Що з цього приводу думає ректор Івано-Франківського національного медичного університету Микола Рожко? А також, чи підтримує очільник вузу тезу, яка звучала з вуст деяких франківських медпрацівників, що «лікар має моральне право взяти подяку» читайте у новому інтерв’ю Версій.

Практично вже завершився навчальний рік. Чим він запам’ятався Вам? Які новації чекають на студентів та вступників у новому навчальному році.

Навчальний рік вже майже завершився. Третього числа відбувся ще один випуск і урочиста вчена рада, яка була присвячена випуску медсестер і зубних техніків – це  понад 300 молодих спеціалістів – середня спеціальна освіта. Але дійсно ми всі урочисті вчені ради провели. Тобто, тих, хто цього року здобув вищу освіту, ми випустили. І частина фельдшерів випустилася (це середня спеціальна освіта) і частина фармацевтів. З великою тривогою ми ці дні переживаємо. Ви є свідками того суспільного збурення, яке є, воно неоднозначне, щодо вступу в медичні вузи. Тому, що це зараз дуже стало проблематично. Ви знаєте, що були звернення народних депутатів особисто до пана Президента і Прем’єр-міністра, було засідання Кабінету Міністрів і було прийнято рішення, що в цьому році буде відмінений прохідний бал 150 на кожен предмет. Тому, що всі діти мають бути в однакових умовах. Це не є тим, що не можна зробити. Це можна зробити, але повинно бути зроблено до 15 жовтня. Є чітко прописано в Законі «Про вищу освіту» ст. 44. Якщо вже були прийняті правила прийому на наступний рік і вони були юстовані, то вже не можна вносити туди зміни. А ці зміни були внесені з порушенням цього закону. Ця норма може бути введена, за неофіційною інформацією, з 1 січня 2018 року. Наразі, я чекаю офіційного листа, де я зможу вам показати, що ці діти мають право. Це ж мають бути внесені зміни до ЄДЕБО (в Єдину державну електронну систему), бо якщо воно туди не буде внесено, то в дитини просто документи не приймуть. Ми нещодавно проводили засідання приймальної комісії, де чітко було проговорено, що наша приймальна комісія готова. Ми розпочинаємо прийом документів з 1 липня на медичний коледж і з 12 липня – на вищу освіту. Тим більше, що на вищу освіту в цьому році буде електронна подача документів. І тільки певна категорія осіб – АТОвці, хто звільнився з армії, можуть прийти до нас і здати оригінали документів. А 95% абітурієнтів вступають до нашого університету за результатами ЗНО. У нас йдуть по комплексному іспиту ті діти, які закінчили медичні коледжі в Україні і вони мають право вступати на медичний факультет на 2 курс, на стоматологічний факультет – на 2 курс, на фармацевтичний факультет – на 2 курс і на 2 курс – на фармацевтичний, на заочну форму. І там існує комплексний іспит. Для кожної спеціальності він є інший. Це в тестовому режимі.

Є чутки, що в деяких вузах викладачів просять йти у відпустки за власний кошт. Яка ситуація з виплатами стипендій та заробітних плат в Медичному університеті?

Мені дуже приємно на цю тему з вами розмовляти, а також дивитися в очі всім своїм викладачам. На сьогоднішній день люди стовідсотково отримують зарплату, працівники йдуть у відпустку. Отримують відпускні не в жовтні чи в листопаді, а сьогодні, в той день, коли йдуть у відпустку. І отримують «оздоровчі». Тобто, в цьому плані у нас абсолютно проблем нема. Крім того, всі отримали премію до Дня медика. На сьогоднішній день питань щодо того, щоб відправити людей за свій рахунок, зняти, скоротити навантаження на лікувальну доплату чи інші речі у нас нема.

Як Вам це вдається?

Це питання дуже складне. Тут однозначної відповіді нема. Ми стали фінансово стабільні завдяки тому, що колись ми перевели сюди 800 іноземців. Але ми їх перевели не просто на вулицю вчити. Ми займалися матеріально-навчальною базою. Тож ми мали куди їх перевести і це відразу дало нам можливість вийти з боргів. Не знаємо, якою буде далі політика держави, але якщо ми не будемо мати іноземців, то ми будемо такі самі бідні, як і всі інші.

Який відсоток іноземців?

Якщо ви порахуєте тих, хто вчиться, проходить інтернатуру, разом десь 15 тисяч, то іноземців десь налічується 1000 чоловік. Нещодавно до мене звертались за коментарем щодо наявності в місті іноземців. Але це питання дуже складне. Ми хочемо бути в Європі. Вони мають жити за українськими законами. Ми так і робимо з ними. Недавно ми виключили знову 7 студентів-іноземців. За період з 2011 року коли я став ректором, ми виключили 400 іноземців. Просто це ніхто не афішує. Виключаємо за неуспішність. Колись були зовсім інші підходи до цієї справи. Нині ми виключили 7 студентів – це є мільйон гривень. Але якщо він не вчиться, ми не можемо вчиняти по-іншому. До нас приїжджають посли, представники інших держав, кажуть, що слабка підготовка, але ми маємо створити умови. І ми їх створюємо. У нас в п’ятницю був заступник міністра охорони здоров’я. Він залишився дуже задоволений тою інфраструктурою, яку ми створюємо для навчання.

Яка різниця в оплаті між іноземцями і нашими студентами?

Вони платять в чотири рази більше. Вони в середньому платять 4 тисячі доларів в рік. У нас для українців зараз найдорожчий – стоматфакультет. Бо він найбільш енергоємний, найбільше потребує різного обладнання. В середньому – 1000 доларів. Так завжди було. Чи був долар по 5, чи по 8, чи по 15. Зараз стоматфакультет, якщо перевести – то 30 тисяч гривень для українців. Ми зробили акцент і я це не приховую, хоч маю ноту протесту, на індусів, щоб їх навчати і зробили для них величезний соціальний проект в одному із гуртожитків, і на Нігерію, Гану і на найближчі країни до України – Польщу, Болгарію і десь трохи ми дистанціювалися від інших країн, бо є проблема.

На сьогоднішній день ми маємо 66 країн, студенти з яких навчаються у нас. Найбільш питома вага, це індуси. Потім йдуть африканські країни. Вже порівну поляки і арабські країни. Ми зараз майже не набираємо Сірію. Наш проректор знаходиться зараз в Індії з агітаційною акцією. Його запросили і вони задоволені тими умовами, які ми для них створюємо.

Студенти-іноземці, які у нас навчалися, приїжджаючи до себе в країну, вони можуть практикувати медицину?

Вони спочатку мають нострифікувати свій диплом. І те, що зараз багато вузів говорять про те, що мають подвійні дипломи… Може філософ і може мати подвійний диплом, чи фізик. Медик – подвійного диплома мати не може. І хто би до нас не приїхав і куди б я не приїхав за кордон зі всіма своїми регаліями, які я маю, мене ніхто до пацієнтів не допустить. Я можу читати лекції, але до живої людини, поки я не нострифікую диплом, мене ніхто не пустить. Якщо наші діти по обміну вчаться, скажімо, в Угорщині, і коли вони приїжджають до нас після закінчення, повинні диплом нострифікувати. Це є певна процедура, є екзамени, теоретичні, практичні, і тільки тоді він отримує право на працю. Так само, як наші українці, вони мають скласти інтернатуру, скласти іспит, і тільки тоді після 6 курсу чи 5, він отримує диплом, а після інтернатури він отримує сертифікат спеціаліста, який вже дає йому право на самостійну роботу з пацієнтами.

В Україні стартує медична реформа. Як вона зачіпає університет?

Я можу відповідати тільки за університет. Хоча можу вам сказати до честі, що при Президенту була створена робоча група і працівники нашого університету приймали в цьому безпосередню участь. Якщо сьогодні, або кілька років тому ми б не стали самостійно на той шлях болючих змін, то на сьогодні ми б просто говорили словами. Але на сьогоднішній день ми створили навчальну базу. Ми створили гуртожитки, навчально-практичні центри. Також ми закупили обладнання, маємо клініку та навчально-реабілітаційну базу в Яремче. Якщо хто каже, що ми погано готуємо студентів? Я перепрошую, але якщо наші студенти-стоматологи займають перші місця по «Кроку» на всю Україну. В нас писало 150 і троє не написало, якби було навпаки, що троє склало, а 150 не склало, мабуть, тоді були б проблеми. Всі рейтинги, які існують – вони суб’єктивні. Я роблю ті речі, про які у Міністерстві ще навіть не думали. Ми створили у нас в університеті кафедру дитячої хірургії, кафедру кардіохірургії. І через кілька років нам Міністерство почало вказувати, що це потрібно зробити. А ми це вже зробили.

Ви знаєте, що зараз є проблема з доступом до хворих в клініках. Ми пішли іншим шляхом: майже на кожній кафедрі ми створили сучасні навчально-практичні центри, які дають можливість студентам провести всі можливі маніпуляції на манекенах. З мером міста ми відкрили великий соціальний проект щодо стерилізації собак. Наші студенти можуть оперувати-вчитися на собаках і таким чином ми продовжуємо життя цим тваринам.

Яка ситуація із працевлаштуванням студентів?

Був підписаний Закон Президентом, який мав вступити в дію, але чомусь його почали неправильно трактувати. Наскільки я мав інформацію, то цей закон повинен був розповсюджуватися тільки на тих дітей, які в цьому році вступлять до університету. Наше Міністерство чомусь собі подумало по-іншому. І сказало, що все відміняється. І ми таки були праві. На сьогоднішній день була постанова Кабінету Міністрів про відміну і тепер Міністерство дає знову нам листа, що всі ті, хто мав розподіл мають написати заяву, що «прошу мене відправити на працевлаштування по розподілу». Діти тоді мають право на інтернатуру за державний кошт. Але не відомо, як ті діти, які скажімо не хочуть їхати в Сумську область, мають вчинити. Вони мають тоді самі собі знайти робоче місце в лікарні. Але якщо головний лікар не має вакансії, то він його не візьме на інтернатуру. Нам потрібен якийсь період часу, щоб це питання було врегульовано.

Як Ви вважаєте, чи можна провести мед реформу в країні, де для того, щоб випускнику медвузу отримати роботу в державній обласній лікарні, потрібно заплатити 10-20 тисяч доларів?

Ви не плутайте. Для того, щоб влаштуватися в лікарню потрібно мати сертифікат спеціаліста. Це після інтернатури. До інтернатури вас ніхто нікуди не візьме. На сьогоднішній день є пряма заборона, відповідні інструктивні листи, що випускник національного медичного університету не може бути розпреділений, або прийнятий на роботу відразу після інтернатури, або в заклади третинного рівня. Повинна бути загальна практика, на приклад, на первинці – в районній лікарні. Зараз зі створенням госпітальних округів ми теж не знаємо. Навіть наші діти, яких ми п’ять залишили по рейтингу найкращих на кафедрах. Як тепер ми маємо з ними вчинити. Бо потрібно мати дозвіл Міністерства, що вони мають право пройти інтернатуру. Тими роками нам це вдавалось. Цього року я не знаю, як буде. Тож для цих дітей є зараз багато викликів тому, що їм потрібно прийняти правильне рішення для себе. Якщо ти відмовляєшся від розподілу, то ти тоді залишаєшся сам на сам зі своїми проблемами. Якщо студент взагалі не йде працювати, тоді, мабуть, мені прокуратура напише, що я ще повинен гроші повернути. Бо така практика існує. Ми маємо такі прецеденти. До мене коли приходить КРУ, ми три роки відповідаємо за цих випускників. Хоча це абсурд. Я вже про це казав не один раз. Колись давно Постановою Кабінету Міністрів ввели таку норму, що ректор відповідає за випускників. От ми вручили дипломи, дитина поїхала і все. Скажіть, я ж не маю спеціальних органів, я не маю слідчих органів. Де я маю його ловити по Україні, за кордоном? А потім КРУ приходить і кажуть, що у вас 5 дітей не доїхало до місця призначення. З вас – 500 тисяч штрафу.

Ви платили?

Ні, звичайно. В нас Конституцію ніхто не відмінив. Дитина має право на безоплатне навчання. Хочу навести вам приклад, як член ДАКу при Міністерстві освіти. Де ви бачили на сьогоднішній день металургійні заводи-гіганти, щоб вони були у державній власності? Нема, правда? Але держава вчить за державний кошт, за бюджетні кошти вчать цих дітей у вишах. А у нас бачите яка ситуація? Це несправедливо, що наші діти мають відпрацювати. Я хочу більше сказати у нас, просто в цьому році ми не встигли ввести його в дію, знову повертається те, що колись було із цільовиками із сільської місцевості. У нас була ще одна форма: ми з районів брали дітей, районні ради заключали з нами угоди. І діти мали можливість навчатися. Але вони повинні були повернутися на те місце і три роки відпрацювати. На сьогодні виходить таке саме: дитина має приїхати із села, хтось за неї має платити університету і він повертається потім туди, але має відпрацювати. Проте, в цьому році ця норма не діє поки що. Взагалі, я чув ідею, що вузи потрібно вивезти із-під підпорядкування МОЗ і Міністерство буде нам замовляти скільки їм потрібно студентів чи лікарів. На сьогоднішній день Міністерство нас фінансує на 10%. А ми повинні заплатити за тепло, за світло, за водовідведення, за ремонт, за утримання, за роботу – це величезна відповідальність перед колективом. Я вважаю, що якщо так далі буде, то багато вузів просто закриється. Ви знаєте, скільки вузів не працювало взимку. Але я неодноразово казав, що не можу вчити лікаря в Інтернеті і не буду. Я піду геть. Лікар в Інтернеті навчатися не може. Тому ми ні на один день не зупиняли навчальний процес. Нам зима обійшлася в 12 мільйонів гривень тільки за тепло. Уявіть собі, що я б міг купити на ці кошти? Скільки обладнання? У стоматологічному корпусі ми поставили надсучасні корпоративні системи, ми маємо комп’ютерні класи, а їх вже не потрібно. Наша вся інформація зберігається в хмарах. Студенти мають планшети, смартфони і кожен має пароль. Вони заходять в нашу університетську систему і там є програми навчальні, контролюючі, відеофільми, бібліотека. Тобто, ми пішли дуже далеко в цьому плані. Ми також зробили фармацевтичний факультет. Ми зробили корпус теоретичних наук – це фізика, фармакологія і ми закінчуємо стомат. Тут ви бачите, стоять потужні системи і зараз наступне – це буде фізіологія.

Які спеціальності найпопулярніші?

Нам вдалося за цілий рік добитися ліцензії на нову спеціальність. Раніше вона була в нас відкрита, як медична і психологічна реабілітація, але тепер ми маємо відкриту нову спеціальність, новий факультет – це «Фізична терапія і ерготерапія». Кафедра називатиметься: «Кафедра фізичної реабілітації, ерготерапії та фізичного виховання». Функціонуватиме з першого вересня. Ми маємо ліцензію на 100 чоловік. Всього маємо ліцензію на 800 чоловік. Крім того, у медичному коледжі навчається 1100 дітей. Це ті діти, які можуть піти далі навчатися, або підуть у практичну охорону здоров’я. Що стосується вищої освіти, то у нас є лікувальна справа. В цьому році ми відновили педіатрію. Ми маємо стоматологію, фармацію, факультет підготовки іноземних громадян і маємо новий факультет про який я згадував. Також є інститут післядипломної освіти.

Де найбільший набір?

Традиційно – на лікувальну справу. Там є найбільше державних місць.

Скільки відсотків державників і платників?

Приблизно 50 на 50%. Ми в середньому десь набираємо 240 державників, просто більше не можемо взяти – їх 400. Навіть, обмежуємо, бо залишаємо ще місця для другого курсу. Зараз значно легше. Бо ми збільшили ліцензію до 800. Але є інші проблеми – ми не маємо де посадити дітей. Ми стараємося, щоб це було все в оптимальних умовах. Не може дитина навчатися на вулиці, або в дві зміни, або в Інтернеті.

Розкажіть більше про нову спеціальність?

Ми проводили день відкритих дверей. Зробили промо-ролик. 20 числа проводили спеціальну презентацію цієї спеціальності, де виступали наші провідні професори. Зараз ми зробили величезну роботу на кафедрах. Хоча ми ще маємо два роки, адже абітурієнти, які поступлять на перший курс факультету «Фізична терапія і ерготерапія», то вони не будуть вчити одразу фізичну терапію та ерготерапію, вони будуть проходити ті загальноосвітні програми, які необхідні як для стоматолога, для фармацевта та інших. Тільки в них буде трохи інший акцент. Я думаю, що вони будуть вже цим займатися на третьому курсі. Тобто, ми ще маємо час і за цей час я гарантую, що ми зробимо величезний у Яремче реабілітаційний центр, зараз там триває робота. Там буде пульмонологія. Ми маємо на базі кафедри фізичного виховання величезний комплекс щодо фізичної реабілітації, маємо кардіологічний копмлекс на базі нашої клініки. Маємо на кафедрі загальної практики сімейної медицини додипломну. Тобто, величезна робота в цьому напрямі проведена. Ми дійсно переживаємо, щоб діти прийшли. І тут є подвійна ситуація. Якби був прохідний бал 150 на всі спеціальності, а там – 100 (бо там бакалаврат), то ясно, що там би був більший набір. Але я думаю, шо набір буде. Кого ми наберемо і кого будемо вчити – це життя університету. А життя університету – це багатотисячний колектив, який потребує життя.


Університет був створений в 1945 році. Він вижив і при Сталіні, і при Берії, і при Маленкові, і при Хрущові, і при всіх інших. Я хочу, щоб він сьогодні вижив. Колись я піду, і щоб він після себе мав… Він мусить жити і працювати. Бо наші діти, наше майбутнє, мають вчитися в медицині.

Ви практикуючий лікар?

Так. Я на сьогоднішній день офіційно підготовив 39 докторів і кандидатів наук. Я маю державну премію, заслужений діяч, пишу підручники для вищої школи. Є підручники на англійські мові. Я маю двохтомник для лікарів-інтернів. Зараз я працюю над абсолютно новим підручником.

Провокативне питання. Ви практикуючий лікар. Кілька місяців тому був скандал, щодо завідувача ОКЛ. Коли його затримали за підозрою у хабарі. Тому лікарі вийшли на мітинг і основним їхнім меседжем було те, що «лікар має моральне право взяти подяку». Підтримуєте таку позицію?

Ні. Я лікар, я маю надати допомогу. Я живу в цьому місці. Ви ж не чули, що десь Рожко від когось вимагав. Якщо я не хочу допомогти, я кажу, що не можу. Кожна людина – це є особистість. Я не працюю за такою схемою. Коли було зовсім кепсько, я просив своїх друзів, бізнесменів, коли не було коштів на зарплати, але я будував, бо я знав, що це треба зробити. Але я собі в кишеню не поставив. Я вигнав купу людей з університету, з усіх різних кафедр, структур, де хтось пробував щось…

Пам’ятаєте, Михайло Васильович був губернатором, я ще не був ректором. Тоді в Надвірні померла дитина від апендициту. Банальна ситуація, від апендициту помирає молодий хлопець. Розносили тоді всіх по-чорному. Він мав великий життєвий досвід. Він сказав таку фразу: «Якщо ти лікар, чесний лікар, і ти маєш в грудях серце, а не насос, ти зобов’язаний надати людині допомогу. Люди на Прикарпатті такі, що вони знайдуть можливість потім тобі віддячити». Це його слова. Але я знаю, що у нас інші випадки є. В онкології, коли не підходять, поки ти не даси грошей. У нас є багато проблем. От ви будете чути, як я не підпишу деяким контракти на акушерство в гінекології. Я чоловік впертий. Мене не можливо телефонним правом десь щось зробити. Якщо ти був десь в чомусь замішаний. У нас був такий прецедент, який вимагав каву, ще щось. Він має величезного свого свата. Я сказав, що ні, я не підпишу.

Недавно був скандал із доктором медичних наук, доцентом кафедри акушерства та гінекології Івано-Франківського національного медичного університету Лесею Бойчук щодо смерті ненародженої дитини в утробі матері…

Там вже інше. Там справа в тім, що, можливо, були анатомічні особливості. Поки що ніхто це не може коментувати тому, що працює комісія. От коли буде висновок комісії, тоді можна буде говорити. У мене є така Лісовська, де померла жінка. Вона могла померти, бо там був алкоголь, там було багато різних проблем. Але вона себе повела не як лікар. І я не підпишу, от зловите мене на слові. Буде заключення. У Лісовської легше, бо у неї закінчився контракт. У неї контракт, бо ми тільки провели її на посаду професором. А це, як мінімум, на два роки. Взагалі, дуже важко зараз з людьми. Той хоче бути завідувачем кафедри, бо він собі так намалював. Йде, ходить, пише по громадських організаціях. Для мене важливо не набити кишеню грошима, мені потрібно, щоб це все працювало. Тільки тоді я бачу сенс свого перебування тут. Якби я пішов на поводу у всіх громадських організацій, та інших органів і вони мені ногами двері відкривали, я не потрібен. Повірте.