“В дитинстві мріяла “про піаніно з квіточкою і братика”, в юності університетській – про квартиру, щоб на кухні гойдалися від вітру з вікна розхристані фіранки, а на столі була мисочка з пластівцями та фруктами… А тепер мрії майже закінчилися, бо стільки всього отримано від Неба. У Празі над Влтавою, слухаю подумки Берджика Сметану і шкодую Кафку, якого не любив батько… і відволікаюся на мріяння. Не скажу, бо не здійсниться. А мені потрібно, так потрібно, щоб все сталося…”, – написала Ольга Фреймут.

Світлина від Ольга Фреймут.