Нині там 125 мешканців. А почалося все з хворого лисеняти, яке до парку принесли люди, пишуть Версії з посиланням на Репортер.

Домівка для ведмедів

Володимир Бучко, заступник директора з наукової роботи Галицького НПП, чоловік кремезний і дуже простий у спілкуванні. Одяг – робочий, в руках кувалда. «Вибачте за мій зовнішній вигляд, але в нас дуже багато роботи», – спокійно каже він.

А роботи й справді багато, адже Бучко та інші працівники парку взялися самотужки облаштовувати вольєр для бурих ведмедів. До них звернулися херсонські активісти, які хочуть забрати тварин із тамтешнього зоопарку та перевезти їх на Прикарпаття. У центрі вже зробили будиночок на дереві, барлоги, басейн зі штучною гіркою та сім видів кормушок – чекають гостей.

«На жаль, сьогодні в неволі живе більше тварин, ніж у дикій природі, – говорить Володимир Бучко. – За оцінками спеціалістів, нині понад 200 ведмедів утримуються в жахливих умовах. Люди зварюють клітки, тримають їх біля ресторанів чи навіть на власних подвір’ях. І все це заради втіхи».

Особливістю центру є те, що територія парку дозволяє будувати вольєри в 10-20 га. Відтак тварини живуть у майже природному для них середовищі.

Важливо – сюди привозять лише хворих або скалічених звірів. Є також такі, що народилися в неволі і не вміють самі добувати їжу. Тож, Володимир Бучко наголошує – звірі тут знаходяться не для розваг. Їх підліковують і повертають у дику природу.

Єнот іде в гості

Історія створення центру почалася з маленького лисеняти, яке волонтери привезли до парку. Бучко каже, воно було настільки немічним, що самостійно вижити серед лісу не змогло б. Тоді й виник­ла ідея лікувати тварин, які потрапили в біду. Відтак, працівники центру своїми силами почали збирати гроші та будувати вольєри.

Зараз у центрі мешкають 53 види тварин: 10 видів ссавців і 43 – птахів. Загалом 125 звірів. І в кожного з них своя історія.

Наприклад, канюки степові опинилися тут в липні минулого року. Суд забрав їх у львівських фотографів. Ті приручили канюків ще пташенятами і вчили фотографуватися з людьми. До речі, потрапивши до центру, птахи своїх навиків не забули – досі позують перед камерою.

Разом з канюками сюди потрапили і два орлани-білохвости, їх забрали у тих же фотографів. Зараз усі птахи вже здорові. Але, на жаль, вони настільки приручені, що не в змозі прогодувати себе самостійно.

Торік до з київської квартири на реабілітацію в Галицький НПП привезли куницю кам’яну. Вона також дуже любить фотографуватися і вилазить з нірки одразу, як чує наближення людей.

У сусідньому вольєрі мешкає собака єнотоподібний, тобто єнот. Волонтери привезли його до центру пораненим. Ця, на перший погляд, мила тваринка – справжній хижак, їсть усе, що менше за нього. Полюбляє ходити в гості до лисиць, які, як не дивно, живуть не в нірках, а у… гніздах на деревах.

А от вовчиця Петра переїхала з рівненського зоопарку ще у 2013 році. Вона вже майже втратила свої хижацькі інстинкти, тож працівники парку дозволяють собі зайти до неї у вольєр, щоб нагодувати чи вакцинувати. Минулого року до Петри привезли «кавалера», але вони не вжилися і його вивезли в карпатські ліси.

Ще тут є олень Цезар. Понад чотири роки тому працівники центру привезли його, ще оленятком, у багажнику «Таврії» з Львівської області. Був дуже слабенький, випоїли коров’ячим молоком. Зараз у Цезара є пара, оленицю привезли з Він­ницької області.

Як удома

Звісно, щоб утримувати Центр реабілітації диких тварин, потрібні чималі кошти. На державу надії мало, але допомагають благодійники.

«Щодо фінансів, то в нас дуже прозора політика, – каже Володимир Бучко. – Люди бачать нашу роботу і куди ми витрачаємо їхні кошти. Був випадок, коли один з наших благодійників дав нам 10 євро, а коли ми відзвітували за ці гроші, дав ще 50, потім 100, потім 1000 євро».

За словами Бучка, в Галицький НПП приїжджає дуже багато волонтерів з Львівської області та Києва. Також частими гостями є студенти івано-франківського коледжу фізичного виховання. Хлопці помагають заливати бетон та облаштовувати вольєри для орлів.

Допомагають і великі кампанії – «Прикарпаттяобленерго», «Даноша», «ДТЕК».

Завдяки екологічному фонду Галицького району вдалося облаштувати ветеринарну кімнату та кухню, де тваринам готують їжу.

А ще тут прививають любов до звірів і навколишнього середовища. Адже діти, які відвідують центр, мають можливість спостерігати за скаліченими тваринками, і тоді в них з’являється бажання допомогти. Вони усвідомлюють, що тварини – це не тільки м’ясо, а й живі створіння. До речі, це стосується й дорослих.

Наразі в центрі працюють над проектною документацією розвитку. Планують збудувати вольєр у 10 га для великих хижих звірів. Окремо мають бути великі вольєри для лосів, зубрів, оленів, інших тварин. Аби вони жили в умовах, максимально наближених до природних – як удома.