У Калуші створили “Двір моєї мрії”

 

Днями він започаткував колективний творчий проект для всіх сусідів, але насамперед — для дітей.

 

— У нас такий двір, куди діти можуть виходити завжди. В нас немає своїх і чужих дітей розмірковує калушанин Мирослав Малиновський. — Адже кожна дитина повинна мати дитинство.

 

Мирослав Малиновський разом із громадськими активістами розписали будинок на вулиці Б. Хмельницького у Калуші.

 

— Ми хотіли зробити найкращим свій дворик. Ідея з’явилася вже давно, — розповів ”Вікнам” чоловік. Калушанин Мирослав — автор ідеї, яка дозволила перетворити двір на вулиці Б. Хмельницького, 36 у справжній двір мрії. — Ми багато куди зверталися, щоб у дворі створити спортивний та дитячий майданчики. І кожного разу нам пишуть відписки, — розповідає Мирослав. — Грошей, мовляв, немає. А пішохідна доріжка взагалі у жахливому стані. Ще у 2009 році нам обіцяли, що її відремонтують. Але — віз і нині там. Тож, ми взялися до справи, не чекаючи комунальників. Власноруч люди зробили у дворі лавочки та розмалювали їх. Крім того, розписали стіни кожного під’їзду.

 

Тепер діти можуть наочно вивчати правила дорожнього руху, пригадувати улюблені мультфільми. Тут і Вовк із мультика “Жив був пес”, і інші казкові герої. А особливо жителям подобається дід-рибалка у яскравому жовтому комбінезоні, до якого у дворі вишиковуються черги.

 

Студентки Калуського коледжу культури Христина Бода, Мар’яна Лаврук та Мар’яна Копаниця впродовж тижня трудилися над нанесенням малюнку.

 

— Мирослав Малиновський після того, як побачив сюжет на телебаченні про те, як ми малюємо люки, зателефонував до мене і запропонував намалювати малюнок на будинку, де він проживає, — розповів “Вікнам” громадський активіст Володимир Сакулич. Спочатку дівчата прогрунтували стіну білою фарбою. Опісля — почали наносити малюнок кольоровими фасадними фарбами. Макети малюнків взяли з інтернету.

 

Двір на Богдана Хмельницького, 36 — дуже затишний. Чотири п’ятиповерхівки утворюють замкнутий плац, який ідеально підходить для дозвілля. Тут є де відшукати і холодок у спеку, і сховатися від дощу, і у футбол пограти, засмагати та гратися дітям. На святі зібралося людей, що яблуку було ніде впасти. Весь квартал прийшов подивитися, що ж вдалося зробити Мирославу Малиновському.

 

Дорослим пропонували козацьку кулешу, дітворі — забави із фарбами, художній татуаж, настільні ігри. Крім того, малеча могла позмагатися у бігу, танцях, малюнку на асфальті. Автори задоволені результатом, і сподіваються, що у них з’являться послідовники.

 

— У більшості підхід: “Я сплачую ЖЕО і я більше нічого не хочу”, — каже Мирослав Малиновський. — А ми хочемо, щоб Україна зацвіла, потрібно, щоби кожен дбав про своє діло. Щоб це не було тільки тут. Щоб пішло далі по місту, бо ми тільки показали приклад. Фарби закупив Мирослав Малиновський, проте згодом, довідавшись про ідею і побачивши роботу, жителі двору відшкодували витрати.

 

— Ми самі ставали і це робили, — каже Мирослав. — Підприємці — надавали нам матеріали. Давали нам фарбу. Дівчата все зробили на повному ентузіазмі. Дякуємо вчителям, батькам, які не є корисливими, які виховали дітей, які хочуть зробити добру справу. Дякуємо Назару Яричу, який вів святкову програму, Віктору Павліву, які на ентузіазмі пітримали нас, — приготували справжню козацьку кулешу.

 

Жителі будинку розглядають ідею, згідно з якою його повинні перевести на баланс громади. Адже кілька років тому Верховна рада України прийняла закон про Об’єднання співвласників багатоквартиних будинків, який дозволяє приймати колективні рішення щодо утримання будинку, обов’язкові для виконання усіма його жителями. Мешканці будинку по вулиці Богдана Хмельницького, 36, знають про закон. Відомо їм і те, що ЖЕО повинні передати будинок на баланс мешканців з уже відремонтованими комунікаціями — газовими трубами тощо.

 

— Труби треба міняти раз на 20 років. Ми можемо зробити, але це навантаження на пенсіонерів.. Само собою зрозуміло, що потрібно ремонтувати під’їзди, — каже Мирослав Малиновський. — Так, звичайно, іде війна, але ми повинні це робити. Пенсіонерів у будинку, як і багато де, — левова частина. Саме вони заселяли цей будинок на Богдана Хмельницького, 36, коли його здавали в експлуатацію 23 роки тому.

 

— Я приїхала у Калуш на роботу. Працювала маляром ЖЕО, — розповіла “Вікнам” Стефанія,, жителька будинку № 36. — Тепер діти уже виросли, і роз’їхалися. Внуки приїдуть на літо. Звичайно, ми раді, що так гарно у нас у дворі, — каже бабуся. Пані Стефанія переконана, що погодні умови не пошкодять графіті. — Дощ уже йшов, і стіни не мокнуть, — каже жінка. — Тут під балконом — надійне укриття. Звичайно, вберігати двір у доброму стані — питання до всіх. Кожен, хто приєднався до спільної справи, відчуває і відповідальність за неї. Тому Мирослав Малиновський переконаний — усі сусіди цінуватимуть зроблену роботу. Щоб зберегти двір у доброму стані надовго, потрібна внутрішня культура жителів. Мирослав Малиновський упевнений — юні мешканці двору будуть цінувати красиві картини, адже самі доклалися до їх створення.

 

Що стосується хуліганів, то від них оберігатимуть роботу дільничий міліціонер, “Міська варта” та самі сусіди.

 

 

 

 

 

Вікна