Учителька і її вихованці творять уроки разом. Фото надане Оксаною СТЕФЮК

Вчителька Верховинської експериментальної “Школи майбутнього” Оксана Стефюк знайшла новий підхід до навчання. Вона написала задачі про рідний край у формі віршів і власним коштом видала красиву ілюстровану “Рахівничку”. Про це пишуть Версії з посиланням на Курс.

Вчителька впродовж багатьох років застосовує власні методики викладання, інтегроване навчання – коли, скажімо, математика і граматика, мистецтво і природознавство об’єднуються однією темою. Так учням легше й цікавіше засвоювати навчальний матеріал. Від таких уроків часто у формі гри, діалогу діти в захваті.

Водночас педагог не лінується не лише придумувати віршовані задачі про близькі дітям речі – життя в горах, те, що їх оточує, – а й розробляє завдання власні. Оскільки всі уроки в Оксани Стефюк авторські, то й постійно нові домашні завдання теж доводиться вигадувати.

“За 27 років педагогічного стажу я не повторила жодного свого уроку”, – запевняє Оксана Стефюк й залюбки ділиться професійними секретами.

Більшість новацій, які прогресивні вчителі застосовують на практиці, нині закладають у реформу: Міністерство освіти і науки завершує роботу над новим державним стандартом початкової освіти. Його фінальний варіант незабаром має затвердити уряд. Стандарт пілотують у 100 школах у різних куточках України. А з вересня 2018 року по-новому навчатимуться всі майбутні першокласники, які підуть до 12-річної школи.

Новий стандарт – ще один важливий крок у межах запровадження концепції “Нова українська школа”. Що зміниться для учнів початкових класів? Найперше – підходи в навчанні: замість готових знань школярів навчатимуть, як знання застосовувати у повсякденному житті, мислити, аналізувати. Для них напишуть нові навчальні програми. А щоб матеріал краще засвоювався, у початковій школі запровадять інтегроване навчання.

Так, окремими предметами залишаться українська мова, математика, образотворче мистецтво, іноземна й фізкультура. Решта сім дисциплін об’єднають в інтегрований курс “Мій світ”, куди увійдуть мовно-літературна, природнича, технологічна, соціальна і здоров’язбережувальна, громадянська й історична галузі. Українську й математику інтегрують лише частково. Оскільки дитина в ранньому віці сприймає світ цілісно, а не попредметно, інтегроване навчання неабияк допоможе, переконують у МОН. У стандарті прописано, що предмети об’єднуватимуть довкола цікавих для дитини тем чи проблем. Теми в межах інтегрованих курсів зможуть обирати і вчителі, й учні.

Усе це на практиці впродовж дев’яти років (!) придумала й застосовує Оксана Стефюк у далекій гірській школі.

“На той час я створювала, так би мовити, нелегально власні авторські уроки, адаптувала теми для дітей, запроваджувала тематичні тижні всупереч нецікавій шкільній програмі, що не відповідала віку моїх учнів, їхнім уподобанням, – ділиться вчителька. – Зокрема, написала власні задачі з математики з 1 по 4 класи.

Керуюся тим, кого хочу виховати. Кожна моя ідея спрямована на те, що бачу, чую, відчуваю, – саме життя диктує, що нині актуально. Ось народжується в голові якась ідея і не дає спокою – мушу її апробувати. Готового рецепта успіху педагога немає – потрібно пробувати, аналізувати, узагальнювати. Усе корисне брати на озброєння, а все непотрібне – одразу відкидати. І в підсумку виходить не показовий, а корисний результат і для вчителя, і для учнів”.

Чим відрізняється звичайний учитель від новатора? І перший, і другий планують проведення уроку, одначе прогресивний педагог може миттєво змінити його перебіг залежно від обставин і уподобань учнів.

“Дітей втомлює одноманітність, і вони перестають слухати вчителя, – каже Оксана Стефюк. – Не бійтесь урізноманітнювати роботу. Скажімо, поки доходжу до класу, можу подумки змінити перебіг уроку. Загалом, починаючи урок, не знаю, чим він закінчиться, бо спостерігаю за реакцією дітей: раптом у їхніх очах загориться вогник від деталей, на які спершу не звернула уваги. Якщо перед уроком мої учні обговорюють якусь проблему, новину, фільм або щось цікаве підготували, обов’язково їх вислухаю. А те, що потрібно, розкажу наступного разу. Адже важливо почути думку дітей, бо вони прагнуть себе реалізувати. Тож радше вони диктують мені, як проводити урок, а не навпаки. Гадаю, такий підхід нині актуальний, оскільки сучасним учням не потрібні готові шаблони – дітей необхідно навчити вчитися й застосовувати знання у повсякденному житті”.

А ще вчитель має адаптуватися під вік учнів, давати ту інформацію, яка їм цікава.

“Систему роботи в початковій школі треба змінювати що чотири роки, адже нові діти приходять уже з іншими потребами, інтересами, – каже Оксана Ярославівна. – І якщо житимеш лише власними напрацюваннями, не зможеш зацікавити нових учнів. Тому вигадую найрізноманітніші форми роботи і не боюся пропонувати. Такий підхід апріорі нестандартний: він дивує, зацікавлює, змушує мислити, аналізувати, робити висновки”.

Учителька врахувала ще й унікальність учнів: оскільки вони горяни, не полінувалася написати віршики з гуцульською говіркою й видати “Абетку маленького гуцулятка”. Завдяки цій книжечці діти не забувають рідного діалекту.

Оксана Стефюк каже, що домашніх завдань має бути в міру, бажано з індивідуальним підходом до учнів.

“Раніше були завдання, обов’язкові для виконання. Вони зовсім не збігалися з матеріалом уроку, – розповідає Оксана Стефюк. – Я ж ставила завдання, які закріплюють вивчену тему. Тому в журналі писала одне, а учні чули інше – те, що їм потрібніше. Нині ведуть дебати з приводу домашніх завдань. Звісно, треба пройти весь навчальний матеріал, але й не перевантажувати учнів. Також вони мають різні здібності – деяким треба обов’язково закріпити матеріал. Однак будь-які завдання не мають бути обтяжливими. Тож намагаюся дати в міру домашньої роботи, щоб у дітей залишився час побігати на вулиці. У красиву сонячну днину задаю мінімум – нещодавно порадила школярам піти з батьками на прогулянку до лісу. Бо знаю: наступного дня вони розкажуть про свої враження, ми їх обговоримо, проаналізуємо – це теж навчання”.

Головне – працювати не на показ, а на результат. Учителька з Верховини не­одноразово наголошувала, що потрібно скасувати техніку читання (МОН так і вчинило), твори замінити на есе, де учні можуть висловити власні думки.

“Адже вони не можуть бути правильними чи ні, а в кожної людини, навіть маленької, власні, – переконує педагог. – Раніше треба було вгадати думку вчителя. Дитина має не боятися вільно висловлювати погляди. Так формуються громадяни. Вони й до вирішення життєвих питань підходитимуть глибше, а не поверхово, не боятимуться реалізувати себе у житті”.

Не менш важлива підготовка вчителів. МОН планує вже найближчим часом перенавчити 22 тисячі педагогів, які 1 вересня 2018 року візьмуть перший клас. Адже хоч би якими були стандарти чи рекомендації, все залежить від учителя, методик викладання – вони мають бути сучасними, а не совковими. Так, замість “сіли, замовкли, руки на парту!” діти навчатимуться “в атмосфері взаємної довіри та поваги, без цькувань та насильства”. Педагоги отримають більше свободи для застосування власних навчальних програм, організації навчального процесу. У програмах з усіх предметів передбачено 20% резервного часу – його педагог використовуватиме на власний розсуд. Скажімо, задля максимального засвоєння певного матеріалу, відвідання музею тощо.

“Учитель не повинен обмежуватись навчальним процесом, а бути передовсім людиною. І пам’ятати, що серед учнів є діти, яким у школі ліпше, ніж удома”, – резюмує Оксана Стефюк і додає, що педагогів треба стимулювати, а не ставити в межі. Тоді школа справді перетвориться на нове освітнє середовище.