А під час війни до стратегічно важливих об’єктів має бути підвищена увага. Але, погодьтеся, що навряд можна помітити цю підвищену увагу, коли до військомату неможливо під’їхати автотранспортом без ризику зламати ресору.
Вулиця просто таки в жахливому стані – ями, вибоїни. Болото таке, що під ним місцями позникали бордюри.
Міський голова Віктор Анушкевичус неодноразово заявляв про свій патріотизм та підтримку української армії. Що можна тільки вітати, не зважаючи на те, що це має міцний душок дешевого піару.
Мер навіть їздив в зону військового конфлікту на сході України та відвозив якусь там допомогу нашим воїнам. Все це ретельно знімалося на камеру й викладалося в Інтернет. Напевно, щоб вчергове підкреслити патріотизм міського голови. Щоб електорат не забув.
А ремонт вулиці річ банальна. Під час її ремонту не покрасуєшся в камуфляжі зі снайперською гвинтівкою навперейми. Бо виглядати все це буде досить безглуздо. Особливо на тлі робітників, які кладуть асфальт. Та й не вдячна це справа – ремонтувати в Івано-франківську остаточно вбиті вулиці, на зразок Княгинин, чи (також стратегічно важливої) набережної ім. Стефаника. Тут тобі ніякого піару, один геморой.
Значно вигідніше було відремонтувати, скажімо, вулицю Лепкого, котра й не дуже потребувала ремонту. Так, кілька ямок засипати. Зате відзвітувати можна – відремонтували вулицю Лепкого і під шумок «освоїти» кошти. А що, вулиця довга, чотири смуги. Тут є що освоювати. Та й піар, знову ж таки.
А такі вулиці як Княгинин потрібно ремонтувати «по дорослому», тому й «освоїти» там наче й нічого. Так – на шпильки для дружини.
