1

При тому їм роками, наче, ніхто й не перешкоджає: ні влада, ні прокуратура, ні судові органи… Це стосується не лише більш-менш публічних тепер чиновницьких посад в мерії чи адміністраціях, а й начебто «невинних» наукових структур, які роками перебувають поза увагою громадськості та ЗМІ. Вони, як виявляється, приносять непоганий прибуток зацікавленим особам.

Яскравий приклад – Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук. Їі керівник – Абрамик Михайло Іванович очолює дослідну станцію 17 років. Працював при чотирьох президентах і взяв від кожного «найкраще»: у Кучми Абрамик навчився беззаперечної диктатури, від Ющенка запозичив «кумівство»,  при Януковичі відточив майстерність приховування беззаперечних доказів зловживань своїм службовим становищем (Не спійманий – не злодій), а при Порошенку суттєво розширив свої корупційні «апетити».

При попередньому керівникові – Василеві Гайдаші, господарство завжди знаходилося в трійці кращих сільськогосподарських підприємств області і володіло потужною матеріально-технічною базою. На дослідній станції(на той час Інститут хрестоцвітих культур УААН) були виведені високоврожайні сорти ріпаків та сидеральних культур, проводились всеукраїнські і всесоюзні семінари, запозичувати досвід приїжджали з усіх куточків країни.

На тваринницьких фермах в селах Підпечери, Підлужжя, Микитинці налічувалося до 2-х тисяч голів ВРХ. Токові господарства  в Підпечерах,  Підлужжі були обладнані площадками з добротним водовідведенням, оснащені сушарками і цілим комплексом очисних машин. Працювали олійниця, молочний цех (робили масло), пилорама, столярний цех, картоплесортувальний пункт. Було збудовано теплицю на гідропоні (в Україні таких було тільки три) і овочі поставлялися в м. Івано-Франківськ  у 5 власних магазинів.

В арсеналі матеріально-технічної бази Інституту було більше 40 вантажних автомобілів, тракторний парк налічував близько 50 одиниць техніки, грейферні навантажувачі, зернозбиральні комбайни, кормозбиральні комбайни, повний комплекс ґрунтообробної техніки і причіпних агрегатів, косарки, оприскувачі, сівалки, гноєрозкидачі.

В с. Підпечери було розпочато будівництво виробничо-наукового комплексу, який вже в 1991 році був готовий майже на 70 %. Але декілька років тому майже за безцінь його продали фірмі «Надія».

За інформацією Версій, прикерівництві Михайла Абрамика – переробки немає, цехи закриті, ферми розвалені, техніка і обладнання практично відсутні. Одні свині залишились. Але скільки їх, яка собівартість їх вирощування, де м’ясо – знає тільки найближче оточення керівника. Проте, як збирали “елітну” пшеницю і везли на свинарник, бачило багато людей.

На дослідній станції відсутні елементарні умови для проведення селекційних і інших науково-пошукових робіт. Лабораторії, як такої,немає (за останні роки не було придбано жодного приладу чи механізму, ті що є – не повірені, сертифікат на право проведення досліджень відсутній). Головним інструментом науковців стала принесена з дому сапа.

Біля 2,5 тис га землі передано по договорах контрактації. Контролю за використанням землі немає. «Контрактанти» засівають поля тільки соняшником і кукурудзою з великими дозами внесення мінеральних добрив, гербіцидів і пестицидів, що приводить до повної деградації ґрунту.

Такими незаконними договорами нанесена матеріальна шкода державі.

Станція фактично усунулась від самостійного господарювання на користь ТзОВ «Зернозахід», що є протизаконно. Наразі триває судовий процес. Утім керівник, який підписував договори, досі на роботі.

«Добре» хазяйнує керівництво дослідної станції і на землях, що не пішли під «контрактацію». Так у 2016 році тут списано: озимий ріпак – 113 га, озима пшениця – 56 га, озиме жито – 10 га, озимий ячмінь – 5 га, ярий ячмінь – 21 га, яра пшениця – 17 га, вика – 4 га, просо – 2 га, овес – 4 га, гречка – 10 га, гірчиця – 1 га.

Наукова установа, яка спеціалізується на селекції і вирощуванні елітного насіння ріпаку, збирає до однієї тони ріпаку з гектара (разом з бур’янами), до двох тон зернових. В той час, як фермери в середньому отримують мінімум по 3-3,5 тон ріпаку і 6-8 тон пшениці. Низькі показники урожайності списуються на погодні умови.

Напевно в цьому є немала заслуга і заступника Абрамика з інноваційної діяльності і розвитку експериментальної бази Михайла Винничука. І кому, як не йому, пенсіонерові, з багаторічним досвідом керівника управління сільського господарства Тисменицької райдержадміністрації не знати про справжній стан справ в Прикарпатській дослідній станції і проводити разом з зятем Святославом Труханом (молодшим науковим співробітником ПДСДС) «інноваційну діяльність і розвиток експериментальної бази».

Активно допомагають Михайлу Івановичу наукові співробітники ПДСДС дружина Абрамик Марія Михайлівна і дочка Леся Михайлівна. Одна з «родинних» корупційних схем були викрита місцевою прокуратурою.

Слідчими встановлено, що 30 вересня 2015 року директор ТзОВ «Біорапс» Марія Абрамик та директор Інституту Михайло Абрамик уклали договір купівлі-продажу на суму 129 297,62 грн. По цій справі відкрите кримінальне провадження.

Процвітає в Інституті і «кумівство». Навіщо турбуватись про якісь наукові досягнення заступнику директора з наукової роботи Миколі Микитину, якщо Абрамик прийняв роботу молодшим науковим співробітником ПДСДС дочку Мельник Уляну? А те що немає лабораторії в науковій організації – дурниці. Щось науковці напишуть.

Вирішила не відставати і вчений секретар ради Надія Лис. Дочка Ткачук Надія Любомирівна, хоч і в декретній відпустці, а все ж молодший науковий співробітник.

Ось такими сімейними підрядами рухається невідомо куди наша наука. А чому б і ні? Фінансування ж бюджетне. А скільки грошей заробили? Скільки виростили врожаю? Скільки продали?Яка вийшла собівартість? Все покрито таємницею. Відомо тільки одне: грошей немає. Держава більше не дає.

Поки в країні йде процес очищення влади та омолодження керівного складу ключових підприємств та інституцій, в Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції ніби й не чули про таке.

Днями, колектив має вибрати нового керівника. І Михайло Абрамик першим подав свою кандидатуру.

Невже причетний до корупції пенсіонер, який роками розбазарював державне майно, знову зможе очолити Прикарпатську сільськогосподарську дослідну станцію? Здавалось би, як таке можливо!?

Та при такому потужному «сімейному підряді» це цілком ймовірно. Адже, по суті, про чесність на виборах керівника навіть не йдеться.

Що ж, схоже, доки влада та правоохоронці далі закриватимуть очі на беззаконня,колись потужну дослідну станцію, яка стала «золотою жилою» для проведення корупційних схем та незаконного збагачення шляхом укладення «лівих» договорів з сумнівними фірмами, продовжать «освоювати» корупціонери.

 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 18 19 20 21 22 23 24