонально? Там буде кабінет мера?

— Так, але спершу музей, а з протилежного входу, де зараз турфірма — кабінет для прийому делегацій. Кабінет — як елемент музею, туризму, презентаційності. Показати, що колись там засідали райці (міські депутати). Але це буде одна кімната, а решта — музей.

Якщо європейці дадуть гроші, то буде капремонт усієї ратуші. Зараз чекаємо погодження. Музейники в тому зацікавлені, бо вони боялися, що місто їх виселить, а тут — ціла концепція музею. Ратуша мусить бути цікавою.

— Ще говорилося про те, що вона має бути самоокупною. Ресторану від Ігоря Кривецького (Пупса) там не буде?

— Не буде. Я хочу сказати, що роль Ігоря Кривецького значно перебільшена. Не буде, це точно.

— А ресторану якогось іншого власника?

— Ні.

— Добре, я запам’ятав.

— Ще мене тішить освітлений будинок на Мазепи, де зробили фасад. Це теж певна гордість і хочеться робити далі. Критикувати завжди будуть, але це те, що треба для Івано-Франківська з точки зору якоїсь такої привабливості.

— Ми за привабливістю не втратимо історичну спадщину?

— Тут був повністю зроблений проект, це ж не помалювати тяп-ляп? Я вважаю, що кольори підібрані нормально і відновлення зроблене правильно.

— Ми можемо вважати будь-що, але насправді оцінювати мусять фахівці. От, був у місті відділ охорони культурної спадщини, підпорядковувався управлінню культури. Тепер його підпорядкували департаменту архітектури. При тому, що архітектори мають будувати, а охоронці спадщини — бити їх по руках і нагадувати, що історія потребує реставрації, а не перебудови. Тож тепер архітектори керують охоронцями. Десь як у редакції підпорядкувати журналістів рекламному відділу, це все — капець газеті. Навіщо місто це зробило — щоб усе погоджували?

— Для контролю є громадянське суспільство. Нехай критикують. Я нормально ставлюся до критики. Але мені хочеться щось зробити у цій сфері. Якби не хотілося, то ми б Фортечний провулок не ремонтували. Почали відновлювати пам’ятки архітектури. Хочеться, щоб їх було не одна-дві, а з добрий десяток. Треба будувати, відновлювати… І нинішній начальник відділу охорони спадщини Володимир Ідак досить зубатий чоловік, працював головним архітектором, він не буде одобрямси робити.

От, були зауваження щодо Фортечного провулку, ми їх врахували. Ми робимо. Може, воно десь недолуге, ну то критикуйте! Але ми, на відміну від попередніх, рухаємось вперед. Наступного року я планую відновити зо 20 будинків. Якщо вдасться залучити європейські кошти, то буде більше.

— Це, певно, про великі, ті, що видно. А малі, на кілька квартир?

— Тут потрібна ініціатива власників. Ми все одно не зможемо зробити всі будинки. Якщо ти живеш у пам’ятці архітектури, там є кілька квартир, то власники мають теж взятися за відновлення.

— Якщо там дорослі, молоді люди. А якщо самі пенсіонери?

— Будемо допомагати по мірі можливості. Але місто має багато пріоритетів, хочеться в першу чергу зберегти пам’ятки, що мають велику цінність.

— А ті десь 400 будинків, які МІУК просто зняв з балансу, їм що робити?

— Створювати ОСББ. Ми їм однозначно допоможемо, через різні програми. За програмою розвитку місцевого самоврядування фінансову допомогу отримали 120 ОСББ. У місті їх є 186. Є успішні приклади. І гроші на це виділяються. Наступного року ми ще більше грошей виділимо на ОСББ, на умовах співфінансування.

Раджу всім створювати ОСББ і подаватись на співфінансування. Заявки приймаються до 1 квітня. Крім того, через МІУК фінансуються великі проекти, утеплення, наприклад, Південний Бульвар, 36…

— А хто на Південному, 36 депутат міськради?

— Нікого нема, нічий. У нас є 8-9 округів, де немає депутата. А, ні, не свободівець! (Сміється)

— Шкода, не влучив.

— Насправді багато робиться не лише на свободівських округах, на інших теж. Наприклад, вулиця Княгинин — «укропівський» округ. Або двір на Вовчинецькій, 193-195 — теж УКРОП. Є й від «Батькіщини», БПП.

— Ну то саме тому міськрада іноді голосує дуже злагоджено. Тому що мер зважає на округи депутатів і з інших фракцій?

— Враховує інтереси. Хіба це погано?

— Щодо ДПТ на Макогона, як на мене, жахливо. Прийшли люди, просили, потім кричали. Чому не зважили, навіщо продавили рішення?

— Тому що мене життя навчило — якщо ти прийняв рішення, його треба виконати. Я вважаю його правильним. Це ж не забудовується паркова зона, дитячий майданчик…

— Ні, не про те. 33 багатоповерхівки на такій площі — це просто порушення будівельних норм.

— Думаю, там у жодному разі не буде 33 будинки. Я це говорив завжди. І це я змусив провести там громадські слухання. Інше питання, що на слуханнях була трохи неадекватна поведінка.

— А я вважаю, що ви людей спровокували. Вони чекали поваги до себе. А замість Марцінківа прийшов депутат Гавриш з муніципальною вартою…

— Думаю, там багато підводних течій. Переконаний, що ця територія має бути під забудову. І мешканці від того виграють. Я не маю там жодного інтересу. І думаю, там ніхто не побудує таку кількість будинків. І забудову на цій території не ми придумали, вона роками була ласим шматком для забудовників. Просто сталося це зараз.

— Ага, коли простий бухгалтер з фірми, де власником є свободівець, раптом засновує підприємство, а потім це підприємство отримує землю, а пізніше там презентують «убойний» ДПТ, ну то воно мало вибухнути?

— Але земля куплена по 5000 доларів за сотку, на чесних торгах, де були й інші учасники. Це ринкова ціна, реальні гроші, до бюджету заплатили 6 млн 200 тис грн.

— Зрозуміло. Якщо програєте суд, що далі?

— Думаю, час усе розставить на свої місця. Той мікрорайон виграє точно. Там будуть дороги, тротуари, все уляжеться, це моє таке відчуття. Ну зараз там є спроби залучати прокуратуру, але це роблять у якихось своїх меркантильних цілях.

— От і прокуратура. Яким чином депутати-свободівці Синишин і Скиданчук, яких прокуратура підозрює в корупції, бо вони працювали в ЄРЦ і брали там підряди на власні фірми, щоразу, коли призначається суд, опиняються у відрядженні за підписом мера?

— Я вважаю, що там є певні моменти. Це тиск на міську владу. Я розумію це з точки зору політики.

— Та яка політика — чистий конфлікт інтересів!

— Думаю, що суд прийме рішення, вирок буде.

— Ні, вони не з’являться в суді ще пару разів і справу просто закриють. І мер їм допомагає.

— Вони за це вже покарані. На тому ринку не працюють. У мене немає питання свої-чужі, любов-нелюбов, є інтереси міста. І в мене немає ворогів. Я, наприклад, з Олександром Шевченком нормально спілкуюся, якщо це треба для міста.

— Зрозуміло. Щодо землі для атовців, як справи?

— Зараз уже вийшли на якусь легшу дорогу. В Опришівцях дали ділянки, закрили повністю інвалідів, родинам загиблих знайшли землю у Дем’яновому Лазі, дали вже другу ділянку на Хіміків-Тролейбусній… Вчора у Загвізді були, вони хочуть під’єднатися до нашої каналізації, то я їм сказав — на умові землі для атошників. Думаю, 100, може, більше квартир учасники АТО отримають.

— Що буде з мостом на Пасічну, який тепер уже має назву — Галицький?

— Будемо будувати, почнемо за міські гроші. Будемо продавати бофони. В мене є ідея, що кожен куплятиме бруківку з прізвищем, її стелитимуть на пішохідній зоні. Оця бруківка буде, наприклад, Філіппського, ця — Марцінківа, а ця — ще когось. Хай буде народний міст! У квітні-травні почнемо будувати, на початок закладемо 50 млн. Знаю, що буде багато противників цього мосту, не публічно, але будуть усе робити, аби не склалося. Але в нас іншого шляху нема. Його реально збудувати за два роки.

— Було б добре і туди залучити гроші з Європи.

— Зараз пишемо 30 проектів. Ми також залучаємо кредитні гроші від Європейського інвестиційного банку, пройшли відбір на утеплення 100 будинків. То великі гроші. Цього року утеплили вісім будинків, у 320 під’їздах замінили вікна. І ще є в роботі — Галицька, 144, інші. Але треба більше. От 100 будинків, якщо вдасться, це буде успіх!

Так само тролейбуси, громадський транспорт. ЄБРР дасть гроші, тоді ми зможемо добудувати лінії з перспективою і т.д. Шанси в нас добрі, думаю, з тих 30 проектів 7-8 будемо мати.

— А чому досі не прийняли генплан?

— Наступного року ми його ухвалимо. Там багато дискусійних питань. Той, що готувався, він був більше під будівельників. А мені хочеться, щоб він більше враховував інфраструктурні моменти — розв’язки, мости, зелені зони — в цьому є філософія.

— Гарно звучить. Але ДПТ з Макогона на 33 будинки сюди не вписується. І головний архітектор міста Нижник, якщо він той ДПТ погодив, не вписується теж.

— Щодо Нижника будемо думати, може, звільнимо.

— Я ж так і напишу.

— Так і пишіть.

— О, тепер можна про щось добре. Знаю, що дитячий турнір «Урагану» нині в його власне франківському «дивізіоні» офіційно називається «Шкільний турнір з футзалу на «Кубок міського голови та НФК «Ураган». Ви долучилися?

— Минулоріч дали 50 тис грн, цього року — 120 тис. Ми завжди підтримуємо хороші речі. Ми можемо дискутувати з Олександром Бубеном по інших питаннях, але він вкладає гроші в дітей, в розвиток футболу, і цей напрямок я підтримую на 100%, незважаючи на якісь там особистісні речі.

— Знову гарно звучить. Не можу не спитати. Серед журналістів, а я теж звідти, побутує думка, що мер Марцінків не зовсім вільний у рішеннях, тобто залежить від партійного керівництва — чи то з Києва, чи то зі Львова…

— Я би не вживав слово «залежний». Партійне керівництво направляє роботу однопартійців у межах партійної дисципліни та ідеології, адже структура — це живий організм, який має працювати злагоджено. Моє особисте переконання — в рішеннях керуватися не чиїмись словами, а інтересами іванофранківців. Я ніколи не гнуся.