Тим більше, що в результаті бурхливої діяльності наших можновладців «ласих шматків» залишилось не так уже й багато. Тож мер і «свободівська» більшість у міськраді наввипередки ініціюють рішення про продаж чи передачу під забудову земельних ділянок, причому рахунок вже йде не на «сотки», а на гектари.

Зокрема, дотепер не вщухають протести сотень людей проти цинічних намірів влади віддати під житлове будівництво близько 8 гектарів у рекреаційній зоні навколо міського озера.

Попри те, 10 листопада на останній сесії міської ради було прийнято рішення про продаж  більш як 4 гектарів землі – території колишнього лісокомбінату на вулиці Ш.Руставелі (бічна вул. Незалежності). В результаті цієї оборудки товариство з обмеженою відповідальністю «ЄТГ-Карпати» придбає 4,4628 га за 3 366 074 гривні (без ПДВ), тобто за ціною 75,43 грн за кв.м. Інакше кажучи, земельна ділянка з підведеними комунікаціями і силовими мережами у центральній частині Івано-Франківська була продана за сміхотворною ціною – менше 500 доларів за сотку!

До речі, вперше цю ділянку намагались продати ще півроку тому – 19 червня на 45-ій сесії міськради. Однак тоді депутат із фракції «За зміни в Івано-Франківську» Ростислав Кукурудз справедливо обурився надто низькою ціною земельної ділянки. Підтримав колегу і голова фракції «Громадянська позиція-Громадський форум» Володимир Чорноус. Він висловив думку, що, оскільки чинна методика оцінки землі  не дає можливості продати вказану ділянку за реальною ринковою ціною, то вигідніше стягувати щорічну орендну плату, аніж продати землю за безцінь. На тому й порішили (як виявилось, ненадовго).

Нам залишається лише здогадуватись, якими «аргументами» переконав покупець мера і владну більшість (нагадаємо: фракція «Свободи» у міськраді налічує 32 депутати із 57). Однак факт залишається фактом: на 50-у сесію знову винесли проект рішення про продаж злощасних гектарів. Зауважимо, що за таке рішення дружно проголосували і мер, і «свободівці» (які в унісон стверджували про вигідність оборудки). Проголосували навіть однопартійці Ростислава Кукурудза, скориставшись його відсутністю. «Проти» голосували лише депутати від «Батьківщини» та Володимир Чорноус. Однак засліплені «вагомішими аргументами» владоможці не звернули уваги на інформацію, оприлюднену юристом Чорноусом.

«Шановні колеги! Вкотре закликаю вас подбати не лише про власні інтереси, а про інтереси громади міста. Що ми залишимо наступним поколінням івано-франківців, якщо зараз наповнимо «бюджет проїдання» мізерними коштами від продажу гектарів міської землі? Подивіться, кому ви хочете продати землю! ТОВ «ЄТГ-Карпати» не є виробничим підприємством (яким був той же лісокомбінат). Їх діяльність (згідно Єдиного держреєстру) – надання в оренду нерухомого майна  і  посередництво у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Більше того, 95% статутного фонду фірми належить офшорній фірмі з Кіпру! Ми не знаємо, кому насправді продаємо землі громади, але пам’ятаємо, як за часів Януковича капітали з України виводились саме в цю офшорну зону. Ми не маємо морального права голосувати за це рішення!» – наголосив Чорноус.

Тим не менше рішення про продаж  було проголосоване. Тепер, згідно статті 44 Регламенту міської ради, Віктор Анушкевичус зобов’язаний підписати його у дванадцятиденний строк з моменту прийняття. Втім, та ж стаття регламенту надає міському голові можливість зупинити це «підозріле» рішення і внести його на повторний розгляд міськради (тоді вже потрібно буде 2/3 голосів депутатів, що малоймовірно). Якщо пан Анушкевичус дійсно вболіває за інтереси громади (принаймні невтомно про це заявляє при першій-ліпшій нагоді), то мав би обрати саме другий варіант.

А щоб допомогти Віктору Андрюсовичу зробити вірний вибір, наведемо ще кілька промовистих фактів, здобутих у результаті ретельного журналістського розслідування. Отже, щасливим покупцем дешевої франківської землі стало ТОВ «ЄТГ-Карпати» із статутним фондом у розмірі  28 327 000 грн, левова частка з яких – 27 882 000 грн дійсно належить кіпрській фірмі. Згідно даних ЄДРПОУ, це компанія з обмеженою відповідальністю «БЕСКЛАВО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», зареєстрована за адресою: м. Нікосія, вул. Дігеніс Акрітас, буд. 8, офіс 303, Кіпр.

Тим не менш, ця фірма відома, як один із потужних гравців на газовому ринку України. Зокрема, за даними українських журналістів, саме кіпріотам належить 55% акцій фірми «Газінвест», котра у 2007 році отримала на 10 років три спецдозволи на видобуток нафти в Івано-Франківській та Волинській областях. (http://ord-ua.com/2014/10/03/hto-vidobuvaye-gaz-i-naftu-v-ukrayini-chastina-1/?lpage=1) У свою чергу, власницею  «Besclavo Trading Ltd.» є «Crowmfark Business Ltd.» з іншої офшорної зони – Белізу. Саме їй належить випущений акціонерний капітал  «Besclavo Trading Ltd.» на суму аж … 1 710 євро! (http://www.theinsider.ua/files/4/1/41079bc-share.pdf)

Беліз  – країна в Центральній Америці, яку експерти поряд із Британськими Віргінськими, Каймановими та Багамськими островами відносять до найзручніших країн для уникнення оподаткування. Такі офшорні зони характеризуються високим ступенем конфіденційності для власників офшорних компаній і майже повною відсутністю контролю з боку влади за діяльністю таких компаній. Саме тому солідні компанії і банки не хочуть мати з ними фінансових відносин.

Зауважимо, що белізькі компанії довгий час найактивніше продавались на ринку завдяки вкрай низькій ціні (вартість реєстрації була нижчою, ніж  реєстрація ТОВ в Україні). Як правило, белізькі фірми використовувались в парі з кіпрськими, коли белізька компанія володіла 100% акцій кіпрської компанії. Таким образом, на Беліз можно було вивести з України дивіденди із втратою в Україні лише 5-15%, а процентні доходи  та роялті взагалі без втрат.

До речі, 29 травня 2013 року Беліз підписав і ратифікував багатосторонню  Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу з податкових питань (яка передбачає обмін інформацією, а також проведення спільних податкових перевірок у деяких державах-учасниках). Таким чином, з 1 вересня 2013 року Беліз буде передавати таку інформацію на підставі вказаного договору. В Україні Конвенція також вступила в силу з 1 вересня 2013 року.

Тож тепер і нам стала доступною інформація з Реєстру міжнародних бізнес- компаній Белізу (the Belize International Business Companies Registry: http://www.ibcbelize.com/). Втім, наше передчуття розкритої таємниці виявилось передчасним: стандартна форма пошуку http://www.formacompany.com/pdfs/belize-company-search-report.pdf не дає інформації про реального власника фірми. Залишається тільки здогадуватися, хто з олігархів насправді став щасливим власником кількох гектарів дорогоцінної міської землі, відданої фактично за безцінь «щедрими» депутатами і мером. Чи й дійсно ця «щедрість» теж має свою ціну?