Хочу поділитись з Вами однією неприємною історією, яка сьогодні зі мною трапилась. Одразу скажу, що я не прихильник публічних висловлювань, гучних скарг, сварок та скандалів, але не цього разу.
Дякувати Богу, якось так в житті складалося, що не треба було звертатись до лікарів, а навіть якщо й була потреба, то всюди допомагали родичі, друзі, знайомі, бо серед них багато людей цієї благородної професії. Саме так, вважаю, що лікар – це не просто професія, а покликання, велика місія допомагати людям і останніми стають не просто випадкові, а мудрі, чуйні, здатні конструктивно мислити в непередбачуваних і складних обставинах люди.
Але сьогодні я переконалася, що навіть тут без винятків не обійшлось. Вже два роки маю проблему з очима: сильно чешуться, печуть, зранку набрякають, словом створюють сильний дискомфорт. Багато вже перепробувала, у різних лікарів була, але позитивного результату не побачила. Тому за рекомендацією вирішила звернутись до Головчак Галини Михайлівни (Зав. офтальмологічним відділенням центральної міської лікарні, що на Мазепи).
Прийшла зранку до кабінету, побачила чергу людей, спитала чи тут приймає такий-то лікар і хто крайній. Не встигла я договорити, як почула крик з кабінету: “Чого ви їх питаєте, тут треба дізнаватись, де лікар приймає”. На мене наче хтось холодної води вилив, і не встигла я оговтатись, як цей голос продовжував мене лікувати: чи маю я направлення,чи була я по прописці в поліклініці, хто я така і чому я взагалі туди прийшла. Все це продовжувалось на підвищених тонах, безпідставно.
То була та сама лікарка, до якої я прийшла. Тож Головчак Галина Михайлівна перше враження справила неабияке. Я звісно тихенько, культурно відповіла на всі її питання, бо вже так звикла поводитись у наших державних установах: тихіше їдеш – далі будеш… Присіла. Чекаю. Підходить до мене з того ж кабінету ще одна високопоставлена особа (яка я впевнена вже даааавно повинна бути на заслужених літніх канікулах:)) і продовжує розпочату розмову завідуючої і не тільки зі мною, а ще й з літньою жіночкою, яка сидить біля мене.
У мене склалось враження, що я прийшла не в лікарню, а до неї додому і прошу милостиню. Та й взагалі людиною без права, захисту і свободи. Не ходити ж мені всюди з чоловіком чи охоронцем! Взагалі, хотілось сказати все, що я про них думаю, встати і піти. Але найцікавіше мене чекало попереду. Я зайшла і тут почалось, мало того, що зі мною говорила тільки медсестра, лікарка взагалі себе поводила, м’яко кажучи, некоректно: не задала жодного питання, не подивилась очі. А як без цього можна поставити діагноз? А коли мені на повіки поставили якісь смужки паперу (не знаю, для чого вони), я не могла розслабитись і в мене сіпались повіки, лікарка сказала одну-єдину фразу: “дивлячись на те, які ви дьоргані, у вас напевно якесь інше місце чешеться, а не очі”.
Як таке могла сказати лікар, чи просто людина, не знаючи мене? Це не просто образа, це приниження моєї честі і гідності. Після цього я вибухнула, бо якою б коректною і цивілізованою людина не була, але таке терпіти просто неможливо! І це говорить людина, яка знаходиться на такій високій посаді, напевно вона забула, що найвищий статус у нашому житті не фінансовий і не соціальний, а статус – БУТИ ЛЮДИНОЮ!
Ще можна довго розказувати, як вона оглядала бабцю, яка зі мною зайшла: 20 хв її дивилась практикантка чи інтерн під керівництвом Головчак. Інтерн ніяк не могла поставити правильний діагноз і завідуюча постійно їй казала : “Неправильно, дивись ще раз” і це продовжувалось 6 разів! Уявляєте? Вона ще й при цьому постійно приговорювала: «Це добре сюди ходити безкоштовно, хоч би хтось заплатив за візит». Нагадую, що це були досліди на літній жінці, яка ледве зайшла в кабінет! Про яку повагу і совість можна говорити?
А виходячи з лікарні, я зайшла в аптеку, де хотіла купити воду і менше 100 грн. не мала. Навіть тут на мене посипалася лайка. “Це вам що, обмінний пункт і т.д.”.
Це всього-навсього один день, одна історія, дріб’язкова… Але з дрібниць і складається наше життя.
Прийшовши додому, я розплакалась, бо неможливо жити в такому підлому і озлобленому світі. Немає у мене імунітету проти хамства… А воно всюди і скрізь. І не хочеться опускатись до її низького рівня, бо це означає бути таким самим.
Згадались слова Оксани Пахльовської: “Раби-це нація, котра не має слова. Тому й не може захистить себе”. Тому я своє повідомлення адресую тим небайдужим людям, яким теж набридло жити у світі несправедливості, тим, хто хоче щось поміняти навколо себе! Бо вже пора!
Зоя
Я коли працювала в терапії1,хазяйка,старша ЗЛОДІЇ дозволяли собі з матами розмовляти, могли і послати подальше, за всі роки обікрали ЦМКЛ, а Головний лікар знаючи про це закриває очі на ЗЛОДІЇВ. БАНДА.. ♣♣zz
Зоя
Вам невстидно Масляк Т.Р.гол.лікар,я бачила в інтернеті як ви п’яні моцюкаєте ся, таке витворяють старша мед. хазяйка коли понапиваються, ходять по відділі моцюкаються, послати можуть далеко. До них приєдналася хазяйки дитина яка також буде обкрадати відділ, ЛЮБИМЧИКИ гол.лікаря.БАНДА,БАНДА…
♀♀♀♀
Зоя
Сьогодні 6років 01.02.2013р.як я написала заяву повласному бажанню,заставила мене старша мед.нзважаючи маю 3дітей неповнолітні чоловік інв. 2групи.Через хазяйку і старшу, я вам НЕПРОБАЧУ як ви 2 скривдили СИРОТУ, душили мене 2012р.били,принижували,матюкали,перевіряли чи я щось невиношу дер.майно з відділу, в той час коли ви двоє з хазяйкою постійно виносили хліб, мед.лікарство,рукавички медичні.Ви старша з хазяйкою казали що я їм державну їжу, а 2що робили дивилися на неї, до вас діти приходили ваша дитина вагітна була.Ви постійно мусили дати її поїсти. Я до тепер пам’ятаю не забуду скільки буду жити, як ви 2012р.Листопад місяць тримали руки душили з двома подругами, а третя закрила двері на ключ щоб ніхто незайшов…
Зоя
Я до тепер жалію що неподзвонила в міліцію, після того залишилися синяки, подряпини, я мусила на другий вдівати Гольф, а ви старша з хазяйкою сміялися з мене спитали що тобі холодно, так мені було холодно коли вас двох бачила. Незабувайте є Білі полоски є Чорні полоски який на віть порошок дорогий не відмиє.Це все відбувалося 2012р.1терапія ЦМКЛ.
Зоя
1терапія старша пам’ятаєш 2012р.Липень місяць коли твоя дитина вийшла заміж як санітарки здавали гроші по50грв.а медсестри 100грв. І тебе не цікавило чи хтось має чи немає, бо твоя Жебрачка хотіла купити побутову техніку, грошей замало скинули,і ти старша вирішила що тобі працівники позбирають.А як в працівників було День народження ти казала та хто вона мені така, щоб 20грв.давати.А санітари медсестри не казали хто твоя дитина така чужа нам здавали, совість немучить тебе.
Ната
таке саме ставлення я відчула на собі на прийомі у лікарки кардіологічного центру побачивши мій діагноз почала відразу виганяти під час прийому постійно кричала звати її Оксана …незнаю побатькові такі розмови лікарів потрібно записувати на диктофон і лише тоді показати всім що в нас робиться а без доказів ти нічого не зміниш я не була готова до такого ставлення коли ти йдеш лікувати серце а табе кричать і виганяють
Зоя
1терапії працюють двоє працівники старша медсестра,хазяйка яка себе називає Начальницею подруга гол.лікаря він навіть її дитину взяв на роботу хоча він знає що ці двоє до тепер виносять з лікарні.Коли робили ремонт у відділі пра цівників відправляв за їхній рахунок без збереження заробітної плати.А трійцю ні одного разу невправляв їх за їхній рахунок.Навіть якщо потрібно старшій мед.хазяйці,і її дитині вони пишуть заяву за свій рахунок їхні заяви недоходять до головного лікаря.Це несправедливо,крім того в хазяйки неповинен стояти електрочайник в упаковці, а він стоїть в неї вкладовці їдять,розпивають алкоголь ні напої. Їх навіть Завідуюча боїться є кого боятися. А
Зоя
В терапії1працюють злодії старша, хазяйка і її дитина прийняв на роботу Головний лікар знаючи що вона також буде красти державне майно. За всі роки старша, хазяйка скільки обікрали,працюють до тепер на своїх посадах. БАНДА, БАНДА….
Анонім
Галина Михайлівна непривітна неприємна і хамовита людина. Може як лікар вона професіонал, та людяність чи втратила чи то взагалі немала іі
Анонім
Незгідна з мешканкою м Івано-франківська щодо хамськоі поведінки зав.відділенням ЦКМЛ. Прекрасний висококваліфікований спеціаліст, чуйна і добра людина.
Вдячна пацієнтка.
Petrunyak
Ню-ню…
Petrunyak
Ех, Галино Михайлівно, Галино Михайлівно… До чого докотилися….
Анонім 2
Та спеціаліст може й кваліфікований….але таке ставлення “так..як би додому прийшов милостиню просити” є. Зверхні тони..репліки непотрібні. Майже всюди..у мед закладах так. Такий менталітет виробився в лікарів.
Коментарі закрито.