Просто приїхати в карпатське село – це одне. А потрапити туди на празник (храмове свято) – це щось!

Сьогодні, власне, побував на празнику в Прокураві, що на Косівщині. Гарно…, – поділився   Ігор Роп’яник.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Світлина від Ігора Роп'яника.

Довідка (за мат. сайту села Прокурава)

Село Прокурава,було засноване в 1633 році. Зараз населення села трохи більше тисячу чоловік, звичайно село могло б бути набагато більшим якби не важкий хід історії що відобразився на всіх землях Гуцульщини.

Село Прокурава часто змінювала свого господаря, це були то поляки, то угорці, і кожен приносив своє погіршення в життя селян. Польські пани обкладали селян важкою даниною, адже кріпаки були фактично їх власністю, тому вони були змушені більшу частину тижня працювати на панщині, і крім цього ще виконувати повинності котрі накладав на них пан. Але на цьому гноблення селян не закінчувалося, селяни були змушені ще й платити десятину, котру визначали розпорядники пана ще навесні. Селяни зазвичай жили впроголодь, а коли ставалося таке що рік був неврожайним, то голодувало все село.

Через таке життя на цих землях нерідко спалахували повстання в котрих жителі села Прокурава приймали активну участь. Тут тяга до волі передавалася у спадок, адже з самого початку ці землі почали заселятися волелюбними та сильними людьми.

Не було жодного повстання в якому жителі села Прокурава не прийняли б участь але особливо в ті часи вони допомагали опришкам. Олекса Довбуш за переказами не один раз бував в цьому селі.

Кожен раз повстання гасити панам було все важче, і селяни хоч і дуже дорогою ціною але отримували хоч маленьке покращення життя. Згодом панщину було скасовано, але це лише формально, адже земля продовжувала належати панові. А тому селяни були змушені платити йому велику данину. Але все рівно життя стало хоч трохи легшим і селяни спорудили на честь скасування панщини кам’яний хрест, котрий і досі стоїть в селі.

Під час другої світової війни, село Прокурава теж дуже сильно постраждало. Адже спочатку сюди прийшли німецькі війська, котрі забирали людей та вивозили їх на примусові роботи до Німеччини, а згодом сюди прийшла радянська влада, і почалися масові репресії ї, за бодай найменший вияв патріотизму селянина могли заарештувати та відправити до Сибіру, а за підозру у співпраці з УПА, могли взагалі стратити. Також прийшла колективізація, і зубожілі після тривалої війни селяни втратили останню худобу та землю.

Зараз ці страшні часи вже позаду, але в селі продовжують пам’ятати своїх героїв, котрі загинули в боротьбі за волю та незалежність рідного краю. Їх пам’ять назавжди залишиться на цих землях , котрі вони захищали ціною власного життя.