A Bakelite telephone

Про це пишуть Версії з посиланням на bbc.

“Якщо я не помиляюся, то у майбутньому цей винахід ще покаже свою важливість”, — написав Лео Бакеланд у своєму щоденнику 11 липня 1907 року. Він був задоволений. Та й не дивно — адже у свої 44 роки хімік-винахідник досягнув значних успіхів.

Його батько-чоботар народився в Бельгії. Освіти він не здобув і не розумів, навіщо вона юному Лео. Він узяв хлопця до себе підмайстром, заледве тому виповнилося 13 років. Але його мати інакше уявляла собі майбутнє сина.

Саме вона заохотила Лео піти у вечірню школу, а потім і здобути стипендію в Ґентському університеті. І вже в 20 років хлопець отримав ступінь доктора хімічних наук.

Він одружився з дочкою свого викладача і переїхав у Нью-Йорк, де своїм винаходом (фотопапером) заробив стільки грошей, що міг не працювати до кінця життя.

Бакеланди придбали будинок із виглядом на річку Гудзон у місті Йонкерс. Там Лео створив домашню лабораторію для улюбленого заняття — проводити досліди з хімічними речовинами. У липні 1907 року він експериментував з формальдегідом і фенолом.

Завдяки цим експериментам він розбагатіє вдруге.

Лео Бакеланд став таким знаменитим, що журнал Time помістив його фото на обкладинку, не згадуючи імені. Там були тільки слова: “Вона не горить і не плавиться”. Того липня першим у світі Лео Бакеланд винайшов повністю синтетичну пластмасу.

Він назвав її бакелітом.

І не помилився щодо важливості свого винаходу для майбутнього. Невдовзі пластмаса пошириться по всьому світі.

Пишучи книжку “Plastic: A Toxic Love Story” (“Пластик: історія отруйної любові”), Сюзен Фрейнкел цілий день занотовувала всі пластмасові речі, до яких торкалася: вимикач світла, сидіння унітаза, зубна щітка, тюбик із зубною пастою.

Також вона позначала все непластмасове — туалетний папір, дерев’яну підлогу, керамічний кран.

Безмежний потенціал

Наприкінці того дня авторка вже мала список зі 102 предметів, що були виготовлені не з пластику, і 196 пластмасових. Ми виробляємо стільки пластику, що на це витрачається приблизно 8% видобутої на планеті нафти: половина – на сировину, половина — на виробіток енергії.

Реклама корпорації Bakelite скромністю не вирізнялася. Вона стверджувала, що людству вдалося подолати межі старої класифікації. Крім царства тварин, мінералів та рослин, тепер існує “четверте царство, з необмеженими кордонами”.

Схоже на перебільшення. Але то була правда.

A worker painting celluloid dolls heads at a factory in Leicester in 1935

У минулому науковці думали про вдосконалення чи відтворення натуральних субстанцій.

Перші пластмаси (такі як целулоїд) мали рослинне походження, і Бакеланд теж шукав альтернативу шелаку — смолі, що виділяється комахами. Її використовували у виробництві ізоляційних матеріалів для електродротів.

Проте він швидко зметикував, що бакеліт може знайти набагато ширше застосування.

Штучний вибух

Успіх бакеліту породив нові думки: чи можна винайти інші штучні матеріали, з властивостями, яких не знайти в природі?

У 1920-х—1930-х роках пластик з лабораторій ринув потоком по всьому світу.

Полістирол часто використовували для пакування, нейлон став популярним завдяки панчохам, а з поліетилену, як відомо, виготовляють пластикові пакети.

Під час Другої світової війни виробництво пластику збільшили, щоб поповнювати нестачу використаних природних ресурсів. А коли війна закінчилася, хітами споживацького ринку стали нові прекрасні товари, зокрема пластикові судочки Tupperware.

A Tupperware party in an American home in 1950

Але прекрасними вони залишалися недовго. Імідж пластику потроху змінювався.

Зміна акцентів

Відомий фільм “Випускник”, що вийшов на екрани 1967 року, починається з того, що головний герой (Бенджамін Бреддок) отримує непрохану пораду щодо подальшої кар’єри від самовдоволеного старшого сусіда.

“Тільки одне слово, — обіцяє сусід, відводячи Бенджаміна в тихе місце, неначе для того, щоб відкрити головний секрет життя. — Пластик!”

Відтоді цю репліку часто цитують, бо в ній чітко зафіксовано момент, коли позитивний і негативний відтінки значення цього слова міняються місцями. Для покоління старшого сусіда “пластик” усе ще асоціювався з великими можливостями й був синонімом усього сучасного. А для таких, як Бенджамін, то було втілення фальшивості, поверховості, сурогату.

Та все одно то була чудова порада. За півстоліття, незважаючи на проблеми з іміджем, виробництво пластику зросло приблизно у двадцять разів. А за наступні 20 років його обсяги подвояться.

Plastic bottles on a beach.

І це всупереч тому, що доказів шкідливості пластмаси для довкілля стає дедалі більше. Є думки, що деякі хімікати, наявні у пластику, шкодять розвитку й розмноженню тварин.

Коли пластик опиняється на сміттєзвалищі, ці хімікати можуть потрапити в ґрунтові води, а коли вони дістаються океану, їх поглинають деякі морські створіння.

Але в цієї монети є й інший бік. Пластик має свої плюси й може принести користь не лише економіці, а й природі.

Транспортні засоби з пластмасовими деталями легші, тому споживають менше пального. У пластикових упаковках їжа не так швидко псується, а отже, відходів стає менше. Якби пляшки робили не з пластику, їх би неминуче виготовляли зі скла. А яку з цих пляшок краще побачити на дитячому гральному майданчику?

Обсяги переробки сміття

Зрештою, нам доведеться навчитися краще переробляти пластик. Хоча б тому, що запаси нафти на планеті не вічні.

Деякі види пластику не підлягають переробці. Наприклад, бакеліт. А деякі підлягають, але їх ніхто не переробляє. Фактично лише одну сьому всіх пластикових матеріалів для пакування піддають переробці — набагато менше, ніж паперу чи металу. Для інших пластикових виробів цей показник буде ще меншим.