Футбол – наймасовіший вид спорту в Україні – останнім часом здає позиції серед івано-франківської молоді. І проблема – не тільки в тому, що молодь змінює пріоритети – хто в бік екстремальних видів спорту (як-от: тріал чи даунхіл для гірського велосипеда, скейтбордінг, паркур тощо), а хто – в напрямку занурення у віртуальний світ соціальних мереж чи комп’ютерних ігор. Проблема ще й у тому, що цей простий і дешевий, здавалося б, вид спорту стає все менш доступним для хлопчаків із простих міських кварталів через постійне зменшення кількості футбольних майданчиків. Не завжди контрольоване розширення міської забудови, руйнування встановлених ще за часів СРСР футбольних воріт, які часто-густо стають ласим шматком для мисливців за «чорним» металобрухтом, не якісно відновлені розкопки теплотрас та інших мереж на місці колишніх спортмайданчиків, розростання автопарку пересічних мешканців тощо… обмежують поле для плекання майбутніх Пеле, Мессі та Шевченків із народу.

Донедавна рятівним колом для багатьох хлопчаків, які б бажали поганяти шкіряного м’яча, проте не мали для цього можливості у дворах, були невеличкі тренувальні поля поблизу стадіону «Рух». І якщо поля з боку вулиці Дорошенка постійно зайняті вихованцями спортивних шкіл, то два невеличких поля з боку вулиці Чорновола завжди були доступними і для пересічних поціновувачів копаного м’яча.

Були… Бо зараз майбутнім зіркам народного футболу доведеться про них забути. І винні в цьому не хаотична забудова, і навіть не учасники щорічних конгресів Свідків Єгови, які час від часу перетворюють ці поля на великий паркувальний майданчик. В усьому винен… цирк. Так-так, справжній пересувний цирк-шапіто «Кобзов», який протягом двох тижнів бавив прикарпатських дітей яскравими виступами клоунів, пересувним звіринцем та навіть динопарком юрського періоду, заохочуючи юних і старших глядачів до відвідування своїх шоу яскравою рекламою та навіть безкоштовними квитками-флаєрами.

На жаль, авторові цих рядків не довелося побувати на виставах цирку, а тому не мені судити про їх якість та видовищність. Та поговорити про те, що отой цирк залишив по собі, мушу. Бо ж обидва тренувальних поля, про які йшлося вище, практично припинили своє існування як футбольні поля. Глубочезні забагнюжені коліїї від коліс важких вантажних тягачів та напівпричепів, купи дерев’яних та інших відходів роблять неможливим подальше використання полів за призначенням. І якщо купи сміття ще можна прибрати (втім, зважаючи на останні чвари навколо вивозу зметів, це також є проблематичним), то на рекультивацію поритих коліями ігрових полів піде немало часу і зусиль. І чи буде взагалі хтось тим займатися? Адже коштів на такі роботи до бюджету навряд чи закладено, а комунальні служби не можуть відновити ландшафт навіть там, де вони самі його зіпсували

До речі про розкопки. Коли те чи інше підприємство бажає проводити в тому чи іншому місці земляні роботи, вони повинно взяти для цього спеціальний ордер у муніципальній інспекції з благоустрою. Працівники такої інспекції контролюють хід проведення робіт і закривають виданий ордер лише тоді, коли підприємство приведе зіпсутий ландшафт у первинний стан. Враховуючи, що перебування цирку на території, яка належить громаді міста Івано-Франківська по суті обернулось для міста справжніми земляними роботами і, як наслідок, зіпсутим ландшафтом, резонно виникає питання до муніципальної інспекції з благоустрою: чи давав хтось для цього ордер і хто приймав територію у циркачів після закінчення гастролей?…