На своїй сторінці у Facebook  івано-франківський архітектор-реставратор Ігор Панчишин написав розлогий коментар, в якому зроблена чергова спроба проаналізувати сумнівну (з точки зору значної частини міської громади) ідею будувати на історичних Валах, поблизу палаці Потоцьких, чергову церкву, яких за останніми підрахунками в Івано-Франківську вже 59.

“Просто церква завжди така, як люди, які в неї ходять. Чим відрязняються ті, хто ходить до церкви (а часто тому, “бо так сі належит, бо шо скажут люди?”) і ті, хто голосує …на виборах.” – Це цитата когось з дописувачів на ФБ у дискусії “Про церкву”…

Так от…”прихильники будівництва церкви” в загальній масі про місто і не думають. Це або фанатично настроєні люди, що замість бажання мислити вирішили просто користуватись настановами і догматами…але так в цілому світі.

Частина вірян – це конкретна групка ініціаторів і парафіян – що теж природньо. Цікава і дуже невеличка частина таких “прихильників”, що залежні від своїх суб’єктивних фобій і їх екзистенційний дискомфорт і надія на Бога є інстиктивною вірою навіть не в еклезію (як спільноту), а саме у Вищу силу…ну це питання якраз зрозуміле. Це ті, що по справжньому думають, сумніваються і їм навіть здається, що вони вірять у Господа. Тому вони не фанатичні, але це ті, що скоріше за будівництво храму. Їх небагато, але це власне люди Віри. От з ними ще можна говорити. Але їх зовсім жменька.

І є найнеприємніші – лицеміри, що залежать електорально від позицій щодо будівництва (будь чого, а церква – це електоральний ресурс і джерело агітації і залучення нових виборців)…фарисеї і насправді “торгівці в храмі”. Вони насправді в основному мовчать, хоч від них очікують якихось реакцій однозначних. Але вони відмежувались “компромісними” рішеннями (паперами, дозволами) і за кокетними мовчаннями сподіваються продовжити свій життєвий (карєрний) шлях.

Лукавство підкреслюється виправдовуванням, що, мовляв, в іншому випадку тут було б споруджено який новий торговий комплекс (Чогось мені видається, що навіть торговиця така не мала б такої “неземної” поверховості, якою буде теперішня споруда). і ось таки перетворено це місце на місце протиборства духовного і тілесно-прагматичного, врешті на торговицю))) Таки торги тут відбулись – торги за місце, територію, владу, впливи… …Церква буде збудована. Це невтішно, що всіх перегнули через коліно. І виявилось, що цим маніпуляціям вже більше десяти років.

Стоятиме гігантський новотвір сумнівної архітектурної цінності, як стоїть обком партії – т. зв. “Адміністративний будинок” на Грушевського 21. Мені це видається однаковісіньким. Це продовження парадигми безсилля самого міста перед різними владами. і свіжими хвилями колоністів. Безсилля перед безпардонним втручанням і руйнацією тканини і сутності міста. Така доля цього міста. Воно створене, мабуть, бути тренувальним майданчиком для різних колоністів…. Може тоді на цьому спробувати будувати нове значення міста? Може в цьому може стати новий сенс і радикальна нова візія міста….Я не поїду звідси, але готовий звикати жити тут в еміграції….Часи міняються”, – написав архітектор.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Будівництво ще однієї церкви в Івано-Франківську: чому духовенство наштовхнулося на опір громади? (незалежний аналіз)