Він служив у армії. У 1988-1989 роках працював науковцем у Карпатському філіалі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства. Вивчав виробництво і менеджмент у Америці та переймав досвід іноземців. З березня 1989 року по січень 2016 року  – на різних посадах в обласному управлінні екології. Заслужений природоохоронець України. Автор та співавтор 15 наукових праць і 6 патентів. Тричі був депутатом Івано-Франківської обласної ради.

На даний час – засновник фермерського господарства «Сади Новиці».

Попри усі перешкоди, домігся створення Новицької ОТГ, чим черговий раз доказав, що є ефективним управлінцем.

Читачам Версій Василь Головчак розповів про зміни в місцевому самоврядуванні, децентралізацію та як можна повернути українських заробітчан додому.

Децентралізація: виграв той, хто перший об’єднався

Якщо говорити про те, чи є зміни в місцевому самоврядуванні, то я з упевненістю можу сказати, що так. Створення ОТГ – це якраз та зміна, яка може вивести  місцеве самоврядування на якісно новий рівень. Якщо раніше місцеве самоврядування декларувало певні функції та зобов’язання, але не мало ніяких механізмів для здійснення своїх повноважень, то тепер зі створенням ОТГ громадам передається право управління землями за межами населених пунктів та природними ресурсами місцевого значення, інші економічні важелі. Збільшується дохідна  частина. Тому деклароване самоврядування наповнюється реальним фінансовим змістом. А коли ми маємо в руках гроші і можливість їх заробляти, то стаємо самостійні і можемо будь-яку свою соціальну ідею втілити в життя, пишуть Версії.

Період створення ОТГ ми ще називаємо децентралізацією, яка розпочалася у 2015 році. В Україні створення об’єднаних територіальних громад, як, для прикладу, на початках і в Польщі, відбувається у добровільній формі. Там цей процес тривав 10 років, у нас вже три роки. Згідно з офіційними заявами  вищого керівництва держави,  добровільне об’єднання триватиме до 2020 року. Тобто у нас є ще два роки, щоб добровільно об’єднатися. Чому так довго все відбувається? А тому, що людей налякала новизна. Але виграв той, хто перший об’єднався.

Держава надала певні субвенції, грантові проекти і перші ОТГ могли отримати гроші для розвитку своєї інфраструктури. Зараз ці субвенції скорочуються.  Хто пішов слідом, теж має перспективу, але вже у меншому форматі.

Наголошую, що ще є час добровільно об’єднатися, а після 2020 року у нас буде по-іншому. Цей процес має бути доведено до логічного завершення, інакше його не треба було починати.

ОТГ: ми навчимося не просто виживати на своїй землі, а бути на ній господарями

Коли тільки розпочинали утворювати ОТГ, то було дві умови, або ж рекомендації.

Перша – чисельність громади мала становити приблизно 10 тисяч населення.

Друга – самодостатність громади, вона має вміти заробляти на себе. Звісно, не усім Бог дав однакові природні ресурси та потужні промислові підприємства. Але, маючи багату українську землю, інші ресурси, працьовите населення, та змінивши законодавство на користь місцевого самоврядування, —  ми навчимося не просто виживати на своїй землі, а бути на ній господарями. Для успіху громади потрібні:

— чіткі правила гри, підприємницька ініціатива, ріст економічного потенціалу;

— маємо розумно й ефективно розпоряджатися наявними ресурсами;

— визначитися, як  можемо залучити інвестора та підприємця;

  • повернути в Україну заробітчан, які матимуть гарантії створювати бізнес тут, платити податки у своїй державі, а не розбудовувати чужі країни.

Нині технології рухаються вперед і маємо дивитися на перспективу. Потужний інтелект (а це людський ресурс) стає основним рушієм прогресу й найбільш затребуваним продуктом.

Інформаційні технології доцільно розвивати  й у наших громадах. Можуть бути створені стартапи, бізнес-інкубатори, ІТ-технології  тощо. Нам не треба боятися, навпаки маємо залучати наукові ноу-хау та інші відкриття, яких в українців є дуже багато.

Як повернути заробітчан в Україну

Українське заробітчанство, відтік робочих рук за кордон – це перш за все — свідчення невдалої державної економічної політики. Будь-яка держава світу дбає, щоб робочих рук, продуктивних мізків  було якомога більше. Ви тільки подивіться, як сьогодні полюють за українським трудовим ресурсом усі країни. А у нас молоді люди, маючи вищу освіту, змушені шукати свою долю за кордоном.

Ми повинні запустити такі економічні механізми, коли людям буде вигідно залишатися на своїй землі в повних сім’ях, ростити тут дітей, вкладати гроші у свою державу.

Людина має знати, що завтра не прийдуть з перевіркою і не зупинять виробництво. Тоді буде можливість повернення українського капіталу із-за кордону. Більшість іноземних підприємців стараються потрапити в Україну тому, що у них середній процент прибутку набагато нижчий, ніж в Україні. Якщо належно оцінити свою робочу силу, ми можемо конкурувати з успішними державами світу.

На жаль, зараз багато людей працюють за кордоном і вже  не думають повертатися в Україну. Вони там купують будинки, квартири і облаштовують своє життя. Якщо колись вони передавали кошти в Україну, щоб тут навчати дітей та купувати їм житло, то зараз навпаки – забирають дітей із собою.

Села мають  розвиватися: прості рецепти

На жаль,  останнім часом люди переїжджають з сіл у міста. Таке є у багатьох країнах. Але, наприклад, в Бельгії чи то в Нідерландах престижно мати земельну ділянку в невеликому містечку. Там навіть модно жити в селах. У нас проблема з тим, що повернути людей у невеликі громади неможливо.

Ми мусимо зрозуміти, що Україна завжди була багата своїм селом,  де плекали культурні, релігійні та сімейні традиції. До речі, чим більша була сім’я, тим більше було можливостей у господарів обробити свою земельну ділянку. У свій час це все було знищено Голодомором.

Сьогодні маємо загальну тенденцію, що село вимирає. А все тому, що розвиток аграрного виробництва пішов по шляху латиноамериканських країн. Тобто ми маємо великі латифундистські господарства, які фактично маючи доступ до державних фінансів, повернення ПДВ і т.д,. мають можливість закупити більш продуктивну техніку, яка може обробити більшу частину сільських угідь за менший час. При цьому зростає урожайність.

Якщо колись у Калуському районі у нас по зернових  культурах збирали 23-27ц/га, то зараз є і по 100. В майбутньому при розвитку технологій ми матимемо ще більшу урожайність тому, що у нас землі високопродуктивні. З однієї сторони це добре, а з іншої – призведе до того, що фермери, які не мають такої можливості держави і не маючи власних коштів, вони не витримують шаленої конкуренції зі сторони латифундистів. І тому їхнє господарство приречене на загибель, в даних умовах.

Думаю, що створення громади посприяє дрібному фермерському господарству. Якщо правильно сформувати політику щодо таких господарств, то все можливо.

Перш за все тут має посприяти держава, адже у всіх європейських країнах є дотація на гектар сільськогосподарського виробництва. Також може бути такий клімат у громаді, коли вигідно і законно доступно дрібним фермерам об’єднуватися в кооперативи. Кооперативи  можуть будуть інфраструктуру, щоб зберігати продукцію, переробляти і напрацьовувати відповідні бренди та вийти на ринки світу.

Це важко зробити самостійно, адже потрібні кошти на торгову марку, на рекламу продукції, на відповідні сертифікати. Але якщо працювати гуртом, то можна досягти успіху. Якщо будуть в деякій мірі виділені кошти громади, запозичені грандові кошти і за підтримки держави. Якщо держава буде бачити у дрібному фермерові свого помічника і буде його підтримувати, тоді буде зрушення у цьому напрямку.

Зараз великі виробники здешевлюють продукцію і так буде продовжуватися. Треба знайти золоту середину. Наприклад, маємо на сьогодні великий урожай яблук, якщо раніше була реалізація просто сирих яблук, то на сьогодні вони виявилися не готовими до цього. Нема страхування урожаю,нема відповідних умов для зберігання та переробки. І на сьогодні продукт збувають за низькою ціною, або він взагалі псується.

Якщо була б допомога держави, місцевого самоврядування і фермери були б готові до цих умов, коли можна переробити продукцію, відповідно було б трохи інакше.

В більшості випадків ціну визначає ринок, але, з іншої сторони, дрібного виробника заганяють в такі умови, коли фактично він не здатен вийти на високий вал продукції. А чим менший обсяг продукції, тим вища його собівартість. Щоб такого не було, треба застосовувати  кооперацію і скооперовані фермери будують великі ферми і мають великий об’єм продукції.

Як збагатити бюджет: гроші заробляти і вигравати

Окрім заробляння коштів важливим є питання інфраструктури. На жаль, не всюди зроблені навіть центральні дороги. Перш за все привабливість нашої території буде залежати від того, наскільки розвинута транспортна мережа.

По-друге, важлива система зеленого туризму. А у нас є свої фішки. Звісно, проблемо з дорогами. Часто можна почути, що держава зробить дорогу на умовах співфінансування. Але якщо громада немає коштів, то їх  потрібно заробити.

За кордоном поширена практика написання грантів. Нам також потрібно навчитися це робити. Наприклад, в Польщі в одного голови колись запитали: «Який у вас бюджет?», то він відповів: «15 млн. злотих». Це при тому, що громада заробляє лише півтора мільйона. Решта суми це грантові кошти. У нього є спеціальний заступник та відділ, який тільки пише гранти. Там окремі люди знають усе: специфіку, мови і т.д.

У нас це ще не освоєно, але нам ніхто не забороняє так робити. У кожному селі є інтернет, треба трохи світлого розуму і людей, які знають англійську мову. Рано чи пізно буде користь.

Люди не вірять партіям, треба, щоб повірили у себе

Для розвитку громади потрібен  керівник, який має досвід, знання. Я — член Української народної партії, але зараз іду на вибори голови  як  самовисуванець. Це підкреслює те, що людина бере на свої плечі усю відповідальність, а не перекладає її на якісь партійні структури, які після президентських чи парламентських виборів можуть розвалитися, як картковий будиночок.

Я народився і живу у Новиці, на території громади, тут моя родина, друзі. У своєму житті у кожній справі старався бути найкращим. Так, у мене є амбіції. Вони полягають в тому, щоб ОТГ, до створення якої я доклався, не просто жила, а розвивалася, щоб сюди за досвідом їздили люди з різних областей. Тому не можу дозволити, щоб ОТГ розігрували на виборах як політичну карту. Йду на вибори голови сам проти великої машини адмінресурсу. Сподіваюся, що наші люди розумні і на їх вибір не вплинуть легенди, які   розповсюджують  агітатори.

Люди  уже багато чули партійних обіцянок на виборах, але їх ніхто не виконував і виконує. Вже вкотре на цих виборах, щоб проштовхнути свого кандидата, влада буде обіцяти будувати спортзал, ремонтувати школи, ФАПи.  А де вони були до цього часу? Чому не виконували те, що мали робити? Притримували для чергової обіцянки чергового свого кандидата.

Покладаюся на свої сили, на переконання, що громада — велика сила. І якщо ми зуміли утворити ОТГ попри великий спротив влади, то дамо собі раду самі. Для голови ОТГ найголовніша партія – це його громада.