Mihalets_Dmitro2

Скільки часу Ви вже в системі МВС? Як Ви туди потрапили?

Раніше я систему МВС знав тільки зі сторони цивільної особи. Потрапив саме тоді, коли пішов на курси патрульного поліцейського. 26 квітня 2015 року я почав навчання і тоді, як тільки відкрився набір в Києві, ось тоді я одним із перших подав заявку. В той час я тільки пізнавав, що таке МВС. І вже в роботі патрульного, в зв’язку із працівниками, які вже мали досвід. Зараз – з начальником управління, до цього я взагалі відношення ніякого не мав. Я ніколи не думав, що я буду в цій структурі. Мене батьки віддали вчитися в Хмельницький національний університет. Відучився, працював по-спеціальності не довго, а потім просто в житті захотілося дещо змінити. І тоді пройшла революція. Я був на Майдані. Я не скажу, що я був учасником Майдану, я не хочу, щоб у мене був такий статус. Я просто був на Майдані, підтримував людей. І тоді я хотів поміняти в країні щось. Тоді ж розпочалася реформа правоохоронних органів. Я повірив у неї і подав заявку, яка була подана спонтанно. Я не думав, що я пройду, але поїхав на перший тест, другий, третій і потім мене запросили на навчання. І коли вже запрошували прийшлося вибирати, адже це реально потрібно було змінити своє життя повністю. Сталося так, що я ризикнув і пішов у патрульну поліцію інспектором і по-сьогоднішній день не шкодую.

Чи правда, що Вас підвищили по посаді через те, що Ви оштрафували високопоставленого міліціонера?

Ні, це не правда. Відверто, може я і штрафував міліціонера, але я про це не знаю. Мені протягом роботи не попадалися, а якщо і попадалися, – то високопоставлених не було. Є керівництво у мене з Києва, є керівництво саме національної поліції – Хатія Деканоїдзе у мене приймала співбесіду коли я поступав на патрульних і коли я проходив на командирів ще в Києві. Вони знали, який я, можливо, по роботі прийняли рішення, що я гідний такої посади, хоча для мене, як для молодої людини, мені 26 років, дійсно було страшно на початках приймати таку високу посаду. Тому, що це відповідальність за людей, які працюють з тобою. У мене зараз у підпорядкуванні майже 260 чоловік.

Чи змінився настрій особового складу поліції після трагедії в Дніпрі? Як Ви відреагували в плані і моральному і професійному?

Трагедія у Дніпрі – це величезна трагедія, ми її приймаємо, як особисту. Я наголошую нашим поліцейським, що вони нові люди, вони чисті, вони не системні, вони не закорумповані, їм потрібно більше практики. Я наголошую на цьому. Трагедія в Дніпрі це і показала. Вона всім дала зрозуміти, що робота поліцейського небезпечна. І ось такі ситуації, як в Дніпрі, саме: зупинка автомобіля, проста перевірка його даних, з цим ми стикаємося в Україні дуже часто, – це тисячі випадків. І ось такий випадок призвів до летального наслідку. Це дуже жахливо. Наш колектив сприйняв це, як власну трагедію. Ми їм наголошуємо, що вони не прийшли у дитячий садочок. Це служба, це робота і це небезпечно. Я це зрозумів на перших порах в Києві. І тут я і мої колеги, які приїхали з Києва їм доносимо, що у вас має бути контакт прикриття. У вас є напарник, якого ви маєте контролювати завжди і всюди. Це обов’язок їхній. І ви несете безпосередню відповідальність один за одного. Так має бути завжди. На жаль, дехто розслабляються – це людський фактор. Цей випадок ми розбирали покадрово і зараз хочемо ще раз прийти по цьому. Ми розбираємо не тільки цей випадок, а й у Миколаєві, Тернополі. Випадки, де працівники поліції роблять помилки, де вони вчиняють правильно.

Чи звертаєте Ви увагу на репортажі та відео активістів, зокрема Дорожнього контролю?

З цього кожного відео можна витягнути те, що підходить нам, а саме помилки і як в таких ситуаціях діяти. Помилки патрульних поліцейських, де вони могли промовчати, де вони не вказали статтю Закону, де їм треба було відійти від цієї розмови. Тобто кожне відео, яке з’являється в Інтернеті, для мене це, як позитив. З нього можна взяти помилки і взяти позитив. Відверто скажу, що важко спілкуватися з ними (активістами, – ред.) вони підковані, вони знають, що сказати – це також навчання, це також досвід. Так, звісно, мені не приємно, коли моїх поліцейських хочуть «тролити», адже є моменти коли це роблять безпідставно. У всякому разі,  це урок.

Чи трапляється у Вашій роботі те, що на Вас намагаються здійснювати тиск? Чи було таке в Франківську?

Відверто тиск був на початках, на перших порах роботи. Коли хотіли вплинути на мене, на різні фактори роботи. Скажімо, патрульна поліція не того оштрафувала, патрульна поліція те закрила, там була учасником. Я, як керівник, маю вплив на своїх колег, і дійсно були дзвінки. Були намагання тиснути на мене, але як і тоді, так і зараз у мене позиція жорстка: у мене керівник у Києві і ніхто мені не є вказівником. Я своїх колег і себе привчаю діяти виключно за законом. Те, що там хтось далі, щось там будемо колотити-мутити, мене вже не стосується. Я знаю, що ви чесний, я не пішов на поводу у когось і нікому нічого не буду там винен. А натиски були, були погрози і дзвінки по співпраці і щоб когось там відпустили і щоб не карали. Я переживав за себе, за своє життя. Але змирився – мене поставили на посаду і треба працювати.

Закони про обмеження прав запропоновані Аваковим: як Ви до цього ставитеся?

По образі працівника поліції людина має нести покарання обов’язково. Тому, що працівник поліції поводиться у більшості випадків завжди толерантно, спокійно і з повагою. Я привчаю їх всіх, що незалежно по статусу, чи це безхатченко, чи це середній клас, чи це дідусь, чи це якась посадова особа – вам всі рівні і ви маєте спілкуватися з усіма на одній мові. Якщо вас знімають – будь ласка, це їхнє право і законом це не заборонено. Але якщо знімають затримання громадянина і втручаються у роботу, здійснюючи фізичний вплив на поліцейського, – за це повинна бути відповідальність. Є громадські активісти, є журналісти, будь ласка, є визначена відстань і ніхто не заборонятиме знімати. Зараз це не заборонено, але має бути межа і вони мають її дотримуватися. Це порядок. І я вважаю, що якщо вони переступають межу, незалежно чи це журналіст, громадський активіст чи громадянин, – вони мають понести відповідальність. Далі по презумпції правоти поліцейського. До прикладу, якщо поліцейський каже, залишатися в автомобілі – то водій повинен це виконувати. Суспільство має помінятися. Потрібно викорінити це розуміння селфі-копа. Ми це зрозуміли на початках нашої роботи, що це розуміння, це сприйняття селфі-копа ми маємо викорінювати, обов’язково. Ми маємо бути професіоналами. Це задача моя і колег в апараті, щоб ми надавали максимум навчання. Їхня задача вернути кредит довіри, а я можу з впевненістю сказати, що кредит довіри іванофранківчан високий до поліції. І це мені приємно. Мені приємно, бо це робота саме тих людей, які працюють на вулиці. Я їх менеджер, відверто кажучи. Я маю тримати їх на контролі і координувати їхні дії. А ось довіру, повагу заслуговують вони. І я завжди кажу, що одна газета визнала мене людиною року, чи там інша газета пише про мене якісь позитивні речі, що ось там навели порядок. Це добре. Я їм пояснюю, показую, що ось це ваша заслуга. Я не приписую це собі особисто. Мене визнали людиною року, я до кожної роти прийшов, я сказав дякую – це ваша заслуга. Тому, що без них я – ніхто. І про презумпцію правоти поліцейського, – все ж таки законодавство треба змінювати. Я підтримую це. По громадській безпеці, потрібно збільшувати штрафи, переглянути КУпАП. А наша задача, щоб безпідставних протоколів не було.

Чи бачите ви зміни в правосвідомості громадян в місті та по районах області (Ви ж теж виїздите на операції-відпрацювання в деякі райцентри) Коли наступить усвідомлення відповідальності за свої дії з боку водіїв, на Вашу думку?

В Франківську, можна сказати, що місцеві і приїжджі вже знають, що тут працює патрульна поліція. І вони притримуються правил дорожнього руху. Також акцент ми завжди ставимо на водіях, які знаходиться в стані наркотичного або алкогольного сп’яніння, ми їх як виявляли, так і виявляємо. Але вже навіть до мене підходять люди і кажуть, що ті, хто їздив регулярно, зараз задумуються чи краще викликати таксі, чи піти пішки. В районних центрах жахлива ситуація. Ми приїжджаємо туди і бачимо, що там по статистиці, яку ми ведемо аналітику по районах, – там потрібно наводити порядок. Ось ми заїжджаємо за наказом в той чи інший район (Коломийський чи Калуський), – там ситуація набагато гірша, ніж в Івано-Франківську.

Ви багато наслухались в свою адресу в процесі конфлікту з атовцем, працівником сервісного центру Чайковським, якого нібито побили. Тут активісти акцентують на конфлікті старо-нової поліції. Чи мають місце такі речі насправді?

Про конфлікт старої-нової поліції нічого не скажу, тому що в колишньому він працівник ДАІ. Наразі, який він контакт до старої міліції має, я не знаю. Це сказали активісти там на брифінгу, це їхнє бачення було брифінгу. Моє бачення залишиться при мені, звісно, воно суб’єктивне. З приводу конфлікту – наразі, всі матеріали знаходиться у прокуратурі. Ми надали пояснення з кожної сторони. Чайковського я бачу у себе в Управлінні. Він там працює, вітається зі мною. Я пояснював, що для мене цей конфлікт – це урок в житті. Тому, що в тій ситуації моя помилка в тому, що я допустив цей конфлікт, що він стався. Вибачатися я не буду за те, що я не робив, звісно. Ми залишилися при своїх думках, при своїх поясненнях. І на тому закінчилося. Зараз проводить прокуратура розслідування. Як тільки вона завершить, я думаю, що як і ми, так і прокуратура дамо знати. Секретів у нас немає.

14269406_294157567629795_758831362_n

Чи передбачено у Вас в роботі показник попередження чи недопущення правопорушень. І які зараз показники?

Це превенція. Показників у нас немає. Нас оцінюють за рейтингом. Є моніторинг скільки працівники патрульної поліції зробили перевірок транспортних засобів, як вони себе поводять на роботі, як вони себе поводять із громадянами, як вони спілкуються і про це все командири знають. Такого от, що ось цей працівник склад двісті постанов і йому премію, ні, такого немає. Є аналітик, у якого є критерії і туди входить кількість постанов, але це не є пріоритет – у нас є рейтинг роботи. Якщо один екіпаж в нічну зміну перевірив нуль громадян, а інший перевірив двадцять, чи просто підійшов і спитав: «а у вас все добре?», – це є рейтингом. Також, як патруьний знає законодавство, як він стріляє, як здає фізичну підготовку, тому що це є пріоритетом, толерантність його.

В Івано-Франківську реалізовується проект ШОПер. Розкажіть про його успіхи?

ШОПери спілкуються з дітьми у них є розподілений графік роботи з школярами. Їхнє завдання – це попередження злочинів. Вони розповідають хто такі поліцейські. Як потрібно поводитися, коли спілкуєшся з поліцейським, не боятися їх. Адже, батьки, на жаль, заложили дітям такий стереотип, що поліцейського треба боятися. «Не можна цього робити, бо прийде поліцейський і тебе забере», – тому діти бояться. Ми, навпаки, це викорінюємо. І вони мають знати, що якщо іде поліцейський, то до нього можна звернутися і попросити допомоги. Дітей ми дуже багато знаходимо і повертаємо батькам. В торгових центрах і тому подібне. Плюс до того, робиться превенція по школах у даний період – куріння, розпиття алкогольних напоїв. В нічний період у мене стоїть графік кожного екіпажу кожної школи, де вони мають опрацювати, тобто обійти, прийти, поговорити, розповісти. Якщо розпивають алкогольні напої, розповісти до чого це може призвести, що несе адміністративну відповідальність. А найголовніше, якщо батьки бачать у школі автомобіль патрульної поліції, щоб вони не лякалися, а розуміли, що патрульна поліція там проводить навчання.  У них є програма, цікава, я її оглядав. Ця програма побудована на новій системі – тренінгах.

Скільки екіпажів патрулюють містом? І чому їхнє число зменшилося?

Кількість екіпажів зменшилася через технологічний фактор. Дехто на лікарняному, дехто у відпустках. Я регулярно відправляю екіпажі в інші міста України на допомогу. Це переважно: Київ, Одеса. Зараз у місті працює 14-15 екіпажів. Інші автомобілі на ремонті, тому що підійшов термін проходження технічного огляду: ті ж самі колодки, чи заміна масла, заміна гуми. Тендер є і автомобіль очікує, коли поїде на сервіс. А інші, буває, стоять по три автомобілі на базі, тому що в дійсності немає особового складу, адже, багато людей перейшли в апарат працювати.

Розкажіть про ДТП за участю патрульних в Івано-Франківську?

Це не є секретом. Так є ДТП, де мотоцикліст в’їхав в авто, ми об’єктивні, тобто, він не визнавав свою вину.  Поліцейський каже, що не визнає вину. На одного і на іншого склали протокол, передали в суд матеріали. І там розбираються в цій ситуації. Нічого не приховується, тобто, навіть, на оперативних нарадах мера розповів, що була ситуація. Наші наздоганяли, затримували водія в стані алкогольного сп’яніння, той в’їхав нам в автомобіль і дуже його пошкодив. Авто вийшло з ладу на декілька місяців. І потім ця судова справа, але ми це висвітлюємо.

В Україні проходить повторний набір поліцейських. Скільки плануєте добрати патрульних в ході нового набору в Івано-Франківську?

Добору в Івано-Франківську не було. Був в Києві, Запоріжжі, Харкові. Туди могли подавати документи і франківчани, в те місто. Будуть академії, де вони проходитимуть навчання не протягом двох місяців, я так думаю, а навіть шість. Ті, хто не пройшов першого разу мають право подавати документи і на загальних засадах знову пройти. Треба подавати в Київ, – в Київ подаєш, проходиш всі етапи відбору, в Києві проходиш навчання і обов’язковим буде, мабуть, пройти двохмісячне стажування в Києві, тому що специфіка роботи в столиці і в Івано-Франківську дуже відрізняється. Відверто, тут працівник патрульної поліції опрацьовує в півтора рази менше викликів, ніж в Києві. Я надіюся, що буде набір в Івано-Франківську. Мені потрібно в місто ще декілька десятків працівників і я не відмовився б і від області. Я готовий взяти область, тому що є багато звернень з області.

Громадськість сколихнуло сміливе затримання патрульними екс-депутата Ігоря Халаменди. Як воно проходило? Чи правда, що з його боку згодом чинився певний тиск на патрульних?  Нібито, дехто навіть звільнився…

Я особисто відверто з ним не спілкувався. Він поводив себе, як порушник. Проте, значних проблем не було. Я націлив особовий склад, щоб вони нікого не боялися, так, як я нікого не боюся. Якщо б були якісь погрози, не дай Бог, звісно була б реакція адекватна. Хочу спростувати ту інформацію, що поліцейський, який здійснював затримання, начебто, звільнився. Це не правда. Поліцейські, які були там і надалі працюють, ніхто не звільнився. Вони зараз одні з найкращих поліцейських. Зараз ми передали всі матеріали стосовно цієї справи до суду.

У мережі активно обговорювали ситуацію з «лівими» номерами на, нібито, Вашому авто. Прокоментуйте, будь ласка.

Стосовно цієї ситуації я надав всі пояснення, які від мене потрібні були. Вони проводять розслідування. Відео десь вони взяли, що «Пасат» їде. Автомобіль є, але мене там не було. Вони передали на перевірку. Внутрішня прокуратура, вони там всі об’єктивні.

Розкажіть про курйози, які трапляються в роботі поліцейських? (можливо дивні виклики правоохоронців).

Скажу відверто, що я не моніторю такі виклики, але вони є. Це потрібно, мабуть, патрульних запитувати.

До інтерв’ю долучився прес-секретар Управління патрульної поліції Івано-Франківська Микола Гурак. Він розповів про дивні виклики патрульних, які, попри свою курйозність, не були проігноровані.

«Два дні тому в Крихівцях повідомили про те, що чоловік такий-то зриває яблука з яблуні, але яблуню він не садив. Патрульні приїхали на місце, дзвонили до заявниці, вона вже не піднімала трубку, а яблуньки ніякої там не було. Сусіди пояснили, що є у селі яблунька, насправді ніхто яблука не обриває, тож може добре, що хтось обірве. Або інше – два дні поспіль під капотом нявчить кошеня. І ми мусимо реагувати на такі виклики. В Івано-Франківську є вже кілька людей, яких ми знаємо. На Каскаді є жіночка і в неї: то хліб черствий, то телефон не працює. І оскільки в неї телефон не працює, вона виходить на вулицю і кричить, щоб викликали поліцію. Вона стверджує, наприклад, що дочка її обікрала, кажемо, дайте номер дочки, а вона відповідає, що я не хочу, щоб вона зараз приїжджала», – повідомив прес-секретар Управління патрульної поліції Микола Гурак.

Я розкажу про такий випадок: от у нас з колегою був такий цікавий виклик. Хтось миється у ванній. І ми не знаємо, як їхати, хто там буде. Приїжджаємо, відкриваємо двері, а там нікого немає. Або – застрягли в ліфті. Є ж телефон аварійної служби. А вони дзвонять в поліцію, щоб правоохоронці витягнули їх ліфта.

І головне, що патрульний поліцейський не повинен сміятися в цей момент. Він повинен нормально з ними спілкуватися.

Що б Ви хотіли сказати громадянам, як керівник патрульних поліцейських обласного центру?

Дуже багато негативного л’ється в мою сторону, в сторону моїх колег, але і багато позитивного, багато підтримки. Хочу подякувати громадянам, які підтримують, які допомагають морально. Я скажу відверто, я живу роботою. Мені прийшлося покинути своє рідне місто, сім’ю, все покинути і приїхати сюди. Я тут живу роботою і віддаюся повністю роботі. Я це буду робити, мене не зламаєш, і я не здамся. Я дуже люблю це місто. Хочу сказати, що я прийшов сюди не робити свою кар’єру чи займатися чимось протиправним, протизаконним, я прийшов сюди реально змінювати систему. Хто мені не вірить – його повне право. Хто мені вірить, чудово: я тисну руку завжди всім.  Дякую за підтримку.