“Свободівець” Марцінків “топить конкурента” руками Івано-Франківської міськради?

Але спочатку потрібно розповісти всю історію.

В 2011 році вступив в силу закон «Про врегулювання містобудівної діяльності», який прописує відносини між забудівником і органами місцевої влади. Слід зазначити, що до цього всі взаємовідносини між забудовниками і владою регулювалися особистими домовленостями.

В 2007 році ТзОВ «Маодот-1» ініціює заключення договору про співпрацю з івано-франківською владою (вперше не лише в Івано-Франківську, але й в Україні). В договорі прописують зобов’язання забудовника передати військовим 172 квартири (забудова ведеться на території колишньої військової частини), збудувати мережі (каналізація та водогін за межами будівельного майданчика), які будуть обслуговувати не лише забудову, але й місто, а також збудувати два дитячі садочки й школу.

Згідно закону «Про врегулювання містобудівної діяльності» (закон про пайову участь) змінилися правила.

Пайова участь міста (згідно цього закону) полягає в тому, що місто надає забудовнику територію й отримує свої відсотки житла. Якщо ти будуєш 1000 кв.м житла, то 4% віддай місту, будуєш 1000 кв.м комерційної площі, віддай 7%.

Депутати міської ради Івано-Франківська в 2014 звернулися до забудовника (на той момент «Маодот-1» вже перейменувалося в «Арсенал-сіті») з вимогою привести договір у відповідність з законом «Про врегулювання містобудівної діяльності».

На сесії міської ради було прийняте рішення про створення робочої групи по врегулюванню цього питання. Відповідно, забудовник не міг продовжувати будівництво, бо це було б порушенням закону. Робоча група працювала шість місяців. Свої напрацювання робоча група передала депутатській комісії, яка розглядає напрацювання ще шість місяців. Загалом, на розгляд питання вже йде рік, а рішення немає.

Не дочекавшись рішення, «Арсенал-сіті» надає міській раді власний проект договору про пайову участь. Міська рада цей договір не сприймає. «Арсенал-сіті» йде законним шляхом і подає до суду.

Відбулося кілька засідань суду, в результаті 27 квітня 2015 року судом було прийняте остаточне рішення – зобов’язати івано-франківські міські органи самоврядування укласти з ТзОВ «Арсенал-сіті» договір про пайову участь.

При цьому «Арсенал-сіті» не прибирав з договору власних зобов’язань щодо будівництва двох дитячих садків, школи  і будівництва мереж (які на той момент вже були побудовані й здані в експлуатацію).

І ось тут починається щось незрозуміле. Любителі метафор назвали б це цирком, але ми цього не робитимемо, щоб не ображати артистів, які працюють на манежі.

Міська влада не погоджується з таким рішенням суду. Що ж… Має право. Для цього існують апеляційні процедури. Втім міська рада йде іншим шляхом.

З’являється рішення Івано-Франківської міської ради за підписом міського голови Віктора Анушкевичуса, де є пункт 5 (орфографія збережена):

«Затвердити та направити в Кабінет Міністрів України, Президенту України, головам фракцій Верховної Ради України, звернення з приводу прийнятого рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2015року в справі №909/231/15».

Тобто, зверніть увагу, міська рада не подає апеляцію, а звертається до державних інституцій, які, згідно закону, не маєть права будь-яким чином впливати на суд. Втім, виглядає так, що міську владу Івано-Франківська на чолі з міським головою Віктором Анушкевичусом такі «дрібні» юридичні тонкощі не обходять.

Щоправда пунктом 6 йде доручення юридичному відділу «до 1.06.2015 року підготувати та направити заяву до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з приводу прийнятого рішення Господарського суду…», але зауважте – це не апеляція, а спроба через  Вищу кваліфікаційну комісію суддів України тиснути на суд.

Юридичний відділ спочатку намагався щось там створити на вимогу міської влади, але згодом (формально) цю справу передали депутатам Стасюку та Бачкуру. Хоча реально всім процесом керував депутат від ВО «Свобода» Роман Онуфріїв.

В результаті з’явилося звернення до Президента Петра Порошенка за підписом секретаря міської ради Миколи Вітенка (теж ВО «Свобода») де є такі антизаконні перли:

«Наведеним обумовлюється втручання органів судової влади (це про рішення суду на користь ТзОВ «Арсенал-сіті» – «Версії») у діяльність територіальної громади міста Івано-Франківська без вагомих на то підстав, що по суті порушує Конституційну самостійність органів місцевого самоврядування.

Враховуючи сказане, просимо Вас в межах наданих вам повноважень вжити відповідних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади міста Івано-Франківська.»  

Ви лише вдумайтесь, що відбувається. Міська рада Івано-Франківська просить Президента України втрутитись в роботу суду! Хоча, як повідомляє юридичний відділ міськвиконкому апеляційна заява готується. Тоді для чого всі ці зайві, з юридичної точки зору, заяви та звернення? Спроба наперед натиснути на суд, щоб апеляцію розглянули у вигідному для міської ради світлі?

Втім, гадаємо, пояснення лежить в дещо іншій (далекій від містобудовання) площині. Спрацьовує банальна політика.

Тарас Виноградник, який є керівником ТзОВ «Арсенал-сіті» й водночас головою міської організації «Самопоміч» не так давно заявляв про свої можливі наміри балотуватися на посаду міського голови Івано-Франківська.

Цілком зрозуміло, що ні Віктору Анушкевичусу, який вже заявляв про свої наміри балотуватися на третій термін, ні ВО «Свобода» в особі Романа Онуфрієва, який проштовхує на посаду міського голови свою креатуру Руслана Марцінківа («Версії» вже писали, що Марцінків витрачає на свій піар більше ста тисяч гривень на місяць) не вигідний конкурент, котрий не заплямований партійно-корупційними діяннями. Тож і мер, і міська рада (в якій більшість складають представники ВО «Свобода») вирішили створити потенційному конкуренту купу господарських проблем. Ну, щоб в нього не залишалося часу на політику.

Тобто, йде банальне «мочилово» політичного опонента.

Ми всі знаємо про купу незаконних забудов в Івано-Франківську. Юридично будівництво, яке веде «Арсенал-сіті» якраз не підпадає під означення незаконного. Але міська влада не проявляє такого завзяття в питанні, скажімо, забудови міського озера, чи в питанні забудови на Мазепи, 35А. Натомість до «Арсенал-сіті», яке єдине в місті передало 172 квартири військовим, збудувало мережі (якими місто користується без усякого договору), будує дитячі садки й власним коштом ремонтує Музей бойової слави на вулиці Національної гвардії, в міської влади є претензії.

При цьому претензії настільки великі, що влада Івано-Франківська звертається до Президента України, щоб той натистув на суд.

Дивне, скажемо відверто, у наших місцевих можновладців поняття законності.