Версії розпитали у колишнього члена Координаційної ради про те, чому він пішов з неї та яке майбутнє громадських ініціатив області.

–         Романе, відомо, що ви вже не є членом Координаційної ради.  В чому причина?

Координаційна рада була створена для дії, вона мала координувати і згуртувати навколо себе область, це мав бути Координаційний центр. В результаті усе перетворилося на боротьбу за посади. Тепер там три години в тиждень просто розмови, потім декілька людей чимось реально займаються, а всі інші просто шукають компромати один на одного. Це просто маразм.

Якщо на початку до Координаційної ради входили представники понад 10-ти організацій, то зараз їх там 3-4. Не можуть три організації вважати себе змінником влади в області.

–         Чим займаєтесь зараз?

Те, що мають на даний момент робити усі – це допомагати армії. Рано чи пізно війна закінчиться, всі бійці повернуться додому і спитають чому тут далі сидять хабарники та корупціонери. Ми пробуємо з цим боротися. В березні до нас була дуже велика довіра зі сторони народу, якої не було до влади та міліції. Тоді люди зі своїми проблемами приходили до нас. У вирішенні однієї справи звернулися мешканці Надвірної. Там протягом кількох місяців на одного посадовця люди подавали заяву в міліцію, а міліція за певні дивіденди через прокуратуру цю справу закривала.  Ми в свою чергу звернулись в правоохоронні орган, там відкликали цю справу і тоді її нарешті запустили. В результаті було доведено, що чиновник будучи на посаді привласнив більше 2 млн. грн. Тепер ця справа направлена до суду. Знаю, що цей посадовець тепер намагається закрити справу за допомогою хабарів, але сподіваюсь, що переможе справедливість. 

Також зараз ми працюємо над створенням громадської організації, яка матиме назву «ГІГ» (Громадська ініціатива Галичини). Але повторюю що зараз основне завдання допомогти нашим батальйонам, хто як може. Я вважаю, що кожна людина має бути в цьому задіяна, хто має гроші то допомагає фінансово, хто має можливість то шиє одяг. Кожен має бути задіяний, хоча б молитвою. Найгірше, що може бути – це байдужість.

Найбільше мене дивують наші бізнесмени. Скажу дуже образно, бізнесмен заробляє в місяць десять гривень, податків майже не платить, не може віддати дві гривні на допомогу військовим. Добровільно це робить дуже мало людей.  Обурює коли виходять політична сила в яку входять бізнесмени і кажуть: «Ми герої!», «Ми помогли!».  В такому випадку народ має розрізняти певні поняття, коли бізнесмен з тих десяти гривень дає дві і називає себе героєм, мовляв допоміг. То хто та бабця, котра маючи пенсію 850 грн., принесла 700 грн. Я вважаю, що якщо бізнесмен віддав дві гривні і ще й на тому париться, то це катастрофа.  

Перед виборами люди мусять добре дивитися на тих, хто допомагає армії заради піару. Таким треба кричати «Ганьба!»,  а не віддавати вій голос. Таких людей ми бачимо щодня, це той же Анушкевичус і Романюк. Вони не можуть бути при владі. От наведу приклад, наша міська рада створила фонд допомоги. На рахунок фонду за декілька днів надійшло 102 тисячі гривень, а розпорядником коштів став міський голова. Тоді Самооборона знайшла берци та форму, які можна купити по собівартості, нам на це потрібно було 28 тисяч гривень. Ми прийшли з рахунками, щоб отримати ці гроші, а рахунок порожній. Хоча перед тим усі депутати та фінансисти нам говорили, що гроші є. Виявляється, що Анушкевичус купив за гроші тепловізори і поїхав піаритися.

Зараз важливо наповнити бюджет. Ми просимо підприємців офіційно влаштовувати своїх працівників на роботу. А тут раптом забирають спиртзавод, підприємство, яке у рік дає нам 100 млн. грн., для місцевого бюджету це великі гроші. Міська рада на це ніяк не відреагувала, тільки обласна адміністрація та податкова стали на бік колективу. Я не можу зрозуміти владу. Навіть з точки зору піару, якщо зараз якась партія допоможе відвоювати це підприємство, то кращої реклами нема.

–         За останній час зріс рівень впливу громадських організацій на призначення керівників різних органів влади. На вашу думку це збережеться і надалі?

Все, що залежить від моєї роботи збережеться. Я не з’явився з Майдану, хоча 90% активістів «породив»  саме Майдан. Я і раніше боровся із забудовниками та розкраданням сільськогосподарських земель. Я і надалі боротимусь із корупцією та хабарництвом. У нас буде перше антикорупційне бюро і на це Київ дав «добро».Як інші робитимуть я не знаю. Хтось уже десь прилаштувався і заробляє, а хтось тільки думає, як це зробити. Головне, щоб робота інших не була пошуком дивідендів.

–         Ви людина, яка щось змінює і працюючи з якою можна добитися гарних результатів. Пропозицій щодо вступу в якусь партію не було?

Були і думки і пропозиції. Ми не можемо піти шляхом Грузії, де всі громадські активісти раптово пішли у владу, а в Громадському секторі не залишився ніхто. Хто йде у владу, той з середини ламає систему, а ми їх підкріпляємо ззовні і це є закономірно. Не може депутат будь-якого рівня виконуючи свої функції в той же час контролювати роботу тих кого призначають зверху. Депутати не можуть контролювати громадські ради тому, що є слово «громадські». Я б з радістю залишив за собою Громадський сектор, єдине, що я хочу це те, щоб навколо нашої структури  було більше людей. Кожен хто йде у владу має розуміти, що наступні десять років нам треба «затягувати пояси» і об’єднуватися.

–         Як ви ставитесь до того, що 5-ий батальйон «Івано-Франківськ» захищає східні кордони України, а з Миколаєва внутрішні війська приїхали охороняти газотранспортну трубу на Прикарпатті?

Відбувається ротація. Якщо підніметься Майдан, то для чого владі тут міліціонери, які стануть на наш бік.

П’ятий батальйон забезпечують чим тільки можуть, а інші? Від нас поїхало на схід дуже багато людей. Позавчора відправили батальйон добровольців у складі 120 осіб. Їм допомагали одиниці, бо ж ніхто не думає, що на добровольців гроші в бюджеті не передбачені і вони тут жили три тижні. Ми їм привозили продукти, але було таке, що 120 осіб на 2 дні мали 10 кг картоплі і консерви.

–         Але в зону АТО вони поїхали підготовлені?

Звичайно, це ж специ, добровольці. Майже половина з них зі східної України: зі Слов’янська та Луганська. Але вони приїхали сюди, щоб вступити в батальйон і захищати своїх.

–         Якщо приймуть закон про очищення влади, як він діятиме на території області? Чи торкнеться люстрація, наприклад,  сільського голови у якомусь віддаленому селі?

Коли закон приймуть, то там будуть виписані критерії люстрації. Якщо сільський голова попадає під ті критерії, то він по закону не може балотуватись вдруге. А коли якимось чином захоче схитрувати, то це стане відомо і тоді вже буде кримінальна відповідальність. Люстрація – це не тюрма, людина просто не може в майбутньому займати керівні посади. Кожен чиновник знає, що він зробив та скільки вкрав і якщо люди прийшли без доказів на папері і це все озвучують, а він розуміє, що слова збігається з реальністю, то йому треба підшукувати собі нове місце роботи і йти без скандалу та позору. Якщо хтось хоче зараз втекти, то рано чи пізно його знайдуть, тим паче у Франківську. Але нам потрібен закон, щоб чиновників витягувати з кабінетів. Поки що це все на ентузіазмі, а його стає менше.

Багато людей, яких під час Майдану я називав побратимами, тепер я можу сказати, що в цих людей неадекватність повна. Вони вискочили з Майдану, думають, що стали героями і хочуть за те щось мати. Я вважаю, що за героїзм нагородами є медалі, ордени, грамоти, врешті-решт житло, але не посади – на посаду має ставати фахівець.