Результат пошуку зображень за запитом "Володимир Івасюк"

Третього дня після українського Великодня, тобто десь 27 квітня 1979 р. лікар і композитор Володимир Івасюк, який жив з матір’ю у Львові, вийшов з будинку на працю. Несподівано з’явився автомобіль, який під’їхав близько до В.Івасюка. Два мужчини втягнули його до автомобіля, і по ньому слід пропав. Щойно по місяцеві в лісі, який в районі Львова вважається забороненою зоною, знайдено трупа Володимира Івасюка. Він висів на дереві вісім метрів понад землею. Тіло було напіввисяче-напівстояче, а очі вилуплені. Коли в місті рознеслася вістка про знайдення композитора і лікаря, завішеного на дереві з жахливим станом , а міліція весь час не давала жодних інформацій матері про його долю, чекісти розпустили звістку, мовляв, Володимир Івасюк привіз з Америки долари, випустив там платівку і розказував різні історії про умови життя в УССР.

На платівці «Червона рута» він виконує пісню власної композиції п. з. «Смерічка». Володимира Івасюка поховано серед масового числа присутніх людей зі Львова та околиць поблизу могили Івана Франка на Личаківському цвинтарі. Тисячі людей, а зокрема з кіл молоді почали складати квіти на його могилу, залишати свої вірші, а якийсь маляр намалював його портрет і залишив на гробі. Він цілий у квітах. Коли 30 травня або 1 червня ц. р . приїхала з Івано-Франківської області музична група Мареничів і дала власний концерт біля могили свого викладача і композитора д-ра Володимира Івасюка, другого дня їм по дорозі «влаштовано аварію».

Всі вони опинилися після того нібито «випадку – в шпиталі». Тому, що демонстрації біля могили вбитого чекістами не припинялися, а навпаки – приймали здебільша всенародне почитання, міліція оточила могилу, щоб припинити складання вінків, віршів покійному, музичних творів і т. п. Жахливе вбивство Володимира Івасюка, лікаря і талановитого композитора та мистця викликало сильну реакцію серед українського населення. Майже зникла з вулиць російська мова, хоча окупантська влада заборонила публічно співати «Заповіт» Тарас Шевченка, та погрожувала вжити фізичної сили, якщо молодь не припинить вечорами співати по вулицях українських пісень, здебільша на мелодії покійного Володимира Івасюка, – опублікував статтю Volodymyr Semeniw.