Результат пошуку зображень за запитом "Франківськ колегіум єзуїтів"

Їєзуїтський колегіум – навчальний заклад підвищеного типу, який у 1722 прийшов на зміну філії Краківської академії, що проіснувала у Станиславові 40 років.

Учні, котрі поступали в колегіум, мусили вміти читати й писати. Курс навчання тривав п’ять років. Три молодших класи називались «інфіма», «граматика», «синтаксис», а разом «граматика», два старших – «піїтика» та «риторика», а разом – «гуманіора». Про це пишуть Версії з посиланням на Побудовано.

Викладання велося латинською та польською мовами. Вивчали й німецьку та французьку мови. Існували також курси теології (чотири роки) та філософії (три роки), але вони могли бути і скороченими. В колегіумі у 1750-х рр. навчався польський поет Карпінський Францішек (1741–1825).

Перед будинком гімназії стояв пам’ятник цісареві Францу І роботи віденського професора Й. Шаллера, встановлений у 1837 австрійцями, а в 1920 знесений поляками.

 

Після ліквідації ордену єзуїтів австрійською владою колегіум у 1784 був перетворений на гімназію з німецькою мовою викладання, одну з перших гімназій на території сучасної України.

 

До 1820 вона була п’ятикласною, до 1850 – шестикласною, а надалі – вищою, восьмикласною. В 1850–67 обов’язковою мовою вважалася українська, а надалі викладовою стала польська.

 

Серед викладачів гімназії – відомий мовознавець, засновник філії «Просвіти» Желехівський Євген Ієронімович (1844–1885), філолог, дійсний член НТШ Верхратський Іван Григорович (1846–1919).

 

 

У 18–19 ст. будинок був найбільшою громадською спорудою міста. Тому, через брак приміщень, у ньому також перебували директор нормальних шкіл (до 1821), гімназійний префект (до 1832), містилися окружна адміністрація (до 1840-х рр.), податкова інспекція (до 1860), староство до (1881). Після пожежі 1868 тут недовго була пошта, а після неї – земельний кадастр.

Відомо, що 1878 будівля мала 47 кімнат, з них гімназія займала 19, староство – 13, кадастр – 4, помешкання старости – 11. Перебуваючи в Станіславі 1851, в апартаментах старости зупинявся австро-угорський цісар Франц Йосиф І. Після того як староство в 1881 вибралося з приміщення, споруда залишилася в цілковитому розпорядженні гімназії. Лише в 1926-1930 перший поверх займала торговельна школа.

Після окупації Галичини Польщею 1919 у будинку знову розмістилась гімназія ім. М. Романовського, а від 1935 – ім. Ю. Пілсудського. В 1928 під час святкування 200-річчя гімназії на фасаді була встановлена пам’ятна дошка. Вона не збереглася – знята в радянський час, а можливо, що й затинькована.

У 1939–41 приміщення займала радянська середня школа, а від 1945 і донині – морфологічний корпус медінституту (від 1995 – медичний університет).

У 1983 на будинку встановлена прямокутна мармурова меморіальна дошка з написом.

за матеріалами звіду пам’яток Івано-Франківської області