–         4 грудня ви приїхали із зони АТО. Скільки часу там пробули?

На сході був місяць. У нас відбувся Благодійний концерт на підтримку Добровольчого Українського Корпусу (ДУК). Розуміючи, що це все організовують волонтери, а також був День волонтера, я поїхав вшанувати плідну працю волонтерів та організаторів, які долучилися до проведення концерту.

–         Розкажіть детальніше про цей Благодійний захід?

Думаю, розумієте, що зараз важко організувати якесь дійство, потрібно багато ресурсів. Але, як для першого разу, то на мій погляд вийшло дуже гарно. Все почалося з міні-ярмарку, де можна було придбати символіку та сувеніри Правого сектору. Також продавали випічку, каву та чай. Один із художників навіть виставив на продаж декілька своїх картин, а виручені кошти спрямував для Добровольчого Українського Корпусу. Щодо самого концерту, то нас підтримали та виступили Тарас Житинський, Живосил Лютий та колектив «Смерічка».

–         Виручені кошти спрямовані суто для ДУКу?

Не тільки. У нас є сім’ї загиблих хлопців, є поранені, тож ми вирішили привернути  увагу і до них. Тобто кошти старалися роз приділити між усіма. Я говорив з кожною сім’єю і старався пояснити, що ми продовжуємо цю боротьбу, і смерть їхніх рідних не є даремною.

–         Остання поїздка на схід була зовсім недавно. Розкажіть, яка там тепер ситуація?

Тепер немає активних бойових дій, а затяжна позиційна війна. Є окреслений певний фронт, вириті окопи, укріплені точки з яких ведеться обстріл. Велика активність відбувається біля аеропорту, працює і град, і артилерія, інколи бронетехніка, тобто війна ведеться більше на важкому озброєнні. Але такого, щоб взяти ворога в кільце на жаль немає. Попередній мій виїзд на схід був більш інтенсивний. Це була – Савур-Могила, там було багато військової техніки і велися активні бойові дії. Зараз можу сказати, що терористи почали використовувати снаряди, які попадають туди, де є якесь тепло, горить камін чи щось інше. Таким чином вони розуміють, що біля вогню хтось є і можна вбити чимало бійців таким чином. У Водяному  нас обстріляли такими снарядами, дякувати Богу ніхто тоді не постраждав. Дуже добре, що маємо плідну співпрацю зі Збройними силами України. Вони нам допомагають снарядами та різною технікою. Тобто в цьому випадку жалітися не можемо.

–         Були розмови, що ви насправді і не їздили на схід. Мовляв, зять Яроша має поблажки і сидить вдома.  Чому були такі розмови, як гадаєте?

Думаю, що це говорили ті, які не знають хто я є і з якої організації. Для мене життя українського націоналіста – це іти по лезу ножа. Український націоналіст повинен мати характер і дух. Той, хто називає себе воїном не може ховатися. Крім того, я вважаю, що на мені ще більша відповідальність ніж на комусь іншому, адже я маю показувати приклад. Адже провіднику можуть дорікнути, що він береже зятя і на війну не пускає. Тож це всього лише розмови.

–         Повернемось до недавніх подій – виборів. Ви балотувались, але не пройшли до парламенту, так само як і Правий сектор. В чому причина?

Ми є заручниками пасивної більшості, а я представляю певний елемент активної меншості. Я аналізував певні події, в 1991 році до парламенту пройшло мало націоналістів. Все тому, що український народ спокійного менталітету і вибирають середину, між тими, хто рветься до влади, і тими – хто не дуже. Так само причиною можна вважати і фінансування, ми з нульовим ресурсом ішли на вибори, в той час як олігархи викидали мільйони доларів і скуповували ввесь інформаційний простір. Хоча, думаю, що народ нарешті усвідомив, що брехунів треба гнати. Крім того, бачимо, що ми є ще й заручниками того виборчого закону, я розумію, що в комісіях залишилися ті самі люди і ми нічого не поміняли. Але ми йдемо вірним шляхом, для нас не є головною метою добратися до влади. Для нас головне, щоб смерть Небесної сотні не була даремною.

–         Правий сектор закликав кандидатів на посаду голови Калуської РДА відмовитись від слухань. Чому?

Ці слухання роблять просто для галочки. Насправді кулуарно вирішено хто буде на посаді. Я хотів започаткувати в Галицькому районі, щоб кандидати на цю посаду просто подивилися в очі людям і спитали чи ті їх вибирають. В Галичі так і було, на зібрались люди, а кандидати вийшли і кожен міг задати запитання. Це своєрідне формування думки, відповідальності перед громадою, а не перед чиновниками, які вирішують питання чи ти будеш головою РДА чи ні. Хто був на тому мітингу тепер може сміливо зайти в кабінет до голови адміністрації с казати, що він щось робить не правильно. А те, що роблять зі слухань, навіть не знаю як назвати.  Я наприклад чув, що треба мати якийсь мандат, щоб бути присутнім на слуханнях, мені здається що таким чином просто звужують коло тих, хто може бути на слуханнях і робити вплив на обрання цих кандидатів. Для того, щоб щось змінити треба багато зробити.

–         Активісти Правого сектору ходять чи не на всі судові засідання та сесії. На вашу думку, наскільки це важливо?

Наша присутність заставляє чиновників по-іншому ставитись до тієї чи іншої ситуації, а український народ просто відчуває підтримку. Ми сказали, що на Майдані ми авангард національної революції, от і пішли вперед, своєю відвагою показали, що нездійсненне здійснюється. Своїми діями показуємо, де є хабар та корупція і як це треба побороти. Але в той час остерігаємося, щоб це не було ініціативою Правого сектору, а хочемо, щоб спочатку ініціював народ, тоді ми вже будемо підтримкою для громади. Все має бути взаємопов’язано і тоді буде результат.

–         Кажуть, що під час люстрації з міліції пішли не ті люди. Це так?

Я чув, що декого поновляють на роботу. Звичайно, треба усіх вигнати, кажуть, що всі схеми назад стали на своє місце і там нічого не змінилося. Я думаю, що міліції дали вказівку готуватися, прощупувати патріотичне середовище Івано-Франківська та області, щоб не пішов запуск процесу «Майдан – 3», от якраз міліція готується до цього. На мою думку має бути звільнено ще більше міліціонерів, аніж звільнили. Таке враження, що вони не вміють аналізувати злочинні накази, які їм дають, і просто кажуть, нам сказали, а ми пішли і виконали. Зовсім не таємниця, що теперішня міліція це колишній рекет, відомо, що вони кришують всі кримінальні схеми, гральні автомати, вирубки лісів і т.д. Можливо, реформування міліції дасть якийсь результат, але я б хотів щоб кістяком стала військова честь, тоді можна про щось говорити.

–         Як керівник обласного осередку, які орієнтири ставите на майбутнє?

Ми сказали, що є військово-політичним рухом українського народу. У нас є своя певна структура, громадське об’єднання «Правий сектор Прикарпаття», це дає нам можливість бути у громадський радах при усіх структурах. Так само у нас є Добровольчий Український Корпус, який готує хлопців на схід. Дуже добре працює волонтерська служба, і це великий плюс. Також є політична партія, розуміємо, що нам треба політично розбудовуватись, адже не всі питання вирішуються на фронті. Ми готові привести до влади людей, які вірні українському народу і не зрадять сподівань. Першим питанням стоїть розбудова політичної сили.