На цьогорічних виборах «Свобода» висунула кандидатом в народні депутати на проміжних виборах до парламенту депутата обласної ради Василя Поповича. Нагадаємо, що ріст його політичної кар’єри розпочався після перемоги Олександра Сича на виборах до ВРУ в 2012 році. Коли Сич став нардепом, Попович змінив його на посту голови фракції «Свобода» в облраді. Та після обрання Сича віце-прем’єр-міністром, Попович став керувати обласною партійною структурою. Не таємниця, що у 2012 році Олександр Сич переміг завдяки «правильній» партійній приналежності.

Але повернемось до пана Василя. Кандидат-«свободівець» за останні кілька місяців здобув політичні дивіденди координуючи роботу обласного Штабу національного спротиву. Знаємо, що під час розподілу портфелів у обласній адміністрації Василь Попович кілька разів відмовлявся від посад. Тоді говорили, що йому запропонували прохідне місце у списку «Свободи» у наступних парламентських виборах, які прогнозують на осінь цього року. Не зважаючи на розмови, Василь Попович таки наважився балотуватися до парламенту. І що? Крім розчарування і майже 17%  голосів нічого не отримав.

Всі розуміли, що по 83 виборчому округу було два кандидати, які вели активну агітаційну кампанію: це міський голова Віктор Анушкевичус та  директор «Буковелю» Олександр Шевченко. Перший проводив зустрічі зі студентами, а другий – концерти у дворах міста. Василь Попович також декілька разів зустрічався з мешканцями Івано-Франківська. На превеликий жаль для Поповича і «Свободи», у електорально націоналістичному Івано-Франківську результат з цього всього м’яко кажучи «не дуже».

Така ж ситуація і в лідера ВО «Свободи» Олега Тягнибока. В Івано-Франківську за нього проголосувало трохи більше 1% виборців. А за даними «національного екзит-полу» Тягнибок набрав 1,16 %. Для «свободівців» це явно неочікуваний результат.

Скоріш за все, так склалося тому, що партія не виправдала очікування виборців та провела неефективну виборчу кампанію. З іншого боку, у програші свою роль зіграла і особа Романа Онуфрієва, який, судячи з усього, бойкотував виборчу кампанію колеги у зв’язку із непростими особистими і політичними стосунками з останнім. Як відомо, Попович ініціював відставку Онуфрієва з поста голови міської Свободи, тож тепер Поповичу пора готуватися до можливих кадрових чисток.

Що ж до всеукраїнського рівня, то схоже націоналісти просто перестаралися. Так, вони виступали з радикальними гаслами, але їхня помилка в тому, що це був час, коли ці гасла як ніколи потребували реалізації. З іншого боку, –  негатив, який нині накопичено стосовно «Свободи», пов’язаний з їхнім невмінням правильно працювати з суспільством. Яскравим підтвердженням є поведінка Ірини Фаріон, яка посварилася чи не з усіма журналістами в парламенті. У тих регіонах, де «Свобода» мала підтримку, не в останню чергу через корупційні скандали та розвалену комуналку, сьогодні люди розчарувалися у цій партії.

За останні півроку, як зазначають політологи, політична культура українців зросла більше, ніж за всі роки незалежності. Саме тому, політичні сили, що краще адаптуються до нових політичних реалій, мабуть, таки мають більші перспективи ніж ортодоксальна “Свобода”. І це не голослівні заяви, адже маємо яскраве підтвердження – результати голосування по Україні та зокрема, в Івано-Франківську. Бачимо, що представник націоналістичної «Свободи» отримав неочікувано малу кількість голосів.

Виходить: або Франківськ перестає бути націоналістичнім або «Свобода» просто застрягла в часі років на 15.