Ну, принаймні мене до цього сьогодні підштовхнув наступний трафунок. Вулиця Шевченка, католицька школа, хідник.
На хіднику стоїть червона «Mitsubishi» номер АМ 9792 ВА. Водій в червоній сорочці поверх якої (дуже вишукано) вдягнутий чорний жилет раптом неймовірно починає обурюватися, що я його зазнімкував.
«Ти маєш спитати в мене дозволу, щоб мене фотографувати!» – надривається він. На моє питання, в кого він спитав дозволу, щоб поставити на хіднику свій автомобіль, я отримую приголомшливу відповідь. «Де тут знак, що не можна паркуватися на тротуарі?». Все. Далі говорити нічого. Єдине, що залишається, це спитати в місцевого ДАІ, хто цьому фацету в червоній сорочці видавав права.
А насправді, питання з паркуванням атомобілів на тротуарі вулиці Шевченка вже назріло давно. Варто лише переглянути наступні фото, щоб в цьому переконатися.
Але схоже ні міліцію, ні комунальні служби це питання не хвилює. Як не хвилює й те, що вулицю Шевченка водії перетворили в безкоштовну парковку. Якщо їм потрібно в центр міста, вони залишають автівку на вулиці Шевченка і йдуть по справам. Це ж так по європейськи.
До речі, та частина вулиці Шевченка, яку оголосили пішохідною, теж не уникла нашестя автомобілів. Їх там не менше, ніж на частині вулиці, яку ніхто пішохідною не оголошував.
Отак і живемо. Декларуємо одне – отримуємо протилежне.
Бо розруха, таки дійсно, в головах.
